Андрій Безносенко: В Україні захворюваність на рак найнижча в Європі, але…

Четвертого лютого відзначається Всесвітній день боротьби з раком. Зазвичай ті, кому вдалося в складній боротьбі за життя здолати страшну недугу, діляться в цей день своїми позитивними історіями одужання. В усьому світі число онкохворих щороку зростає приблизно на 3%. При цьому найвищі показники захворюваності, як би нам не було дивно, в Японії, США, країнах Європи, тобто в регіонах, де середня тривалість життя набагато вища. А зі збільшенням віку зростає і ймовірність розвитку раку.

В Україні щороку діагностується приблизно 140 тисяч нових випадків онкології, а всього людей, які живуть із діагнозом рак – мільйон. Фактично 860 тис. пацієнтів живуть у ремісії після лікування. І вони є прикладом того, що рак лікується і важливо виявляти хворобу на перших стадіях. На превеликий жаль, третина онкопацієнтів приходить до лікаря, коли вже має третю-четверту стадію захворювання. Так трапляється через низький рівень обізнаності українців про профілактику онкологічних захворювань та пізню діагностику.

Напередодні Всесвітнього дня боротьби з онкохворобами «Главком» вже традиційно зустрічається з головним лікарем Національного інституту раку Андрієм Безносенком. Цього разу відомий на всю Україну фахівець щиро порадував новинами: у 2021 році онкогалузь отримала значне збільшення державного фінансування. Онкоцентри в регіонах придбали сучасне обладнання, лікарі з усієї України стажуються і в Інституті раку, і за кордоном. Відповідно хворі у державних лікарнях зможуть отримувати найсучасніше лікування, яке нічим не поступається послугам, які надають закордонні чи розрекламовані комерційні клініки в Україні.

За останні два роки державне фінансування онкоцентрів збільшилося, завдяки чому в 2021 році придбано сім нових лінійних прискорювачів для променевої терапії (радіотерапії) онкохворих. Але потреба – близько 20…

Насправді Україна потребує не 20 лінійних прискорювачів, а значно більше. Дійсно, за останні два роки різко зросло фінансування онкологічної служби, обласні онкологічні центри підписали контракти про співпрацю з Національною службою здоров’я, яка фінансує медичні заклади України.

За минулі 2-3 роки придбано, встановлено чи частково встановлено 10 таких пристроїв в онкологічних закладах у різних регіонах, в тому числі в Інституті раку. Майже усі лінійні прискорювачі – Halcyon виробництва американської компанії Varian, які без значних витрат можна встановити у вже побудовані бункери, де раніше працювали кобальтові апарати. Цього року в планах керівників обласних онкологічних центрів – наростити встановлення лінійних прискорювачів. Нині розробляється програма державного забезпечення 20 новими екземплярами. Окрім держави, кошти на закупівлю виділяють з бюджетів місцевих громад. Думаю, за рік чи за два потреба в них буде повністю закрита.

Скільки років може служити лінійний прискорювач, адже обладнання морально застаріває?

Медичне обладнання дуже швидко змінюється: з’являються нові технології, нове програмне забезпечення. Але завдяки належному обслуговуванню та оновленню програмного забезпечення лінійні прискорювачі можуть працювати до 10 років. Хоча зрозуміло, що нове обладнання і десятирічне – різні речі.

Чи вистачає наявних в Україні лінійних прискорювачів для лікування всіх онкохворих?

Навіть з урахуванням великої кількості лінійних прискорювачів, якими володіють приватні клініки, їх замало, щоб обслуговувати всіх пацієнтів. Тому багато хто проходить лікування у наших онкоцентрах на кобальтових апаратах – гама-терапевтичних установках. Але якщо порівнювати лікування на сучасних лінійних прискорювачах та гама-терапевтичних установках – це як дві різні «цивілізації». Тому в усіх онкологічних центрах є черга на лікування такого роду. До прикладу, в Інституті раку черга на два-три тижні.

«Інститут раку отримав з бюджету 800 млн грн на нове обладнання. Такого не було ніколи»

У бюджеті-2021 планувалось за кошти від азартних ігор створити клінічну базу для Національного інституту раку. Цього не сталось? Які плани на поточний рік?

Ми не знаємо, звідки саме йде наповнення державного бюджету, з якого в подальшому фінансується Інститут раку. Але дійсно була інформація, що джерелом був податок на азартні ігри, за рахунок якого фінансується будівництво в нашому інституті.

В 2021 році ми отримали з бюджету понад 800 млн грн на нове обладнання. Такого не було ніколи за всю 100-річну історію нашого інституту. В листопаді-грудні Інститут раку закупив обладнання майже на 800 млн грн – придбали новий лінійний прискорювач, апарати для комп’ютерної томографії, магнітно-резонансної томографії, ендоскопічні, лапароскопічні стійки, лабораторне обладнання, обладнання для діагностики та операцій. Тому фактично в 2021 році відбулося оновлення матеріальної бази Інституту в обсягах, на які лікарі та пацієнти давно розраховували.

Тобто 2021 рік для інституту став проривним?

Так, проривний рік. Але закупки відбулися в листопаді-грудні, тому більшість обладнання до нас ще доїжджає. Гадаю, впродовж першого кварталу 2022 року все вже буде встановлено і ми почнемо його експлуатувати.

А чи вистачить фахівців для роботи на новому обладнанні?

У нас штат укомплектований. Більшість старого обладнання замінимо на нове, тобто штат залишається такий, як і був, але працюватиме на сучасніших і точніших пристроях. А що стосується обладнання, яке вперше до нас заходить, то наші лікарі або стажувалися, або будуть стажуватися в європейських і світових клініках, де це обладнання використовується. На сьогодні дефіциту знань і компетенцій у медичного персоналу в інституті немає.

«Сподіваюся, скоро зможемо платити ринкову зарплату всім працівникам»

Які нині зарплати лікарів в Інституті раку? Як на доходах медиків відбилась реформа медицини? Чи справедливо це, що сімейні лікарі можуть отримати більше за вузькопрофільних фахівців?

Щодо справедливості, то Інститут раку досі не мав змоги укласти контракт з Національною службою здоров’я, тому є велика різниця між заробітними платами у нас в інституті та онкоцентрами в регіонах. Ми державна установа, а за законом про державні фінансові гарантії медичного обслуговування до осені 2021 року державні установи не підпадали під категорію медичних закладів, які мають право підписувати ці договори. Тому до сьогоднішнього дня фінансуємося з державного бюджету субвенціями, і у нас заробітна плата зберігається на тому рівні, який був ще до етапу медичної реформи, тобто згідно з тарифною сіткою.

До прикладу, у наших санітарок заробітна плата в 5-7 разів нижча, ніж у прибиральниць у перукарнях чи салонах краси. Це несправедливо. Але інститут вже розпочав підготовку контракту з Національною службою здоров’я України. Сподіваюся, скоро ми зможемо платити конкурентну ринкову зарплату всім працівникам – лікарям, медсестрам, санітаркам, обслуговуючому та адмінперсоналу. Це перше. А по-друге, вже є указ президента та постанова Кабміну щодо мінімального рівня оплати праці: 20 тис. грн – лікарям, 13 тис. грн – медсестрам. Такі зарплати будуть із січня цього року. Зараз ми ведемо переговори з Міністерством охорони здоров’я щодо того, як правильно організувати процес виконання цього указу, аби лікарі справді могли отримувати гідну заробітну плату, а не ті гроші, що мали до сьогодні.

Якщо ми говоримо про інші онкологічні заклади, то там зарплата зросла порівняно з періодом до початку медичної реформи, і вона продовжує зростати, адже є належне фінансування для покращення матеріальної бази онкологічних центрів та заробітних плат. Дійсно, за останні два роки відбувся великий стрибок у покращенні матеріального забезпечення онкоцентрів.

Мабуть, всі обласні онкологічні центри підписали договори з Національною службою здоров’я?

Так, підписали. У всіх різна кількість пакетів, різні обсяги фінансування – це залежить від числа пацієнтів. Але точно можу сказати, що всі онкологічні центри отримують набагато більше фінансування, ніж до початку медичної реформи.

Місцева влада допомагає онкологічним центрам?

За роки фінансової децентралізації та медичної реформи змінилося ставлення місцевих громад до фінансування медичних закладів. Не можна сказати усереднено, але є регіони, які дуже підтримують онкологічні центри. Забезпечують додаткове фінансування, «вибивають» державні програми плюс місцева субвенція, а в результаті зростають капітальні видатки на будівництво та закупівлю сучасного обладнання. На жаль, у певних регіонах місцева громада не виділяє гроші додатково, тому є онкологічні центри, які відчувають значний брак коштів.

Наприкінці минулого року відділення променевої терапії Інституту раку придбало лінійний прискорювач американського бренду Varian. Які загалом перспективи лікування онкохворих відкриваються в Інституті з 2022 року?

Наприкінці року ми оновили один лінійний прискорювач – це сучасне обладнання 2021 року випуску. Наявний в інституті апарат використовується вже 10 років. На жаль, є ще один проблемний лінійний прискорювач 2011 року виробництва, який досі стоїть на складі Міністерства оборони, бо раніше була проблема з фінансуванням робіт для його запуску, а потім постали організаційні питання. Тепер, ми сподіваємося, обладнання буде встановлено, але спочатку його оновлять до вимог 2022 року. Нове сучасне обладнання дозволить проводити опромінювання не тільки дорослих, але й дітей.

Променева терапія – це один із основних методів лікування. Воно використовується як самостійний метод, коли тільки променева терапія може побороти недугу. Приміром, опромінення лікує деякі види раку шийки матки, рак анального каналу, рак ротової порожнини чи пухлини голови та шиї, а також деякі поверхневі утворення.

Це один напрямок дії променевої терапії. Є й друга сфера застосування – це коли для лікування складних пухлин променева терапія виступає не основним, а додатковим методом. Тобто спочатку треба опромінювати, а вже потім оперувати чи комбінувати з хіміотерапією. До прикладу, так лікують деякі види лімфом, коли після хіміотерапії призначається променева терапія. У пацієнтів із раком прямої кишки або стравоходу перед операцією ми опромінюємо пухлину, щоб вона зменшилася в розмірах і ми могли безпечно і малотравматично прооперувати. Після операції на головному мозку – зону втручання ще додатково опромінюють, аби зменшити ризик рецидивів. Тобто це один із методів комбінованого лікування.

Чи вистачає виділених державою коштів на завершення проєкту оновлення відділення променевої терапії, адже сучасні томографи та лінійні прискорювачі коштують мільйони доларів, а їхній ресурс обмежений?

До сьогоднішнього дня не вистачало, але тепер Інститут раку в межах програми «Велике будівництво» розробив проєкт капітальної реконструкції та будівництва. Зараз у нас діє вісім будівель, а передбачається зведення ще п’яти нових корпусів, де ми зможемо надавати нашим пацієнтам абсолютно весь спектр онкологічних послуг. Планується оновлення всієї матеріальної бази, капітальні ремонти наявних корпусів задля покращення умов для наших пацієнтів і лікарів. Якщо вдасться реалізувати цей проєкт, у нас буде найбільший та водночас найтехнологічніший медичний заклад в Україні.

Завдяки співпраці з Фондом Порошенка та Roshen в 2020 році в Інституті відкрили нове відділення онкогематології та трансплантації кісткового мозку. Як змінилися результати лікування у відділенні, оснащеному високоточними лабораторіями та боксованими палатами?

Ми тішимося тим, що наші благодійники допомогли в 2020-2021 роках повністю оновити відділення онкогематології, побудувати нове відділення трансплантації кісткового мозку – створено та обладнано чотири сучасні бокси за європейськими стандартами. На сьогодні в Інституті раку вже зроблено понад 300 аутологічних (реципієнт трансплантата є донором самого себе – «Главком») трансплантацій для дітей та дорослих, більшість із них – це діти. Дорослим почали трансплантації з 2017 року – вже зроблено 101 трансплантація, з яких 31 – торік. У планах на цей рік – почати алогенні трансплантації, тобто зробити пересадку кісткового мозку від донора.

Треба зауважити, що трансплантації стовідсотково фінансує держава згідно з урядовою програмою.

Яка смертність онкопацієнтів після трансплантації кісткового мозку?

Після 100 трансплантацій в інституті померло четверо хворих – від ускладнень. На жаль, немає стовідсоткового виживання, адже це дуже важка категорія пацієнтів. І в жодній онкологічній клініці світу немає стовідсоткової виживаності при трансплантації кісткового мозку. 5% летальність – це прийнятний загальносвітовий показник.

Тобто трансплантацію кісткового мозку роблять лише при лімфомах, а якщо рак крові?

При лейкеміях ми трансплантації не проводили, але цього року поставили за мету зробити першу. У випадку гострої лейкемії робиться трансплантація донорського кісткового мозку.

Ваша оцінка надання допомоги онкохворим у регіонах? Як взагалі визначається, де має лікуватися пацієнт? В своїй області чи в столиці? Чи це залежить лише від бажання і можливостей хворого?

Згідно із законодавством, пацієнт сам обирає лікувальний заклад та лікаря. Після проведення медичної реформи у нас немає прив’язки до місця проживання та місця реєстрації. Пацієнт з електронним направленням може поїхати в будь-який регіон, звернутися в онкоцентр, який має відповідний договір з Національною службою здоров’я, і там пройти лікування.

Якщо ми говоримо про якість лікування, то за останні два-три роки регіони дуже виросли і цей рух продовжується – у них сучасне обладнання і технології, люди стажуються в Інституті раку та за кордоном. Розробляються нові операції, застосовуються комбіновані методи лікування із використанням променевої терапії та хіміотерапії. Якість лікування в Україні повинна бути на високому рівні незалежно від регіону.

В країнах Європи та США немає прив’язки до столиці, а у нас, на жаль, все найкраще було і ще залишається в Києві. Проте останнім часом регіони стали розвиватися набагато швидше і тепер ця різниця вирівнюється. Великі міста – Дніпро, Харків, Львів, Одеса – мають більше ресурсів для придбання нового обладнання, для навчання персоналу. Нещодавно я був у Кропивницькому та Сумах – це невеликі міста, не настільки фінансово потужні, але там значний потік пацієнтів. Мені приємно спілкуватися з тамтешніми колегами і дивитися, як вони працюють і розвиваються.

Довгі роки у нашому суспільстві побутує твердження, що в Україні рівень захворюваності на рак один із найвищих в Європі...

Думка щодо найвищого рівня захворюваності хибна, але чомусь тиражується з року в рік. В Україні найнижча захворюваність у Європі – ми десь в останній трійці за кількістю випадків на 100 тисяч населення. У Франції, Польщі, Німеччині, Британії, Іспанії, Італії захворюваність значно вища, зокрема тому, що люди там живуть довше. У нас середня тривалість життя коротша, тому й люди менше хворіють.

Можливо, причина низького виявлення ще й в тому, що більшість українців не знають, що таке планові медогляди і регулярна діагностика? Але в чому ми точно попереду – то це в смертності…

На жаль, тут ми серед лідерів, бо, дійсно, у нас немає культури догляду за здоров’ям, немає планових профілактичних та скринінгових методів дослідження. Наші пацієнти, на жаль, приходять на лікування запізно (3 чи 4 стадія – «Главком»), коли лікування тривале, травматичне і дороге. На відміну від Європи, де пацієнти приходять на перших стадіях, коли лікування менш травматичне і більш результативне.

У нас висока смертність порівняно з тими країнами, де велика захворюваність. Як боротися? Потрібні планові профілактичні огляди. Рекомендації Міністерства охорони здоров’я: жінкам – проходити огляд гінеколога щорічно, робити колоноскопію у віці понад 45 років – раз на 5-10 років, як, до речі, і чоловікам. Жінкам віком понад 45 років треба робити мамографію раз на два роки. Потрібно почати хоча б із цього, щоб виявити основні захворювання на ранніх стадіях.

Але ще ж бувають інші види раку…

Немає методів раннього виявлення, наприклад, лімфом чи сарком. Треба розуміти: якщо людина відчуває якийсь дискомфорт в організмі, слід звернутися до сімейного лікаря, який сформулює перелік обстежень, щоб виявити передпухлинні стани чи пухлини на ранніх стадіях.

Мабуть, перша ознака – людина починає втрачати вагу?

У тому числі і вагу. Але загалом перших ознак злоякісних пухлин немає, бо нічого не болить, нічого не турбує. Існує понад 200 захворювань в онкології, і в усіх різні симптоми. Часто пацієнти приходять на четвертій стадії, але при цьому не втрачають вагу, тому не можна сказати, що схуднення – це завжди рак. Є пацієнти, які взагалі не втрачають вагу, нічого не турбує, нічого не болить. А є пацієнти, які дуже худнуть. Онкологія – специфічна група захворювань, які проявляються неспецифічно і описати всю симптоматику – неможливо.

Національний канцер-реєстр, який формує загальну базу даних онкологічних захворювань зі всієї України, дозволяє проводити моніторинг захворюваності по регіонах. Які онкологічні діагнози найбільш поширені в Україні? Чи є регіональні відмінності?

На сьогодні регіональних відмінностей в Україні немає, як і відмінностей України від країн Європи. Найпоширеніші злоякісні пухлини у жінок – це рак грудної залози, жіночих статевих органів – тіла матки, яєчників, шийки матки і рак товстої та прямої кишки.

У чоловіків на першому місці рак легень, передміхурової залози та рак кишечника. І така ж тенденція в європейських країнах. В південних країнах на перші місця може виходити рак шкіри (меланома), в азійських – рак шлунку, стравоходу.

У Кіровоградській області є уранові рудники. Чи помітна в цьому регіоні якась онкоспецифіка?

Уранові копальні в Кіровоградській області є фоновою передумовою збільшення кількості онкологічних випадків. Цей регіон – лідер із захворюваності на 100 тисяч населення. Тому в цій місцевості потрібно приділяти особливу увагу питанню онконедуг. Там є розвинутий сучасний онкологічний центр, з лікарями з Кропивницького ми взаємодіємо плідно і постійно.

«Є ліки, курс яких коштує понад мільйон, і пацієнти змушені їх купувати»

В Інституті раку пацієнтки, наприклад, з раком грудної залози нібито на 90% забезпечені безкоштовним лікуванням. Але якщо хворим пропонують лікуватися власним коштом, куди скаржитися? Недавно СБУ викрила працівників Житомирського обласного онкологічного диспансеру, в якому онкохворих змушували купувати дорогі ліки, які вже оплатила держава. Натомість ці медикаменти списували і збували в аптеки за пів ціни.

У нас всі онкологічні пацієнти отримують ліки за рахунок державного бюджету – чи то закупівлі МОЗ (ДП «Медзакупівлі України»), чи то з бюджету місцевих громад або за кошти комунальних онкоцентрів, які фінансуються з бюджету Національної служби здоров’я. Коли потрібних ліків немає, пацієнти мусять докуповувати власним коштом. Якщо порівняти з ситуацією п’ятирічної чи десятирічної давнини, то зараз фінансування набагато краще. Але є ліки, курс яких коштує понад мільйон гривень, і пацієнти змушені купувати, бо держава ще не забезпечує дуже дорогими інноваційними ліками. Проте базову хіміотерапію ми надаємо.

Якщо говорити про ситуацію в Житомирському обласному онкологічному диспансері, то вона прикра не тільки для пацієнтів, але й для лікарів, бо це загальні репутаційні ризики для всієї онкологічної системи. Але дочекаймося кінця розслідування: має бути рішення суду, аби стверджувати що ж насправді там трапилося.

Чи можна говорити, що система «гроші ходять за пацієнтом» діє у випадку з хворими на рак? Які суми передбачені на лікування хвороби і як пацієнтові розуміти, що він має отримувати від медзакладу, а що купувати за власний кошт?

В основному ми вже обговорили, як змінилося фінансування. Але варто додати, що Національна служба здоров’я щороку переглядає тарифи на лікування онкологічних захворювань. Цьогоріч також переглянули – і тепер пацієнти, які лікуватимуться нині, отримають більше, ніж ті, які лікувалися торік.

На сайті Інституту розміщена інформація про перелік безоплатних ліків, аналізів та клінічних досліджень лабораторій Інституту. Хто конкретно і яким чином може скористатися вказаними послугами, на яких саме пацієнтів вони розповсюджуються?

Розміщені на сайті Інституту раку ліки закуповувалися державою через ДП «Медичні закупівлі України» або за кошти інституту. Будь-який громадянин України під час лікування в стаціонарі буде забезпечений тими ліками безкоштовно. На жаль, не всі потрібні препарати закуповує держава, але величезну кількість пацієнт отримує безкоштовно.

А якщо пацієнт виписався, але йому потрібно продовжити лікування вдома, то чи забезпечує інститут ліками безкоштовно?

На амбулаторному лікуванні додому ми видаємо лише ті ліки, які можна використовувати самостійно, переважно це таблетовані форми. Якщо медикаменти є на складі Інституту, то їх видають чи вводять безкоштовно. Якщо препарат потрібно вводити регулярно – через шість місяців чи раз на рік, то пацієнт має прийти в онкологічний заклад і, якщо ліки є в наявності, він отримає їх безкоштовно.

Як має діяти пацієнт, коли його просять оплатити послугу, але при цьому не видають квитанції?

На жаль, подекуди такі ситуації трапляються, про них пишуть у пресі та соцмережах. Я б радив: передусім, якщо хтось вимагає оплатити якусь медичну послугу, потрібно сплачувати через банк або офіційне віконце оплати медичної послуги з отриманням фіскального чека чи накладної про виконання медичної послуги.

Якщо медичний працівник відмовляється це зробити, то тут є ознаки неправомірних дій, відтак слід повідомляти адміністрацію закладу про те, що хтось із працівників вимагає оплату за медичну послугу, але не видає чек. Якщо адміністрація не допомагає, то третій етап – звертатися в департаменти охорони здоров’я чи подати заяву в правоохоронні органи.

Зауважу, в Інститут звертаються абсолютно всі громадяни України для отримання безоплатної медичної допомоги. За окрему плату в нас лікуються іноземці, щороку їх кількість збільшується. Довіра до інституту зростає як серед українців, так і іноземців.

Уточніть процедуру обстеження та лікування в Інституті раку. Чи потрібно мати електронне направлення від сімейного лікаря?

Сьогодні не потрібно мати електронне направлення, адже ми ще не уклали контракт з Національною службою здоров’я, але впродовж року повинні це зробити і тоді знадобиться електронне направлення на обстеження та лікування в нашому закладі.

А поки що пацієнт звертається в реєстратуру, там за ним закріплюють профільного лікаря. Хворий проходить всі необхідні обстеження, його консультує спеціаліст чи відповідальний експерт з профільного відділення, призначає відповідне лікування, яке пацієнт може отримати у нас або за місцем проживання.

«Не варто своє здоров’я залишати на післязавтра»

Через обмеження під час пандемії багато хворих не потрапили до онкологів вчасно. Тепер, за даними Інституту раку, у більшості цих пацієнтів (понад 50%) – рак ІІІ-IV стадії. Що потрібно змінити, щоб у майбутньому не множити цю проблему?

Це нагальна проблема не лише України, але й усього світу. Через «ковід» зменшилася доступність до онкологічних процедур та планових профілактичних оглядів – це вже доконаний факт. На жаль, в Україні в 2020 році понад 20% пацієнтів не прийшли в онкологічний центр на лікування через фобію захворіти на «ковід». Тому на сьогодні спостерігається зростання кількості пацієнтів із 3-4 стадіями через пізнє звернення.

Потрібно пам’ятати, що крім «ковіду», є й інші захворювання. Не варто своє здоров’я залишати на післязавтра, треба дбати про нього незалежно від «ковіду», від політичної ситуації, бо інколи неможливо повернути, наздогнати вчорашній день. Тому звертайтеся до сімейних лікарів, до лікарів-онкологів, піклуйтеся про своє здоров’я.

Процент виліковності онкологічних хворих на ранніх стадіях нібито сягає 97%. Які захворювання найкраще піддаються лікуванню, а які вимагають особливого підходу?

Цифра 97% вражає, але насправді, коли ми говоримо про першу стадію майже всіх онкологічних захворювань, то процент виліковності – понад 90%, це дійсно так. І є прямий взаємозв’язок: що раніше виявити хворобу, то кращим буде результат.

Зрозуміло, що при четвертій стадії в нас немає навіть 50% виживаності, і це залежить від захворювання. Тому що окремі види, наприклад рак грудної залози, дуже добре піддаються навіть при 3 і 4 стадії. А є інші підтипи раку грудної залози, що дуже погано лікуються – це залежить не тільки від того, де розташована пухлина, а й від її біології, від наявності препаратів саме для лікування цього типу утворення.

Серед найбільш злоякісних – в онкології їх називають «абсолютні кілери» – це рак підшлункової залози, рак легень, меланома. Ці групи онкологічних захворювань навіть на початкових стадіях при невеликих пухлинах гірше піддаються лікуванню, ніж інші онконедуги.

І який процент виживаності?

Залежить від стадії, віку, розповсюдженості. Якщо ми говоримо про рак підшлункової залози, то п’ятирічна виживаність при четвертій стадії не більше 5%. А от п’ятирічна виживаність при третій стадії – 10-15%. При першій-другій стадіях виживаність приблизно 40%, проте виявити першу стадію раку підшлункової залози вдається вкрай рідко.

Чи є випадки онкохвороб, коли лікування взагалі не рекомендоване? Що це за випадки, адже у пацієнтів є стереотип: чим швидше виявити і лікувати, то більше шансів вижити?

Лікування не рекомендоване, коли загальний стан пацієнта такий, що він не зможе перенести лікування. Наприклад, людина приходить до онколога вже на занедбаній стадії, або у неї є супутня патологія, через що ми не можемо призначити операцію, хіміотерапію або променеву терапію. Бо якщо ми почнемо лікувати, то пацієнт може померти від ускладнень лікування, а не від самої хвороби. Тоді цим недужим ми нічим не зарадимо. Всім іншим пацієнтам ми лікування пропонуємо.

Але ж, наприклад, при певних видах лімфом фахівці радять просто спостерігати…

Це дуже рідкісний випадок – менше 0,1% від усіх захворювань – існують окремі гематологічні стани, які є не нормою, а патологією, яку можна спостерігати і не лікувати. Це одиниці на всю країну.

Тобто це ще не рак?

Це патологія, тобто не норма. Якщо ми говоримо про лімфому, то це точно не рак, і саркома – не рак, лейкемія – не рак. Всіх злоякісних пухлин понад 200 різних видів. Якщо у пацієнта діагноз «лімфома», то він має одразу проконсультуватися зі спеціалістом, який визначить подальше лікування чи спостереження. Але спостереження – це етап лікування, бо це не означає, що завтра йому не знадобиться медична допомога.

В Україні затверджені стандарти діагностики та лікування онкохворих, аналогічні міжнародним. Чи завжди онкоцентри дотримуються цих стандартів?

Вже чотири роки в Україні можна використовувати міжнародні настанови та стандарти – і американські, і європейські, а також інтернаціональні. Але вже пів року наші онкологи, в тому числі й наш інститут, під керівництвом МОЗ і Державного експертного центру України працюють над розробкою українських настанов, які базуються на міжнародних стандартах. Вже у першому кварталі 2022 року планується затвердити понад 10 новітніх стандартів, вони відповідатимуть найсучаснішому рівню лікування, нічим не відрізнятимуться від стандартів Ізраїлю, Німеччини, Австрії та США.

А чи буде тоді Україна закуповувати новітні препарати?

Будуть і новітні препарати, і новітні технології. Держава на сьогодні закуповує базові медикаменти для хіміотерапії на 100%. А стосовно інноваційних ліків – щороку від двох до трьох новітніх молекул включається до закупівель у нашій державі. Тобто таке лікування щороку стає доступнішим.

А можна порівняти ефективність лікування новітніми та базовими препаратами?

Коректно порівнювати нові схеми лікування зі стандартними. І дотепер застосовуються препарати, які винайшли в 80-х роках – вони досить ефективні. І це не означає, що ми повинні їх замінити новітніми, адже вони забезпечують ефективне лікування. Щоб збільшити ефективність, ми додаємо нові медикаменти, тобто лікуємо не одним препаратом, а двома, трьома, чотирма.

Хіміотерапія покращилася, але, на жаль, це – найагресивніший метод медикаментозної терапії в медицині. Бувають ускладнення і трапляються летальні випадки через токсичність хіміопрепаратів. Таке не лише в нашій країні, а й у всьому світі.

А чи всім після операції призначають хіміотерапію?

Ні, це залежить від стадії, показань, протипоказань, ризиків і стандартів. Буває, що не призначають, бо немає показань.

Вчені Стенфордського університету у книзі «Здоровий кишечник» стверджують, що кишкова мікробіота налаштовує імунну систему і вона ефективно бореться з новоутвореннями відразу, як вони виникають. Якщо ж робота кишкових мікроорганізмів порушується через негативний вплив глютену (який є в пшениці, житі, ячмені), виникає ризик аутоімунних хвороб та раку. Тобто онкоклітини виникають в усіх, але в одних їх вбиває імунна система, а в інших – ні, тому вони починають рости. Ви погоджуєтесь з такими висновками?

Якщо ми говоримо про мікробіоту кишечника – так, дійсно, це новітні дані, всі вчені про це говорять, вплив мікробіоти вивчається. Сьогодні ми достеменно не знаємо про рівень впливу мікробіоти. Але ігнорувати нові дослідження не можемо. Величезна кількість авторів, колективів, установ в усьому світі працюють над дослідженнями мікробіоти. В Україні також проходять міжнародні дослідження. Коли будуть точно відомі причинно-наслідкові зв’язки – рівень, як вимірювати, лікувати, змінювати, тоді це увійде в нашу повсякденну лікарську роботу. Є наукові розробки, які свідчать: так, це потенційно може стати новим етапом, який змінить медицину взагалі й онкологію зокрема.

Автор: Наталка Прудка