Куди зникли корови з України? Інтерв'ю з керівником Спілки молочних підприємств

Молочна галузь України, як повідомляв «Главком», в числі найбільш постраждалих через подорожчання природного газу. У грудні 2021 року деякі підприємства, що виробляють, зокрема, соціально важливі продукти харчування, навіть попередили уряд про можливу зупинку виробництва.

Докладніше про нинішній стан молокопереробного бізнесу «Главкому» розповідає голова Спілки молочних підприємств України Вадим Чагаровський. Фахівець визнає: ринок лихоманить не лише від дорогого газу, а й від гострого браку сировини. Корови в буквальному сенсі зникають з українських сіл, ринок заполонив дешевий фальсифікат, а чесних виробників душать супермаркети…

«Супермаркети «нагинають» виробників»

Зараз, в умовах рекордних цін на газ, підприємства заявляють про збитковість виробництва. Але в цей же час у супермаркетах регулярно проходять акції – продукція продається із суттєвими знижками. Ось приклад: була ціна молока 38 грн за упаковку, стала 23 чи 28. Де тут логіка, якщо в галузі глибока криза?

Згоден, логіки тут справді ніякої. До подібних акцій виробник не має жодного стосунку, це справа рук супермаркетів. Вони «нагинають» виробника, який змушений іти на такі знижки (акції, на щастя, не дуже тривалі, але, на жаль, регулярні), щоб залишитися в торгових мережах. Ті кажуть: «Не хочете – ми з вами не працюємо, візьмемо інших».

Сьогодні торгова націнка на молочні продукти у супермаркетах – до 15%. При цьому рітейл має ще один вид заробітку на постачальниках – це послуги при продажу продукції (поставити на полицю, пил протерти і так далі), вони становлять до 30% собівартості.

Умовно кажучи, якщо продукт постачається на 100 грн, то мережа додає свою націнку 15%. Відповідно, на полиці він уже коштує 115 грн. Але постачальник отримує оплату не 100 грн, а 70, тому що 30% він змушений віддати мережам за різні нав'язані йому види послуг.

Повертаючись до цих акцій. Якщо молоко, про яке ви кажете, коштує 38 грн за упаковку, то віднімаємо 15% та отримуємо 34 грн – саме за такою ціною товар було поставлено виробником. А тут його змушують продавати за 25 грн. Це мінус дев'ять гривень на кожній упаковці! І це, повторюся, на тлі суттєвого подорожчання сировини та енергоносіїв.

Скільки в Україні зараз споживається різних молочних продуктів, як змінюються обсяги споживання?

Останні два-три роки споживання всієї молочної продукції стабільне, тримається на рівні близько 8 млн тонн на рік у перерахунку на чисте молоко. При цьому продукти промислового виробництва становлять трохи більше 5 млн тонн (решта – домашня продукція). Але тут слід зазначити, що вже котрий рік поспіль наша галузь зазнає дефіциту сировини, і для задоволення потреб внутрішнього ринку цю різницю заповнює імпорт.

Надходження молока на промислову переробку (млн тонн)

У сенсі? Ми ввозимо молоко для виробництва молочної продукції?

Ні. Звичайно, це неможливо. Молоко, цільне або знежирене – продукт, що швидко псується. Тому Україна імпортує готову продукцію, поступово компенсуючи нею дефіцит вітчизняної сировини, яка становить зараз близько 1,5 млн тонн на рік.

Імпорт молочної продукції у перерахунку на молоко зараз становить 0,6 млн тонн, за кілька років він зріс ушестеро. Дуже багато ми купуємо зараз у Польщі. Обсяг експорту приблизно такий самий – 0,6 млн тонн, але він скоротився на 40%. В основному ми продаємо до Казахстану, Грузії, Вірменії, Азербайджану та Молдови.

В Україні катастрофічно зменшується сировинна база для виробництва молока. Якщо станом на 1 січня 2021 року поголів'я корів становило 1,7 млн одиниць, то на 1 січня цього року – вже 1,6 млн. Такої малої кількості поголів'я в Україні ніколи не було.

Навіть після війни, у 1946 році, у нас було 4,6 млн корів. Найбільше поголів'я спостерігалося у 1990 році – 8,5 млн. І за 30 років воно зменшилося більш ніж уп'ятеро. Саме з цим і пов'язаний брак сировини.

«Сьогодні наша продукція просто неконкурентоспроможна»

Скорочення виробництва молочної сировини відбулося за рахунок зменшення промислового поголів'я чи у селян?

Ось якщо взяти знову ж таки точкою відліку 1990 рік, то тоді у населення було 2,3 млн корів і 6,2 млн – на молочних фермах. Сьогодні на приватних подвір'ях 1,3 млн корів, і лише 400 тис. – у промислових господарствах. Тобто у населення відбулося скорочення вдвічі, а на молочних фермах – у 15 разів.

Чому такий розрив?

Селяни зараз більше однієї корови у господарстві рідко тримають. В основному це люди похилого віку, (тримають) щоб себе прогодувати та продати на базарі домашню молочну продукцію.

А промислове вирощування великої рогатої худоби, у тому числі для виробництва молока, стало не дуже рентабельним ще з середини 90-х років – корми дорожчають, а термін окупності молочного бізнесу становить до 15 років. Це поки корова народить, потім вигодує теличку, потім поки вона подорослішає років до трьох, щоб доїтися… При цьому ймовірність того, що народиться теличка – 50%, отже, якщо народиться бичок, треба чекати наступного приплоду.

Аграрії, у кого є гроші, вони зараз краще займуться рослинництвом, там оборот інший: посіяв-зібрав-продав. У фермерів немає інтересу займатися довгостроковими інвестиціями. Хоча, звичайно, є приклади успішних господарств – наприклад, «Українська молочна компанія», там поголів'я 4 тис. корів, дають 120 тонн молока на добу. Ті, хто зайнявся вирощуванням корів давно і провів модернізацію виробництва (хороші умови утримання, сучасні технології годування та доїння), у них зараз дуже гарний період.

Навіть так?

Як я вже казав, на молочному ринку України дефіцит сировини, і закупівельна ціна на молоко у вітчизняних промислових виробників вища, ніж у Європі. Чому б не користуватися моментом? У грудні 2021 року в Польщі, наприклад, один кілограм молока-сировини у виробника коштував 36 євроцентів, у Білорусі – 32, а в Україні – 44. Тому наша молочна продукція сьогодні завідомо неконкурентоспроможна за ціною

«Дешеві молочні продукти повинні викликати підозру»

Скільки загалом в Україні виробляється молока-сировини?

За даними Держкомстату, зараз в Україні виробляється близько 9 млн тонн молока. З них близько 3 млн тонн припадає на промислове виробництво, решта – на населення.

І тут починається найцікавіше. У 2021 році до промислової переробки надійшло 3,2 млн тонн молока. З них 2,7 млн тонн – від промислових господарств (там 90% надходить на переробку, а 10% – на випоювання телят). Молока від населення – лише 500 тис. тонн.

Показово, що 400 тис. фермерських корів дають молока на переробку вп'ятеро більше, ніж решта 1,3 млн корів, що знаходяться на приватних подвір'ях.

Структура виробництва молока за категоріями товаровиробникі

При цьому, згідно зі статистичними даними, населення виробило 6,2 млн тонн молока. Виникає питання – якщо у переробку пішло 500 тис. тонн, то куди поділися 5,7 млн? Статистика каже, що це власне споживання. Але в нас сільське населення становить 14 млн осіб. Виходить, що кожен селянин, від маленької дитини до старого, спожив молочних продуктів у перерахунку на молоко майже 410 кг на рік? Сумнівно.

Отож давайте розберемося, що робиться із цим молоком від населення.

Близько половини від 5,7 млн тонн, згоден, однозначно споживається самостійно, плюс 10% на випоювання телят. Залишається 2 млн тонн. 500-600 тис. тонн – це домашні сир та сметана, які бабусі продають на базарах. А ось решта йде на тіньовий ринок молока та молочних продуктів, який зараз процвітає в Україні. Сировина продається на маленькі місцеві заводи, які виробляють фальсифікат та продають за кеш, за досить низькою ціною, на базарах, у маленьких магазинчиках та кіосках. У торгових мережах цієї продукції немає.

Що ви маєте на увазі під фальсифікатом?

При виготовленні фальсифікованої продукції відбувається часткова заміна молочного жиру на рослинне або щось. У Росії, знаю, навіть яловичий жир використовують. Зараз багато ерзац-технологій, які дають здешевлення собівартості сировини та можливість створювати дешевий кінцевий продукт. Сепарується незбиране молоко, і до знежиреної сировини додаються рослинні жири. Ця суміш далі потім йде на виробництво продуктів типу «сметана», «масло», «сир». Звичайне молоко, як правило, не фальсифікують – немає сенсу.

Наскільки може здешевити молочну продукцію використання у виробництві рослинних жирів?

Здешевлює істотно. Якщо сьогодні кілограм молочного жиру коштує приблизно $6, то кілограм рослинного – $1,5. Ось така різниця. Будь-які дешеві молочні продукти мають викликати підозру та питання. Кілограм нормального твердого сиру не може коштувати нижче 200 грн, кілограм кисломолочного сиру – дешевше 100 грн, а пачка масла – дешевше 35 грн.

Якою є частка фальсифікату на ринку молочної продукції?

На ринку вершкового масла – 20-25%, частка фальсифікованого сиру – 15-20%.

Скільки молока-сировини потрібно для виробництва молочної продукції?

На тонну вершкового масла жирністю 72,5% необхідно витратити 22 тонни молока, на тонну напівтвердого сиру – 10 тонн, на тонну кисломолочного сиру – 7 тонн, на тонну сметани – 3 тонни. Для тонни сухого молока треба 8 тонн незбираного.

Яку частину у собівартості продукції становить молоко-сировина?

З різних видів продукції – від 51% до 57%. Тут треба зазначити, що з літа 2021 структура собівартості істотно змінилася. Вартість газу зросла вдесятеро, електроенергія – більш ніж удвічі. І якщо раніше енерговитрати у собівартості становили 8-9%, то тепер за окремими позиціями – до 20%. Сировина за останній рік зросла у ціні на 27%.

«Закупівельна ціна на молоко у населення несправедлива»

А чи не вважаєте ви, що навіть ці дуже низькі цифри поголів’я насправді завищені. Запитайте будь-кого, хто буває у селі. Там зараз знайти корову – задача майже на рівні «знайти жирафу». Інколи навіть у селі не можна придбати молоко. Тому, можливо, і нема цих 1,3 млн корів у селян?

Ще 2002 року в Україні було створено державне підприємство «Агентство з ідентифікації та реєстрації тварин», завдання якого – контролювати чисельність поголів'я за допомогою чіпування. Але досі ця робота не завершена, і достовірних даних – скільки у нас корів на домашніх подвір'ях, немає.

Наразі Держкомстат визначає кількість тварин методом опитування – опитують, наприклад, 2 тис осіб, а потім роблять висновки, згідно зі своїми методиками. Але вони якісь, на мою думку, дивні. Ось у 1990 році було 2,3 млн корів, і вони давали 5,5 млн тонн молока. А зараз, якщо вірити статистиці, корів – 1,3 млн голів, а молока вони дають майже 6 млн тонн! Це як таке може бути?

Щодо моєї думки – скільки зараз корів у населення, то я вважаю, офіційна цифра завищена мінімум на третину.

Розвійте хвилювання споживачів. Чи використовуються під час виробництва питного молока антибіотики – щоб продукт не так швидко скисав?

Ні, переробники продукції, коли беруть молоко-сировину, перевіряють, щоб не було антибіотиків.

Якось влітку ваш покірний слуга на столі залишив відкриту пачку молока, і вона простояла добу. Коли спробував – анітрохи не скисло. Як це пояснити?

Молоко було пастеризоване, у тетрапаку?

Так.

Якщо питне молоко розливається в тетрапак, то там така технологія, що в упаковці нема повітря, яке є каталізатором для розвитку аеробних бактерій. Нема повітря – немає бактерій. Тому молоко може стояти відкритим 3-4 доби у холодильнику, і добу у кімнаті, не скисаючи. Навіть улітку. Бактерії просто не встигають розмножитися.

А от якщо питне молоко упаковане в плівку, воно може скиснути і в супермаркеті, за неналежних умов зберігання. Усередині плівкової упаковки, на відміну від тетрапаку, є повітря, і якщо продукт лежить на полиці за температури понад 4-6 градусів, бактерії починають розмножуватися і молоко скисає.

Чи використовується для виготовлення питного молока сухе молоко?

В Україні – ні. Те, що у нас береться сухе молоко, розбавляється і потім продається – це міф. Сенс купувати дороге незбиране молоко-сировину, переробляти його на сухе, а потім розчиняти і перетворювати на питне молоко? Сухе молоко використовується у країнах, де власне молочне господарство погано розвинене та практично немає своєї сировини – у Закавказзі, наприклад. Сухе молоко ми самі експортуємо – в ту ж Грузію.

Якою зараз є закупівельна ціна на молоко у населення, наскільки вона справедлива?

Якщо у промислових виробників кілограм молока коштує 11 грн без ПДВ, то у населення закуповують по 6-7 грн. Це, звичайно, несправедливо, необхідно підняти хоч би до 9 грн. Але тут треба враховувати – щоб зібрати молоко у селян, потрібні додаткові витрати: холодильник, транспорт, зарплата збирачів.

Наскільки якісна така сировина?

Сама корова молоко дає гарне, просто далі має розвиватися система, яка збереже цю якість. А в нас цього нема. Поки збирачі збирають сировину, туди і воду можуть додати і антибіотики, щоб кислотність не росла.

Але ж ви самі щойно сказали, що переробні підприємства перевіряють сировину на антибіотики. Який сенс їх додавати до молока, якщо його потім не приймуть?

Таке молоко везуть на невеликі заводи, що займаються виробництвом фальсифікату. Якщо вони додають у продукцію рослинні жири, що їм до антибіотиків та води?

Так, але у супермаркетах продаються молоковмісні продукти, де теж є рослинні жири…

У наявності рослинних жирів у певній пропорції немає нічого поганого. Є маргарини, спреди, інше... На упаковці таких продуктів прямо написано, що вони молоковмісні і вказані всі складові. Ти знаєш, що купуєш. І можеш бути впевненим в якості вихідної сировини, що в молоці не було води та антибіотиків. А на фальсифікаті не пишуть, що це фальсифікат і що туди набодяжили. Але продають вам у вигляді справжніх молочних продуктів.

Андрій Кузьмін, «Главком»