Володимир Яворський: Міграційна служба України фактично видавлює білорусів

Рік тому «Главком» опублікував інтерв’ю з Володимиром Яворським – правозахисником, громадянином України, який впродовж багатьох років із сім’єю жив і працював у Білорусі. Приводом стала тривожні події в його житті: спецслужби Білорусі видворили Яворського з країни, і він був вимушений переїхати до України разом із сином, тоді як його дружина з трьома іншими дітьми лишилась у Білорусі. Приїхати до чоловіка вона не могла, бо проти неї силовики відкрили кримінальне провадження і заборонили покидати країну. Альтернативи розставанню не було: інакше Яворський ризикував втратити сина і свободу, адже йому прямо погрожували довготривалим арештом і викраденням дитини.

Розмову з правозахисником «Главком» розпочав саме з питання про те, як змінилось його життя тепер і як на це вплинула війна Росії в Україні.

«Після початку війни моїй дружині з дітьми вдалося втекти з Білорусі, у березні вони приїхали до мене. Ми тепер разом, працюємо тут», – поділився новинами Яворський. Він також розказав про те, що нині відбувається у Білорусі, чи хочуть білоруси війни і чому останнім часом вони дедалі частіше звертаються по допомогу.

«Білоруське суспільство не готове до... громадянської війни»

Яка доля кримінальних справ, відкритих проти громадян Білорусі, які вийшли на протести після самопроголошення Лукашенка президентом у 2020 році?

Справами активно займаються, жодної не закрили, йдуть багато судів, й відтоді відкрили багато нових. Фактично щотижня у когось з правозахисників чи «інакомислячих» відбуваються обшуки чи затримання. Наприклад, днями в Мінську заарештували кількох людей – просто за татуювання «Не будь скотом» чи щось схоже. Це тлумачиться як екстремізм і є підставою для адміністративної або навіть кримінальної відповідальності. І таких справ тисячі. Є сотні так званих екстремістських ЗМІ, телеграмканалів, хоча це звичайні більш-менш чесні новинні ресурси, і якщо в вашому телефоні знайдуть ці ресурси – вже є адміністративна відповідальність, а якщо ви комусь переслали, то це вже поширення екстремістських матеріалів і кримінальна відповідальність. Станом на сьогодні у Білорусі є понад 1200 політичних в’язнів, які перебувають за ґратами за кримінальними справами. Було б і більше: багатьом людям вдалося втекти – у Литву або через РФ в інші країни.

Останнім часом пішла друга хвиля справ – це справи білоруських партизан, які здійснювали цю діяльність вже під час війни на користь України.

Які настрої у суспільства щодо війни?

Є частина людей, яка піддається російській пропаганді, а вона, до речі, в Білорусі суттєво посилилась за останній час. Особливо працюють з тими, хто пов'язаний з державною службою, армією та силовими відомствами. Їх добре прокачують пропагандою. Проте загалом білоруси – це такий народ, який не сприймає війну на підсвідомому рівні, оскільки вони дуже сильно постраждали під час Першої і Другої світових війн. Тобто білорусам може хтось не подобатися, але вони ніколи в житті не підуть воювати проти когось. Це не притаманно ментальності. І переважна більшість виступає проти війни зараз, але вони нічого не можуть вдіяти, бо проживають в умовах диктатури. Вони не можуть виступити проти, протистояти військовим, репресивній машині.

Коли Лукашенко оголосив себе президентом, білоруси активно виступили проти. На вашу думку, чи можлива друга хвиля таких масових протестів – у разі, якщо питання щодо участі у війні стане ребром? Чи готове до такого розвитку подій суспільство?

Питання не у готовності суспільства до протестів, а у тому, що білоруське суспільство не готове до громадянської війни. А без неї будь-які протести приречені на жорстке придушення.

Те, що білоруси сформували партизанський рух, який, до слова, був дуже потужним, – це вже великий ризик. 80 людей отримали поранення, сотні людей затримали у цих справах, і ще багато досі переховуються. Білоруські партизани робили дуже важливі речі: виводили з ладу залізничне сполучення з РФ, аби завадити переміщенню зброї.

У Білорусі не така велика армія. Україна її швидко розіб’є. Я вважаю, що Лукашенко це усвідомлює і боїться, що у такому випадку до Білорусі зайдуть російські війська, і тоді доля існування Білорусі як суверенної держави буде під великим питанням. Думаю, це була основна причина, чому білоруські війська не зайшли в Україну.

«Дуже багато антиукраїнських наративів з’явилось всередині правоохоронних органів»

Чи звертаються до вас та до ваших колег матері строковиків із запитом: що робити, аби їх синів не відправляли на війну в Україні?

Постійно звертаються: сім’ї масово шукають спосіб, як не пустити хлопців в армію. До речі, не лише в останні місяці, а вже давно, оскільки цих же строковиків як внутрішні війська можуть залучити до розгону протестів. Зараз спостерігається приблизно те саме, що за часів радянської кампанії в Афганістані, коли всі «косили», як могли. Нічого привабливого у цій службі немає. Якщо людина з ідеологічних міркувань хоче до лав силовиків, то радше вже піде у міліцію, ніж до військових. Там і квартиру швидше дадуть.

Ви згадували, що у Білорусі останнім часом посилилась російська пропаганда. Що ви мали на увазі? У Білорусі є ж і свої соловйови та скабєєви.

Російські канали напряму не мовлять у Білорусі – хіба що їх дивляться через супутник. Якісь програми російського телебачення можуть іти по білоруських каналах у дуже адаптованому вигляді – без новин, з якимись скороченнями, у зміненій концепції. Тобто аж такої жорсткої кремлівської пропаганди, як в РФ, у Білорусі немає. Так само, як немає і чогось відверто антиукраїнського.

Важлива ремарка: під час протестів у Білорусі до білоруських каналів частково зайшов російський менеджмент, бо білоруський відмовлявся працювати в рамках наративів, які диктувала влада. Цей менеджмент також приніс якусь частку російської пропаганди.

Разом із тим дуже багато антиукраїнських наративів з’явилось всередині правоохоронних органів. Розумієте, у Білорусі на кожному підприємстві, не кажучи вже про державні органи, є відповідальний за ідеологію, саме він здійснює заходи із промивання мізків. Саме у середовищі правоохоронців і військових зараз особливо відчувається, що з ними проводять певну роботу – схоже, задіяні російські інструктори, це помітно за пропагандистськими кліше.

Якщо відслідковувати лінію російської пропаганди, то можна помітити, що вона інколи змінюється. Чи простежуєте ви зміни у білоруському медіапросторі? Адже й сам Лукашенко постійно змінює свої погляди.

Білоруси вже давно звикли, що Лукашенко говорить щодня різні речі. Він говоритиме те, що зручно. Наприклад, якби він в один день мав зустрічі із Путіним та Зеленським, він цілком міг би говорити протилежні речі. Його мета – щоб йому дали спокій, зняли санкції, дали пару мільярдів та ще пожити. І Лукашенку, в принципі, абсолютно байдуже, що там відбувається в Україні чи в Росії. Власне, вся білоруська пропаганда спрямована проти будь-якої опозиції. Війна Білорусь торкнулась тільки таким чином, що країна отримала додаткові санкції за співучасть в агресії.

«Оскільки білоруси абсолютно залежні від РФ, вони м’які у своїх висловлюваннях»

Білоруська опозиція дозволяє собі критикувати співучасть Мінська у війні?

Опозиція, у тому числі Світлана Тихановська, однозначно підтримують Україну, вони розуміють, що це агресивна війна Росії. До слова, білоруська опозиція на боці України ще з 2014 року. Єдине – вони вважають, що через цей конфлікт Білорусь не має сваритися з РФ. Оскільки білоруси абсолютно залежні від РФ, вони м’які у своїх висловах. Власне, будь-який білоруський опозиційний політик побоюється, що Росія, яка напала на Україну (яка значно сильніша за Білорусь), може так само напасти на Білорусь і швидко поглинути.

Після першої хвилі протестів, які спровокували результати виборів президента Білорусі, багато людей виїхало…

За різними оцінками – понад 100 тис. осіб, що дуже багато для країни з 9 млн населення.

Чи спостерігаєте ви зараз, після початку війни, нову хвилю еміграції?

Знаєте, пошук можливості виїхати – постійна тенденція. З Білорусі складно виїхати, адже донедавна діяли обмеження: можна було виїхати тільки з певних причин. По-друге, проти дуже багатьох людей відкриті кримінальні справи, і вони бояться: якщо вони вже виїдуть, то не зможуть повернутися.

Звісно, є частина людей, яка принципово не збирається нікуди виїжджати, бо хоче намагатися будувати якісь зміни в Білорусі.

29 травня набув чинності підписаний самопроголошеним президентом Білорусі закон, який дозволяє смертну страту за «замах на тероризм». Як ви це оцінюєте?

Це, звичайно, порушення прав людини, і це помста за партизанську діяльність, яку громадяни білоруси провадили на боці України. Фактично влада взялась серйозно за придушення партизанського руху. Влада ніяк не могла з ним справитися – при тому, що на охорону залізниці вже ставили ОМОН, а партизани все одно примудрялися пошкодити колії. Також це дуже велика загроза для білорусів, що воюють на боці України проти Росії, бо якщо вони потраплять у полон, то їх видадуть Білорусі, де їх цілком може очікувати смертна кара.

На вашу думку, це спроба залякати, чи Лукашенко справді зважиться на масові страти?

Я не думаю, що страти будуть масовими. Розумієте, якби наступ на північні регіони України продовжувався так само активно, як у перший місяць війни, і відповідно, якби активність білоруських партизан була зараз такою ж, то очевидно, страт могло б бути багато. Для цього режиму життя людей не вартує нічого. Як за радянської системи.

«За будь-якої нагоди білорусам наказують виїхати з України»

З якими скаргами до вас звертаються білоруси?

Зараз до мене звертаються в основному білоруси, які проживають в Україні. Тривалий час Україна заохочувала громадян Білорусі переїздити до неї – наприклад, була спеціальна урядова програма для білорусів-ІТ-спеціалістів, завдяки якій багато білоруських компаній і громадян переїхали до України, а з початком війни були заблоковані їхні рахунки. Уявіть: одного ранку ви прокидаєтеся, а у вас немає жодного майна, жодних коштів. І немає жодних процедур, як отримати свої ж гроші. Тисячі людей були вимушені виїхати з України. І ці люди є, по суті, ворогами для влади Білорусі і є повністю на нашому боці. Крім того, міграційна служба України фактично «видавлює» білорусів – не продовжує дію документів, які дозволяють перебувати на території України, не видає нові документи та за будь-якої нагоди наказує виїхати з України й забороняє в’їзд на багато років.

Що з цим робити, як ви з цим працюєте?

Законодавчого підґрунтя для захисту таких людей справді немає. Так, інколи вдається домогтися індивідуального підходу – деяким білорусам справді відкривають рахунки. Проте з працівниками української міграційної служби ситуація важча: вони прямо кажуть, що видавлюють з України всіх громадян Білорусі. Я розумію, що частина українців підтримує такий підхід. Але, по-перше, цих білорусів сюди свого часу запросили, а по-друге, саме ці білоруси якраз виступають проти режиму Лукашенка, і виходить, що вони подвійно страждають. Зараз вони поступово переїжджають до країн Європейського Союзу.

До слова, є вже дві частини в Збройних Силах України, які складаються з білорусів – це два полки. Таких людей режим Лукашенка ретельно шукає. Білоруси, які брали участь у війні на боці України з 2014-го, усі перебувають у розшуку. Прикро, що Україна не хоче продовжувати їм міграційні документи чи не дає громадянство, і вони вимушені виїжджати у треті країни. Санкції доволі суворі: від 7 до 15 років, або зараз навіть і смертна кара можлива.

Загалом я б хотів сказати, що є велика різниця між державою Білорусь і білоруським народом. І українцям варто це зрозуміти. У Білорусі вже понад 20 років диктатура, Лукашенко абсолютно не дослухається до свого народу. Навіть якщо Білорусь повноцінно долучиться до війни на боці РФ, варто розуміти, що це не є вибором білоруського народу.

Чи передбачена в Білорусі відповідальність за засудження війни?

Ні, цього немає, але інколи подібні вислови можуть бути визнані естремістськими. До «екстремізму», в принципі, можна будь-що прив’язати. Усе, що стосується екстремізму, це кримінальна відповідальність.

Як змінився рівень життя у Білорусі від початку війни?

Рівень життя справді змінився, адже санкції, які Захід запровадив проти Білорусі, є безпрецедентно жорсткими. До того ж, Україна – третій за обсягами партнер: Україна купувала у них і дизель, і бітум, і електроенергію. Білоруси втратили суттєвий шмат бюджету, тому Лукашенко постійно зустрічається з Путіним, аби Росія компенсувала йому ці втрати. Загалом у Білорусі зараз серйозна економічна криза. Просів курс валюти, багато компаній залишили країну. Там ще менше перспектив, ніж в Росії.

«МакДональдс» там працює, а от вибір якихось товарів дуже невеликий, товарів з країн Євросоюзу практично немає. Наприклад, яблука вдвічі дорожчі, ніж в Україні. Комунальне господарство там добре працює – диктатура має свої плюси, щось добре організовано. Але якщо ви хочете чогось більшого, ніж хліб, молоко і ще якісь прості речі, то з цим значно важче. У Білорусі багато бізнесів позакривалися. Абсолютно відсутні якісь яскраві події на кшталт концертів, фестивалів, конференцій. В якомусь сенсі Білорусь – це модерний, цвинтар, який добре функціонує.

Наталія Сокирчук, «Главком»