Труна за ціною квартири та вінки по тисячі євро. Репортаж із виставки похоронного бізнесу
Виставка сучасної погребальної культури пройшла під девізом «Всі там будемо…»
Показ мод для небіжчиків, посмертний візаж та діаманти, вирощені із людських решток… Перша міжнародна виставка похоронної культури RIP-Expo окреслила нові тренди у наймоторошнішому бізнесі.
«Главком» став свідком цього непересічного заходу.
«Всі там будемо, але треба піти красиво» – з таким девізом поховальний бізнес звітував у столиці про свої здобутки. Під дахом виставкової зали на Львівській площі зібрались виробники погребальних аксесуарів не лише з України. Не побоялись виставити свої товари навіть росіяни. Але скромні пластикові урни для праху з Новосибірська та «благолєпіє» з Єсентуків мало дуже тьмяний вигляд у порівнянні з тим, що демонстрували українці.
«Гробовых дел мастера»
Головні площі виставкової зали зайняли виробники трун. Лідер цього ринку у Vip-сегменті, черкаське підприємство In Dan, представило свою лінійку виробів.
Найдорожчі труни – саркофаги з двома дверима. У таких домовинах використано кілька дорогих видів дерева (у тому числі червоне махагоні). Виріб прикрашений бронзовими аксесуарами, фігурами ангелів. «Особливий затишок» мерцю створює дорога постіль.
У найреспектабельнішій Vip-труні передбачений навіть ліфт – спеціальний механізм піднімає голову і тулуб померлого. Завдяки таким зручностям небіжчик може провести останні години зі своїми рідними практично сидячи.
Вартість люксових саркофагів цілком змагається з ціною однокімнатної квартири. За словами одного з дилерів In Dan, у виробника таку домовину можна придбати за 300 тис. грн. А в похоронних бюро, які беруть товар на реалізацію, ціна Vip-саркофага зростає майже вдвічі. «Максимальна вартість доходить інколи до мільйона», – запевняє Владислав, який презентував товар у Києві. За його даними, ринок саркофагів росте щороку «на відсотків 20». «Для всіх видатних осіб обирають саме такі труни», – запевняє чоловік, згадуючи у своїй розмові прізвища спочилих Геннадія Кернеса, Валерія Лобановського та інших зірок «Динамо».
Для клієнтів зі скромнішими можливостями тут є своя пропозиція: труни по 35-50 тис. грн цілком можуть влаштувати середній клас. Найдешевші товари також представлені на виставці. Симпатичні домовини «без понтів» коштують у виробника 5-7 тис. грн.
Та для більшості й ця пропозиція є задорогою. Продавці погребальних товарів бідкаються: українців переважно ховають дешево й сердито – в оббитих тканиною простих домовинах за 2 тис. грн. Зайвої реклами на виставках ці хіти продажів не потребують.
Попри таку кон’юнктуру конкуренцію українським виробникам намагаються створити чехи та словаки. Вартість імпортних саркофагів із Чехії, наприклад, складає 1-2 тис. євро до розмитнення. Закордонні гості, які представили свій товар у Києві, наполягають: у них товар значно кращий за якістю і пропонують це… перевірити просто на місці. Нині чехи активно шукають українських партнерів, які візьмуться просувати їхні труни на наш ринок.
Особливе місце в експозиції зайняла інсталяція з трун, забрендованих під Луї Віттон. Яскраві вироби в червоному та чорному виконанні укомплектовані лаковими подушками. Вартість – біля 10 тисяч доларів. Але особливої зацікавленості в оригінальних домовинах не спостерігалось. Очевидно, українська фірма зважилась на таку сміливу пропозицію радше для привернення уваги, а не для продажу. Цікаво, а Louis Vuitton в курсі?
На Rip-Expo також була представлені труни для дітей. Вхід на виставку для них організатори зробили безкоштовним.
Вмерти красивим
«Дерев’яний макінтош» – головний, але не єдиний похоронний аксесуар. Особливу увагу в перший день виставки привернув до себе показ мод для небіжчиків. «Жалобний одяг теж може бути красивим», – наполягають виробники цього краму.
Дефіле було особливим: моделі не ходили подіумом самі, їх возили в трунах під відповідний музичний супровід. Дівчата із задоволенням зображали мерців, а на питання, чи не моторошно їм, віджартовувались: «усі там будемо».
Замість траурного маршу цей показ варто було б супроводити хітом американського рок-гурту Sixx:A.M., в якому є слова «Ніщо так не збуджує до життя, як похорони».
Свої послуги на виставці також презентували фахівці з посмертного візажу та бальзамування. Нанесення гриму на труп перед погребальною церемонією отримало назву «танатокосметологія». В Україні вже є курси для охочих опанувати цей фах.
Організатори виставки також запросили до Києва Алена Конінкса – відомого у світі бальзаматора та спеціаліста з реставрації обличчя в найскладніших випадках. Фахівець прочитав лекцію та представив приклади зі своєї практики.
Здебільшого йшлося про реставрацію лиця у людей, які вкоротили собі віку: вистрілили в обличчя чи стрибнули з великої висоти. Особливу складність для танатопрактиків також представляють загиблі в автомобільних аваріях, небіжчики, які перенесли складну хворобу або ж тіло яких було виявлене пізно і розклалось. Фотозйомка цих прикладів була заборонена з поваги до покійних та їхніх рідних. Але сама презентація проходила у жартівливій формі: її головним героєм став пан Картопля, якому після смерті також довелось змивати кетчуп і відновлювати фактуру.
Свою лекцію також мав провести і представник Московської церкви в Україні. Але зацікавлених у суботу вранці слухати спіч про «православні похоронні традиції й обряди» не знайшлось. Захід скасували під «благозвучним» приводом «лектор захворів».
Нові тренди бізнесу на мерцях
А тим часом православні традиції витісняють новомодні. І церква мала б давати їм оцінку. Діаманти з праху – найекзотичніша новинка похоронної індустрії. 50 грам попелу кремованого небіжчика достатньо, аби залишити сяючу згадку про близьку людину. Послуга не з дешевих – від $1,5 тис. Із допомогою спеціальної технології, пресу і добавок створюються умови для росту діаманта. Представники компанії, яка пропонує отримати коштовності з решток померлих, запевняють: тренд на «діамантизацію» покійників набув широкої популярності на Заході, а ось Україна досі пасе задніх у цій справі.
На фланзі похоронної флористики також застій. Українці вперто проявляють «пластикову» любов і шану померлим. Спроби переконати громадян, що така традиція шкідлива, не мають бажаного ефекту. Влада на місцях часом зважується і забороняє пластикові квіти під час поминальних днів. Але втручатись у похорони, які рясно уквітчують пластмасовими вінками, досі ніхто не наважувався. Тому пропозиція жалобного пластику – величезна.
Попит на живі квіти обмежує єдиний фактор – їхня вартість. За даними агенції з організації поховань, ціна одного! «живого» вінка може сягати навіть 30 тис. грн. А ця цифра здатна підняти навіть мертвого в Україні. Тому рясно уквітчують своїх небіжчиків лише наші доларові мільйонери.
А от справа догляду за могилами може вже скоро перетворитись на системний бізнес. На Rip-Expo білоруські розробники презентували онлайн-проєкт пам’яті. Мова про безкоштовну базу поховань в Україні, Росії та Білорусі. Робота з оцифрування українських кладовищ вже йде. В Києві вона завершена. Будь-хто з користувачів також може самостійно додавати інформацію про місця поховання рідних та близьких. Кожній могилі визначаються координати GPS та присвоюється ID-номер. Вже згодом автори проєкту планують створити сервіс платного догляду за могилами. Послуга буде цікавою для тих, хто не може робити це самостійно або ж перебуває далеко від місць поховання рідних. Окрім того, онлайн-база стане рекламним майданчиком для ритуальних магазинів, похоронних бюро, виробників пам’ятників…
А бізнес цей, судячи з останніх даних про смертність, нині демонструє найбільші темпи росту в Україні. Вже на листопад у Києві запланована наступна виставка похоронних «досягнень». Але живим варто пам’ятати: красивий похорон – то для них, а не для мертвих, і навіть пишна церемонія і VIP-домовина ще нікому не гарантували квиток до раю.
Микола Підвезяний, Станіслав Груздєв (фото), «Главком»