Сьогодні – сім років від початку АТО/ООС. Найважливіші цифри про війну

Рівно сім років тому, 13 квітня 2014 року, виконувач обов’язків президента України Олександр Турчинов оголосив про початок антитерористичної операції (АТО) на Донбасі. Так Україна відреагувала на вторгнення російських підрозділів до східних областей нашої держави.

За день до цього, 12 квітня 2014 року, російські диверсійні загони силою взяли під контроль управління МВС у Слов’янську та Краматорську, розпочавши аналогічний наступ в інших населених пунктах Донбасу. У відповідь на це Турчинов оголосив про початок АТО без запровадження воєнного стану – наприкінці травня в Україні мали відбутися вибори президента, які було б неможливо провести за таких умов.

«Ми робили все, аби уникнути людських жертв. Але ми готові дати відсіч усім спробам вторгнення, дестабілізації та терористичним діям зі зброєю в руках. РНБО прийняла рішення розпочати широкомасштабну антитерористичну операцію із залученням Збройних сил України. Ми не дамо Росії повторити кримський сценарій у східному регіоні України», – заявив Турчинов 13 квітня 2014-го, закликавши підтримуваних Росією бойовиків скласти зброю.

І хоча через два місяці, 26 травня 2014-го, новообраний президент Петро Порошенко зробив заяву про те, що АТО «не може й не буде тривати 2-3 місяці», а «має й буде тривати години», за постійної підтримки «Л/ДНР» із боку РФ та прямої участі російських військ війна на сході України перетворилася на довготривалий конфлікт. З 30 квітня 2018 року формат АТО було змінено на загальновійськову Операцію об’єднаних сил (ООС). Командування операцією відтоді передали від СБУ до Об’єднаного оперативного штабу ЗСУ.

У фактах і цифрах НВ нагадує про найважливіші підсумки та знакові сторінки подій останніх семи років на сході України.

Ціна семи років: людські втрати в зоні конфлікту

Найсвіжіші дані про загальні людські втрати за сім років війни на Донбасі оприлюднило в лютому 2021 року Управління верховного комісара ООН із прав людини (на запит Радіо Свобода).

Відповідно до цих даних, за період із квітня 2014 до кінця грудня 2020-го на сході України загинули 13,1−13,3 тис. осіб, з яких:

• щонайменше 3375 цивільних осіб;
• принаймні 4150 українських військових (не враховано ще 27 вояків ЗСУ, які загинули в зоні ООС за перші місяці 2021 року внаслідок нової серії атак бойовиків);
• приблизно 5700 членів підтримуваних Росією військових формувань бойовиків.

ООН відносить до статистики смертей військових не лише бойові втрати, але й усі випадки в зоні конфлікту, у тому числі загибель унаслідок необережного поводження зі зброєю, дорожньо-транспортних пригод, хвороб під час служби, вбивств та самогубств.

Для порівняння – втрати ЗСУ на сході України вже перевищили кількість українців, убитих за 10 років війни в Афганістані (понад 3 тис. українських військовослужбовців).

Від 29,5 тис. до 33,5 тис. осіб, за даними ООН, отримали поранення, з них:

• 7−9 тис. цивільних осіб;
• 9,7−10,7 тис. українських військових;
• 12,7−13,7 тис. членів озброєних груп бойовиків, які контролюють територію ОРДЛО.

На цивільних осіб припадає четверта частина (25−26 %) усіх загиблих у зоні військового конфлікту на сході України, так же співвідношення стосується й поранень.

Однак ця пропорція дуже змінилася порівняно з першим роком війни. Якщо у 2014-му на двох загиблих із числа ЗСУ чи бойовиків припадала смерть однієї цивільної особи (33−34% усіх втрат), то у 2019−2020 роках ця цифра скоротилася до 4−5%.

Тобто в останні два роки цивільні громадяни гинули рідше: одна смерть (внаслідок артилерійських обстрілів, вогню зі стрілецької зброї чи легких озброєнь та інцидентів, пов’язаних із мінами) на 20−22 загиблих українських вояків чи членів незаконних збройних формувань.

До списку загиблих цивільних увійшли 298 людей, які перебували на борту збитого пасажирського літака Boeing (пасажири та екіпаж). Рейс MH17 Малайзійських авіаліній, який прямував з Амстердама до Куала-Лумпура, був збитий російською ракетою Бук 17 липня 2014 року в небі над окупованою територією Донецької області.

Майже як Словенія: яку територію на сході України окупує РФ

Площа території на сході України, де за підтримки російської армії утримують контроль бойовики «Л/ДНР», складає близько 18 тис. кв. км. Це майже 3% усієї території України (603,7 тис. кв. км) або третя частина сукупної площі Донецької та Луганської областей (53,2 тис. кв. км). Окуповану частину Донбасу можна також порівняти з територією Словенії (20, 2 тис. кв. км).

Разом з анексованим Кримом (його площа близько 27,1 тис. кв.м) Росія окупує 45 тис. кв.м українських земель – 7,5 % території України. Площа тимчасово окупованих територій України (з урахуванням Криму) є навіть більшою, ніж площа Швейцарії (41,3 тис.кв. км), Нідерландів (41,5 тис. кв. км) або Данії (43,1 тис. кв. км).

Ще більшими є демографічні втрати, оскільки на 7,5 % окупованих території нашої держави відповідно до перепису 2001 року проживало 14,3% населення України. А на території ОРДЛО мешкало 4,4 млн людей, або 60 % загальної кількості населення Луганської й Донецької областей.

«Такі відмінності спричинено тим, що окуповані частини Донеччини та Луганщини належать до найбільш урбанізованих теренів України», – пояснював у своїй статті етнограф та історик Володимир Скляр з Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.

Станом на січень 2021 року площа окупованих територій Донецької та Луганської областей була на 1,4 тис. кв км більша, ніж зафіксовано в Мінських угодах, заявляв у лютому представник української делегації в мінській ТКГ Сергій Гармаш.

«Ми як і раніше намагаємося з’ясувати в представників Росії, яку ж територію вони розуміють під поняттям ОРДЛО», – пояснював Гармаш. За його словами, це питання «не менше основоположне, ніж визначення сторін конфлікту», але й тут Україна не отримує «чіткої відповіді, хоч вона й записана в Мінських угодах».

«Хлібні», «шкільні», «новорічні» перемир’я: понад десять марних спроб припинити вогонь

За сім років війни на Донбасі українська сторона неодноразово намагалася домовитися про припинення вогню в зоні конфлікту, однак бойовики «Л/ДНР» та окупаційні російські війська щоразу зривали такі домовленості.

Більшість спроб укласти перемир’я було досягнуто після переговорів у мінській ТКГ чи внаслідок контактів у нормандському форматі. Хоча найперший випадок припинення вогню Україна здійснила в односторонньому порядку. 20 червня 2014 року президент Петро Порошенко під час своєї першої робочої поїздки на Донбас віддав наказ силам АТО припинити бойові дії, запропонувавши для розгляду план мирного врегулювання ситуації. Тиша мали тривати щонайменше тиждень, однак уже за чотири дня (24 червня) бойовики збили гелікоптер ЗСУ з ПЗРК біля Слов’янська. Загинули всі 9 осіб, що перебували на борту українського Мі-8.

В аналогічний спосіб через менший чи довший час зривалися всі спроби припинити вогонь у зоні конфлікту.

Перемир’я намагалися оголосити понад десять разів, більшість із них мали б стати «повними й безстроковими»:

• з 05 вересня 2014-го
• з 15 лютого 2015-го
• з 01 жовтня 2015-го
• з 30 квітня 2016-го («великоднє перемир’я»)
• з 01 вересня 2016-го («шкільне перемир’я»)
• з 24 грудня 2016-го («новорічне перемир’я»)
• з 24 червня 2017-го («хлібне перемир’я»)
• з 25 серпня 2017-го («шкільне перемир’я»)
• з 23 грудня 2017-го («новорічне перемир’я»)
• з 05 березня 2018-го
• з 30 березня 2018-го («великоднє перемир’я»).
• з 21 липня 2019-го (перше перемир’я після обрання Володимира Зеленського – але вже до кінця вересня того ж року загинули 26 українських військовослужбовців, ще 75 отримали поранення).
• з 27 липня 2020 року – останнє велике перемир’я, яке українська влада формально називала найдовшим за сім років війни.

Володимир Зеленський неодноразово згадував його у своїх промовах (зокрема до Дня незалежності та в новорічному привітанні) як значне досягнення свого президентства. Однак із липня до грудня 2020 року випадки обстрілів українських позицій регулярно траплялися: Генштаб ЗСУ визнав бойовими втратами в зоні ООС загибель чотирьох вояків за цей період, загибель ще 15 осіб назвали «небойовими втратами», а поранення в зоні конфлікту за перші місяці перемир’я отримав 21 військовий.

Після того, як взимку й навесні 2021 року Росія помітно активізувала агресію на Донбасі, і напади бойовиків почастішали, на офіційному рівні в Україні ще не лунало заяв про остаточний зрив перемир’я. Хоча від початку року в зоні ООС загинуло 27 військових.

Чисельність ЗСУ зросла на 75%: як зміцніла українська армія за сім років АТО/ООС

До початку війни на Донбасі Збройні сили України нараховували близько 140 тис. осіб, тоді як нині в ЗСУ — трохи більше ніж 246 тис. осіб (з урахуванням цивільних працівників).

Таким чином, склад ЗСУ за останні сім років зріс більше ніж на 100 тис. осіб.

Ось деякі цифри про українську армію (станом на 2020 рік):

• кількість військовослужбовців – 194,2 тис.;
• беруть участь в ООС – 40,1 тис. військових;
• служать за кордоном –356 осіб;
• працюють у штаті на посадах військовослужбовців – 5,2 тис.;
• працюють як держслужбовці та цивільні працівники ЗСУ (без урахування попередньої категорії) – 47 тис. осіб.

Згідно з рейтингом Global Firepower Index 2021, Збройні сили України посідають 25-е місце в списку 140 найпотужніших армій світу (торік було 27 місце, позаторік – 29-те). На перших трьох сходинках у цьому переліку — США, Росія й Китай.

Позиція ЗСУ – найкраща серед європейських країн, які не входять до складу НАТО (якщо не брати до уваги РФ). У цьому рейтингу українська армія випереджає такі країни як Норвегія, Швеція, Швейцарія та Чехія.

8. Понад 400 тис. осіб: скільки українців узяли участь в АТО/ООС

Згідно з даними Міністерства в справах ветеранів України, станом на 1 жовтня 2020 року в нашій країні нараховувалося понад 403 тис. осіб, які отримали статус учасника бойових дій (УБД) – з-поміж осіб, які захищали територіальну цілісність України і брали участь в АТО/ ООС.

Це означає, що нині в Україні близько 4% населення є ветеранами АТО/ООС.

Сьома річниця АТО: найбільша концентрація російських військ

Напередодні сьомої річниці від початку АТО Росія сконцентрувала на кордоні зі східними областями України та в Криму найбільше своїх військ із 2014 року. Такого висновку дійшли дослідники з Conflict Intelligence Team, які документально зафіксували зосередження мотострілецьких, артилерійських, десантних та танкових підрозділів російської армії, здебільшого у Воронезькій області та в окупованому Криму.

Максимальне нарощування сили з боку РФ за всі роки війни підтвердив і Вашингтон — про це заявила 8 квітня прессекретарка Білого дому Джен Псакі.

Ще 30 березня аналогічну інформацію повідомив українським депутатам у Верховній Раді головнокомандувач ЗСУ Руслан Хомчак. У свої доповіді він розповів про дислокацію біля кордонів України 28 батальйонних тактичних груп російських військ та очікуване стягування ще 25 таких груп.

США, країни ЄС та інші держави Заходу останні тижні закликають РФ негайно послабити напругу та відвести війська від українського кордону.

У Міноборони України вважають справжньою метою нарощування російських військ «посилення тиску на Україну з метою примушення до поступок у переговорному процесі, та демонстрація, у тому числі – провідним державам Заходу, готовності до застосування збройної сили щодо України».

Читайте також: