Крадій телефону має прочитати вірш Франка та трилогію повістей Толстого – вирок суду

У судовому засіданні чоловік читав по складах. Повідомив, що за все життя, можливо, прочитав пів книжки
колаж

Суддя Малиновського районного суду Одеси Олександр Гарський продовжує виносити незвичні вироки

Малиновський районний суд Одеси визнав винним різноробочого у крадіжці та призначив три роки позбавлення волі, які замінив на рік випробувального терміну. Додатково суддя Олександр Гарський визначив перелік художніх творів, які має прочитати обвинувачений: трилогію повістей Лева Толстого «Дитинство. Отроцтво. Юність» і вірш Івана Франка «Строфи». Про це повідомляє «Главком» з посиланням на вирок від 17 листопада.

За даними досудового розслідування, 21 липня близько 23 години обвинувачений проник у будинок свого знайомого та викрав мобільний телефон Huawei вартістю 853 грн та купюру номіналом 50 грн.

У суді чоловік визнав вину. Розповів, що того дня з друзями випив багато спиртного. Підтвердив, що потім зайшов на територію будинку свого знайомого, але, що відбулося далі, не може пригадати.

Наступного дня до нього приходив знайомий і казав, щоб той повернув йому мобільний телефон. Оскільки обвинувачений не пам`ятав подій викрадення, то і повідомив йому, що нічого не брав. Коли вже до нього через 30-40 хвилин прийшли співробітники поліції, він виявив у себе в кишені мобільний телефон. Правоохоронці доставили крадія до відділку поліції, де він видав мобільний телефон.

Потерпілий повідомив, що у день крадіжки перебував у будинку, дивився телевізор. Коли прокинувся, то з хати зникли телефон і 50 грн. Обвинуваченого він вирахував за допомогою камер відеоспотереження, що встановлені на прибудинковій території.

Суддя Гарський досить детально вивчив біографію обвинуваченого. Як з’ясувалося, його батько розлучився з матір’ю, коли обвинуваченому виповнилося шість років. Початкові класи хлопець майже не відвідував, займався бродяжництвом, оскільки ані мати, ані батько не контролювали його перебування у школі. Після чого хлопця віддали до притулку для дітей. Зрештою, обвинувачений ходив до школи протягом п’ятого–дев’ятого класів. Вступити до технікуму не зміг, бо мав погані оцінки. Тож, закінчивши дев’ять класів, пішов працювати.

Суд вважав, що обставини життя обвинуваченого, не бажання його батьків будувати спільне життя на засадах любові, довіри та взаємоповаги створили умови, за яких обвинувачений був позбавлений можливості розумного виховання та правильної освіти.

Під час дослідження особистості суд також виявив, що обвинувачений майже не читає книг. У судовому засіданні чоловік читав по складах. Повідомив, що за все життя, можливо прочитав пів книжки. З цього приводу суддя навів у вироку слова англійського філософа Джона Лока: «… незнайомий з книгами був би дуже щедро обізнаний про їхню природу та зміст, якби йому сказали, що всі вчені книги складаються з паперу та літер і що літери є речі, що знаходяться на папері, а папір річ, що містить на собі літери».

«Оскільки з дитинства обвинуваченому не була привита схильність до пізнання себе в навколишньому світі, корисним для такого навчання буде трилогія Л. Толстого «Дитинство. Отроцтво. Юність». Вказані повісті, які народилися з щоденників молодого Толстого, за думкою самого автора, описують пошук відповіді на питання спочатку дитини, а потім молодої людини, як чисте безпосереднє створіння може перетворитися на марнославну порочну людину. Окрім того, читанню підлягає вірш Івана Франка «Строфи», який досить широко розкриває зміст життя кожної людини та який показує, як залишитися високоморальною людиною», – пояснив суддя.

Як повідомляв «Главком», раніше суддя Олександр Гарський зобов’язав двох хлопців віком 19 і 23 роки, обвинувачуваних у крадіжці, прочитати декілька художніх літературних творів. Зокрема повість «Пригоди Тома Сойєра» та «Пригоди Гекльберрі Фінна» Марка Твена, «Біле Ікло» Джека Лондона та вірш Тараса Шевченка «Минають дні, минають ночі …».

«Саме завдяки таким творам у дитини і повинні створюватись образи прекрасного, найкращого, які вона буде нести через все життя. І якщо людина була позбавлена такого прекрасного у дитинстві, потрібно компенсувати їй такі знання у сьогоденні. Фактично це питання духовного розвитку людини, питання любові до ближнього і поваги до права власності», – наголосив суд.