«Хер вам, а не Херсон». Чому Путіну не вдається повторити «русскую весну»?

Путінська Росія зазнає нищівних поразок не тільки на полі бою в Україні. На тимчасово окупованих територіях нашої держави також панує повних хаос. Агресор захопив окремі райони винятково за рахунок переваги військової живої сили та техніки у перші дні повномасштабної війни. Та вдершись у чужий дім, загарбник розгубився: прихильників, які весною 2014 року впустили у Крим та на Донбас «русский мир», тепер і близько не пахне.

Незграбність у діях російських окупантів пояснюється неефективністю роками створюваної сітки колаборантів в Україні. Рух «Чесно» зазначає, що місцеве самоврядування тримає оборону в містах на рівні зі Збройними силами України. Трапляються лише поодинокі випадки зради. Саме тому ворог вдається до викрадення мерів і депутатів місцевих рад.

«Станом на 9 квітня, ми знаємо про 11 голів громад, яких треба повернути, Звісно ця інформація може бути неповною, бо ситуація дуже швидко змінюється. Окрім голів громад, є і депутати місцевих рад, яких також викрали. Рашисти розуміють, що колаборантів, по суті, не так багато, псевдореферендуми не пройдуть, як колись в Криму. Тепер окупанти просто діють навіть без окозамилювання – призначають кого хочуть фейковими мерами там, де ми тимчасово втратили контроль над територіями», – розповіли «Главкому» у русі «Чесно», який ретельно моніторить ситуацію на місцях.

Олешківський міський голова Херсонської області Євген Рищук, якому довелося покинути місто на початку квітня, звертає увагу на відсутність системного підходу росіян при спробах формувати нову вертикаль влади. За півтора місяця війни він бачив кілька ротацій окупантів. Спочатку місто Олешки, яке з 24 лютого 2022 року «під росіянами», взяли росгвардійці. Далі зайшли «ДНРівці», котрі вели себе, як гопники: влаштовували погроми і грабували мирних людей. Зараз містом заправляє нове угрупування, яке заїхало близько тижня тому.

«На початку окупації ворог виставив мені дві умови: знімай прапори України і зачисти білборди, де згадується президент Володимир Зеленський та його партія «Слуга народу». Таких білбордів уже не було, а щодо прапорів, то ми категорично не погодилися. Досі у місті на адмінбудівлях висять українські стяги», – запевнив мер у коментарі «Главкому».

Разом з тим, агресор не полишає спроб провести на захоплених українських територіях «референдуми» на кшталт кримського, що відбувся весною 2014 року.

Терор – прелюдія до фейкових референдумів

На початку квітня з’явилося повідомлення від мешканців тимчасово окупованого Токмака Запорізької області, що російські терористи мають намір 4 квітня провести захід, який вони називають «народним референдумом». На що начальник Запорізької обласної військової адміністрації Олександр Старух відреагував тролінгом, запропонувавши окупантам самим провести бодай один реальний референдум безпосередньо в Росії. У підсумку спроби ворога у Токмаку накрилися мідним тазом.

За спостереженнями керівника Запорізької області, окупанти поділили українських людей на чотири категорії: «націоналісти», прихильні до України, «нейтральні» та «вата». Найбільше дістається людям, які займають активну громадянську позицію – на них тиснуть, затримують, б’ють, влаштовують інсценовані розстріли. Також ворог бере «на відпрацювання» цілі населені пункти: ходять із хати в хату та «промивають мізки», роблять обшуки.

Противник не просто тероризує наших людей, він викрадає посадовців, журналістів, підприємців. У Запорізькій області така доля спіткала понад сотню людей: їх залякували, схиляли до співпраці. Деяких утримуються в окупованому Донецьку, більшість в поліцейських відділах Мелітополя та Бердянська.

«За інформацією наших громадян з місць, ці процеси координують російські спецслужби, активну участь у процесі беруть кримські зрадники, які у 2014 році перейшли на бік Росії. Проте у Мелітополі, Бердянську та Енергодарі ворог безуспішно намагається створити фейкові органи влади», – зазначив «Главкому» Олександр Старух.

В Енергодарі, наприклад, окупанти вивели на орбіту до цього часу нічим непримітного депутата від «Опозиційної платформи – За життя» Андрія Шевчика. Сховавшись за озброєних росіян, зрадник став «головою адміністрації міста» і одразу звільнив законно обраного мера Дмитра Орлова. У той же день також «розпустив» весь виконавчий комітет Енергодарської міської ради.

Керуюча справами виконавчого комітету Енергодарської міської ради Яна Дабіжа заявила «Главкому», що наразі Шевчик оголосив «конкурси» на «вакантні посади». Зрадник готується особисто проводити співбесіди з потенційними кандидатами. Також самозванець хоче знайти спільну мову з місцевими підприємцями і намагається налагодити постачання продуктів із окупованого РФ Криму. Окупаційна влада Енергодара також спробує ввести російський рубль як другу грошову одиницю.

«Паралельно окупанти демонструють спроби придушити мешканців з проукраїнською позицією. Вже більше трьох тижнів немає інформації про викраженого першого заступника мера Івана Самойдюка. Наша позиція незмінна – ніякого спілкування та співпраці з ними не може бути мова. Більшість місцевих мешканців залишилися у місті і чекають на прихід Збройних сил України», – додала Дабіжа.

За даними генштабу Збройних сил України, у Новій Каховці Херсонської області окупанти використовують потужності місцевих типографій для підготовки агітаційних матеріалів (брошур, буклетів, плакатів, бланків) для проведення «референдуму» щодо створення «Херсонської народної республіки».

Голова Комітету виборців України Олексій Кошель не вірить у реалізацію подібних сценаріїв. Він запевнив «Главком»: ані з точки зору права, ані з точки зору здорового глузду, не може бути жодних розмов про визнання «референдумів» та псевдовладних утворень.

При цьому експерт звернув увагу на дуже позитивну тенденцію. За півтора місяця війни на окупованих територіях Росія не змогла нічого створити. Єдине, що їм вдалося, – знайшли кількох зрадників з числа депутатів від «Опозиційної платформи – За життя» і призначили керівниками так званих «адміністрацій».

«Не було жодного рішення органів місцевого самоврядування на підтримку окупаційної влади. І це за умови жорсткого пресингу депутатів місцевих рад, що в окремих випадках межує між життям і смертю. Росія повністю програє на цих територіях і розуміє: будь-який псевдореферендум перетвориться на фарс», – переконаний Кошель.

І з ним солідарна координаторка виборчих і політичних програм Громадянської мережі «Опора» Ольга Айвазовська. За її словами, так звані «референдуми» на тимчасово зайнятих територіях не мають жодного юридичного наслідку. Референдумний, як і виборчий процеси, має етапи, базується суто на українському законодавстві з обов’язковою агітацією «за» та «проти» питань, що виносяться на референдум. Наразі в Україні відсутнє законодавство щодо місцевих референдумів, лише зареєстровано законопроєкт. Тим паче Конституція забороняє виносити на референдуми питання територіальної цілісності України.

«Те що, окупаційна влада називає «референдумом», є піар-акцією, яка направлена на внутрішню російську аудиторію, себто громадян Росії. Їм пояснюватимуть, чому потенційно «Херсонську народну республіку» з часом треба легітимізувати Росією і, можливо, колись, за їхнім оптимістичним сценарієм, вона повинна відійти до Росії. Однак цього ніколи не станеться. На все, що здатні окупанти, це залякувати наших громадян, тим самим підвищуючи ставки перед переговорними процесами», – пояснила експертка.

ЦВК «обрубала» всі кінці

Своєрідним форпостом із захисту прав українців стала Центральна виборча комісія. У перший день війни Центрвиборчком припинив функціонування автоматизованої інформаційно-комунікаційної системи «Державний реєстр виборців» на час дії воєнного стану. Того ж дня Комісія згорнула роботу ініціативних груп, які з 2021 року збирають підписи на проведення всеукраїнського референдуму з питань, серед яких ринок землі та легалізація марихуани в Україні. Усі спроби запустити референдуми можна буде відновити не раніше, ніж через місяць після скасування воєнного стану.

Ще одним важливим кроком стало рішення ЦВК зупинити виконання повноважень та діяльність територіальних виборчих комісій. Мова про ті території, де отаборилася російська армія. У поставові ЦВК від 4 квітня сказано: «окупанти діють за своїм перевіреним сценарієм, імітують «народні волевиявлення» у формі референдуму. Результати так званих референдумів нікчемні, цивілізований світ їх не сприймає і це відомо агресору, проте такі заходи і далі організовуються, ймовірно, для виправдання війни російської федерації проти України».

Окремо Центральна виборча комісія заявила, що, відповідно до статті 60 Конституції України, ніхто не зобов’язаний виконувати злочинні розпорядження чи накази, а за давання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність. Це стаття 111-1 Кримінального кодексу. В її арсеналі – тюрма від п’яти до 10 років за участь в організації та проведенні незаконних референдумів на тимчасово окупованій території або публічні заклики до їх проведення.

«У нинішніх умовах Центральна виборча комісія діє на випередження. Адже, маючи інформацію про склад Херсонської міської територіальної виборчої комісії, росіяни могли узяти в заручники сім’ї членів цих комісій та змусити говорити потрібні речі на телекамери. У такий спосіб імітувати референдумний процес», – наголосила координаторка «Опори» Ольга Айвазовська.

У росіян інші цінності

Чому ж росіянам не під силу втримати те, що вони вже захопили? Відповідь очевидна – загарбник не має що «продати» місцевому населенню. У цьому контексті слушні міркування виклав колишній полковник ФСБ, так званий ексміністр оборони «ДНР», терорист Ігор Гіркін (Стрєлков). Днями на його телеграм-каналі з’явився передрук, в якому ворог аналізує, чому українці не зраджують свою Батьківщину. На думку акторів, Україна демонструє своєму народу зрозумілий образ майбутнього. Це – вступ до Євросоюзу, високий рівень життя, повага Заходу.

Яке ж майбутнє пропонує ворожа РФ?

«Навіть якщо ми залишимося, але це не точно, то... ну... ммм... як раніше святкуватимемо 9 травня. Здається, 2022 року цього мало. Український образ майбутнього хоч би зрозумілий», – пояснюється в дописі, з яким погоджується терорист Гіркін.

Ну от вивісили росіяни свій триколор на одній із будівель Херсона і що далі? Хіба місто після цього стало більш проросійським?

Експертка Айвазовська слушно підмітила: неможливо просто захопити територію, не маючи підтримки місцевого населення. І річ навіть не в мізерній кількості колаборантів, а в сформованій громадській думці. Координаторка «Опори» вважає: населення окупованої Херсонщини проукраїнське, його дух намагаються зламати окупанти. Беззбройні масові мітинги у Херсоні з українськими прапорами проти російських танків – це і є демонстрація суспільної думки. Саме проукраїнської.

«Велику роль також відіграє велика кількість жертв серед мирного населення у цій війні. Люди на окупованих територіях ще більше переконуються: Росія – агресивна держава, яка ніколи не залишить Україну в спокої допоки у воєнний спосіб не програє цю війну. Тому «російська весна» тут апріорі не може відбутися. Натомість терор мирних українців з боку окупантів жодним чином не сприяє політичним завданням Росії в Україні», – констатує Айвазовська.

Мер Олешок Євген Рищук також впевнений: мешканці його громади бачать, в яких умовах опинилося населення «Л/ДНР» протягом останніх восьми років. І вони точно не хочуть собі такого. Разом тим, більшість людей в Україні відчули зміни у кращий бік, що відбулися в останні роки. Зокрема, у громаді Херсонщини цього року планували збудувати 45-квартирний будинок за державною програмою. Востаннє у місті житло вводили в експлуатацію аж 1993 року. Крім цього, з державного бюджету громаді виділили 152 млн грн на реконструкцію школи та дитячого садочку.

«Коли почалися бойові дії, окремі мешканці мені сказали: «Не такі й погані дороги у нас були раніше». У людей змінилися цінності. Також треба зауважити, що сильне враження на наших мешканців справили вбивства росіянами мирних людей у Бучі, Гостомелі та Ірпені під Києвом. У них з’явився страх і водночас велика ненависть до росіян», – підсумував мер.

Віталій Тараненко, «Главком»