Хто втік із України з дітьми-сиротами? По слідах скандалу, який заварив омбудсмен

На початку липня Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець зробив несподіване «викриття». Омбудсмен видав допис під гучним заголовком «Відмазали від мобілізації», який розповсюдив на своїх сторінках у соцмережах. 

Лубінець нагнав інтриги від самого початку, анонсувавши розповідь про те, «як діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, стали прикриттям для близьких родичів київських посадовців, щоб нелегально виїхати за кордон й уникнути мобілізації». І далі повідав справжню детективну історію.

Згадані у цьому викритті посадовці Київської міської держадміністрації швидко знайшли низку нестиковок у дописі посадовця, заперечили усі факти, які в ньому викладені, і тепер вимагають від омбудсмена офіційного спростування. Якщо ж не дочекаються – збираються звертатися до суду. 

Проте розвиток цієї історії переважно пройшов поза увагою ЗМІ, які місяць тому масово розповсюдили її початок – новину зі звинуваченнями Лубінця. 

«Главком» розібрався у деталях скандалу і ось що з’ясував.

Версія омбудсмена

Історія, яку повідав омбудсмен у своєму дописі, стосується самого початку повномасштабного вторгнення. Усі події сталися у березні 2022 року, коли спорожнілий Київ перебував у напівоблозі, під загрозою захоплення російськими окупантами.

Моніторинг, який здійснювали працівники Офісу омбудсмена, виявив, що в цей час керівники столичної Служби у справах дітей та сім’ї Києва та керівник Центру соціально-психологічної реабілітації дітей №1 м. Києва тоді відправили евакуювали дітей за кордон, йдеться про сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які направлялися до молодіжного табору у німецькому містечку Вупперталь. Серед супроводжуючих, за даними омбудсмена, також значилися ще чотири особи, близькі родичі столичних чиновників, підстави для виїзду яких потребують додаткового вивчення. 

Лубінець звернув увагу на те, що супроводжуючі особи не мали стосунку до відповідної сфери, й лише за день до виїзду стали працівниками профільних закладів, а деякі зовсім не були працевлаштовані. Більш того – всі чоловіки після виїзду за кордон звільнилися і більше не поверталися до України. 

Команда Уповноваженого також поскаржилася, що намагалася потрапити до табору у Німеччині, але її не пустили. Причина – на його території були відсутні супроводжуючі від України, а діти перебували виключно під опікою німецької сторони. Проте представникам омбудсмена якось вдалося з’ясувати, що у таборі «не вистачає» дітей: якщо, за твердженням директора Центру, з самого початку до Німеччини евакуювалося 68 дітей, то до табору доїхало чомусь лише 55. 

У омбудсмена дійшли висновків, що українська сторона просто забула про своїх підопічних. 

Лубінець узагальнив, що випадки застосування таких схем не є поодинокими і пригрозив надалі ще більш прискіпливо перевіряти документи, пов’язані із закордонними відрядженнями. А до розслідування викладених фактів пообіцяв залучити Офіс генпрокурора, Нацполіцію, Мінсоцполітики, Національну соціальну сервісну службу та КМДА.

Версія столичних чиновників

На такі гучні звинувачення відразу ж відреагували ті, у чий бік вони, власне,  полетіли. Служба у справах дітей та сім’ї Києва заперечила інтерпретацію використання дітей задля уникнення мобілізації, яку взяв на озброєння Лубінець. Керівник Служби Валерій Танцюра з трибуни Київради зазначив, що його син Артем дійсно перетинав кордон як особа, що супроводжувала дітей у Вупперталь евакуаційним потягом. Але є нюанси: по-перше, сину на той момент було 18 років, і він що тоді, що зараз мобілізації не підлягає. І, по-друге, хлопець, через якого здійнявся такий скандал, нині перебуває в Україні. 

Танцюра звернув увагу, що у хаосі на самому початку вторгнення вдалося розшукати менш ніж 20 штатних працівників, які могли б супроводжувати дітей за кордон. До того ж, у складі групи були дуже важкі підлітки від 15 до 17 років, з якими виключно жінкам було тяжко справлятися. Тому у пригоді став Артем, який, до того ж, мав раніше досвід роботи з дітьми як вожатий і виконував у групі функції перекладача, адже єдиний знав німецьку мову. Два роки Артем залишався у Німеччині і працював з дітьми, яких допомагав евакуювати. Паралельно хлопець вступив до німецького коледжу і навчається на педагогічній спеціальності. Зараз він продовжує навчання та волонтерить в Україні у центрі для дітей. 

Та є ще одна деталь, яка ставить омбудсмена з його звинуваченнями у незручне становище: старший син чиновника Танцюри захищає Україну на передовій. Батько був змушений оприлюднити ще й цю інформацію після скандалу.

Щодо долі працівників, які виїхали з дітьми, Танцюра пояснив, що майже всі вони повернулися до України, а частина з тих, що не повернулися, звільнилися з посад. Оскільки у Вупперталі залишилося лише 30 дітей, то були сформовані малі групи, які перебувають на утриманні місцевого уряду. Українські працівники стали непотрібні, але вони тепер мають самостійно приймати рішення, як перебувати у Німеччині далі. 

Ще однією родичкою київського посадовця, яка брала участь в евакуації, виявилася невістка директора центру соціально-психологічної реабілітації дітей №1 Києва Віктора Древаля. Вона не є штатним працівником центру, але й запідозрювати жінку в ухиленні від мобілізації у 2022 році зі зрозумілих причин також важко. 

Вже восени 2022-го до Німеччини на роботу викладачем виїхав син Древаля. Утім, він має інвалідність з 2019 року і перетнув кордон не як супроводжувач дітей, а саме як людина з інвалідністю, яка також не підлягає мобілізації.

Заперечують у Службі у справах дітей та сім’ї Києва і «арифметику» Лубінця щодо зниклих дітей.

«Ніхто з дітей не загубився, – стверджує т.в.о. заступника начальника Служби Тетяна Бадилевич. – На кожну дитину є історія, переписка, є всі необхідні документи, сформовані особові справи». 

В установі пояснюють: до Німеччини дійсно евакуювали 68 дітей, але безпосередньо перед перетином кордону одну дівчинку було передано матері, яка надала підтверджувальні документи та виявила бажання самостійно займатися евакуацією. Подальша плутанина в цифрах сталася через те, що діти евакуювалися з двох різних столичних центрів: 55 – з Центру соціально-психологічної реабілітації дітей №1 і ще 12 – з Центру Оболонського району Києва. Якщо їх скласти – то все сходиться.

«Неправильні акценти»

Омбудсмен Лубінець, якого підловили журналісти муніципального телеканалу «Київ», доволі туманно пояснює явні промахи в своєму викритті «ухилянства».  «Проблема, на мій погляд, у першу чергу у діяльності державних органів виконавчої влади», – несподівано вивернув цю скандальну історію Лубінець. 

Жорсткий та безапеляційний тон свого сенсаційного розслідування омбудсмен пояснив відсутністю швидкої реакції у підлеглих Кличка, яким було направлене звернення.

«Напевно, вперше була подібна публічна позиція, – виправдовується Лубінець. – Коли я не отримую реакції, тоді вже приймаю рішення вийти до публічності, бо, на жаль, зараз саме масмедіа є самим ефективним механізмом впливу на позицію державних органів місцевого самоврядування. Але саме в цій ситуації, напевно, не зовсім правильно розставили акценти, десь хтось не так підхопив».

Утім, чиновники столичної адміністрації вирішили, що складно якось не так розставити акценти в матеріалі з недвозначною назвою – «Відмазали» від мобілізації». Служба у справах дітей та сім’ї від імені т.в.о. заступника голови Тетяни Бадилевич надіслала Лубінцю вимогу про спростування недостовірної інформації як такої, що завдає шкоди діловій репутації Служби та Центру №1. 

Колишня представниця омбудсмена з питань дотримання прав дитини, гендерної рівності та протидії дискримінації Аксана Філіпішина, інтерв’ю з якою читайте на «Главкомі» найближчим часом, вважає, що Лубінець у цій ситуації однозначно вийшов за межі свого мандата.

«Якщо в омбудсмена є якісь підозри стосовно того, що хтось застосовує якісь схеми та є правопорушником, він має повідомити про це правоохоронні органи, а не робити це головною новиною у контексті евакуації українських дітей і додержання їхніх прав та ще й розголошувати персональні дані людей», – наголошує Філіпішина. 

Тепер Офіс омбудсмена воліє не чіпати більше цю тему. Вочевидь, поки там у роздумах, як виходити з неоднозначної історії, яку самі ж заварили.  

Сам Лубінець «дає задню», але повільно. Після галасу, що здійнявся, він намагався збити напругу: поскаржився, що його слова перекрутили, все пояснив поганою комунікацією і навіть почав розхвалювати київського голову Віталія Кличка.

«Ми детально розбиралися, і я розумію що, мабуть, неправильно були розставлені акценти. Місцеві органи влади зробили те, що повинні були зробити органи влади на рівні держави. Безпосередньо сам очільник міста Києва приймав в цьому участь, і видно було, як він в цьому розбирається, і я йому вдячний», – визнав Лубінець, але досі не вибачився і свій резонансний пост не видалив. 

Павло Вуєць, «Главком»