Кого ти обрала, Франківщино? Що коять у парламенті народні обранці від Прикарпаття

Президент Володимир Зеленський анонсував, що у вересні на Франківщині відбудеться саміт «Карпатська інтеграційна ініціатива». Це рекреаційний тиловий регіон, який привабливий для інвесторів, як і інші області, де є Карпати.

Але разом з інвестиціями регіон може в комплекті отримати нову хвилю забудови та протестів з боку громадян. Так, до прикладу, у сусідньому Закапатті екозахисники вже ведуть запеклу боротьбу за гірський масив Свидовець поблизу Драгобрата. Його намагаються захистити від побудови курорту-монстра. А на полонині Руна будують вітряки без проведення оцінки впливу на довкілля. За відсутності окремого Міністерства довікілля Кабмін видає експериментальні постанови, які відкривають шлях до такої забудови без дозволів. І от саме тут обрані від Прикарпаття народні депутати мали б захищати інтереси громадян і блокувати шкідливі урядові ініціативи.  

Наразі регіон представляють шестеро мажоритарників. Один із найпомітніших – колишній нотаріус Ігор Фріс («Слуга народу»). Саме він лобіює законодавчі ініціативи, які можуть бути вигідні забудовникам. Медіа пов’язують Фріса та ще одного його колегу – Олександра Матусевича із неформальною групою Коломойського, яка сформувалася у парламенті з моменту обрання цього скликання. У цієї групи в Прикарпатті, як власне і в Коломойського, є свої бізнес-інтереси, зокрема в Буковелі.

Варто зауважити, що саме Фріс був присутній на Прикарпатті під час візиту президента, коли той зустрівся з представниками гірських громад та анонсував проведення вересневого саміту.

Крім «слуг», яких зараховують до так званої групи Коломойського, є ще три народні депутати від партії влади – Володимир Тимофійчук, Василь Вірастюк та Едуард Прощук.

Попри те, що в регіоні більшість округів взяли «слуги», керівником обласного осередку понад п’ять років тому партія призначила не когось з мажоритарників, а списочницю Олену Вінтоняк, яка народилася в Коломиї.

До речі, округ, до якого входить Коломия, з 2023 року вакантний. Мажоритарник Андрій Іванчук («Довіра») помер і довибори не проводили з огляду на те, що розпочалася війна.

Єдина жінка, яку мешканці області обрали в парламент на мажоритарці, – це «свободівка» Оксана Савчук. Вона представляє команду мера Івано-Франківська Руслана Марцінківа.

У чиїх інтересах Фріс допомагає обнулити Цивільний кодекс?

Ігор Фріс став ключовим автором скандальних змін до Цивільного кодексу – так званого закону Ігоря Мазепи (№ 4292). Цей закон так прозвали на честь одного з його лобістів – бізнесмена Ігоря Мазепи, якого підозрювали у створенні злочинної організації та заволодіння землею Київської ГЕС. За цим законом, якщо пройшло 10 років, то ані громада, ані держава не може повернути собі зелені зони, узбережжя чи об’єкт культурної спадщини. А якщо 10 років ще не минуло, то на рахунок суду треба внести з бюджету депозит – ринкову вартість об’єкта. 

Усі мажоритарники із Франківщини у 2025 році проголосували за «закон Ігоря Мазепи», окрім Савчук, яка була відсутня. Голова обласного партійного осередку «слуг» народна депутатка Вінтоняк, як і її колеги з фракції, голосувала за.

Ініціативу Фріса розкритикували не лише експерти з громадського сектору, а й Європейський парламент у своїй резолюції. 

Громадяни вимагали ветувати цей законопроєкт і в стислі строки зібрали понад 26 тис. підписів під петицією до президента. У цей же час забудовники і бізнесмени просували контрпетицію і вимагали підписання закону. Для народного депутата Фріса виявилося замало, що він віддав свій голос за цей законопроєкт у сесійній залі. Він вирішив активно збирати голоси під контрпетицією і підписав її особисто.

Але петиція в інтересах забудовників з вимогою підписати закон не зібрала голосів попри те, що збір супроводжувався масштабною рекламною кампанією в соцмережах. Втім президент таки підписав суперечливий закон, проігнорувавши петицію від громадян.

А вже цього року спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук вирішив не просто внести зміни до Цивільного кодексу, як це було з «законом Ігоря Мазепи», а подати взагалі нову версію кодексу. Якщо її підтримає парламент, вся судова практика, яку суди напрацьовували за понад 20 років і яка дозволяла захищати державне та комунальне майно, обнулиться.

Ігор Фріс визнає, що був долучений до створення проєкту нового кодексу. Найбільше критики отримала дев’ята книга – її вимагав вилучити навіть Мін’юст, бо саме там заховані одні з найбільших ризиків. Якщо інформації про природоохоронні зони чи пам’ятки немає в реєстрі, то нотаріус не побачить перешкод для виведення таких об’єктів із державної чи комунальної власності. І далі оспорити щось в суді, щоб повернути майно громади чи держави, буде набагато складніше. 

Запропонований проєкт Цивільного кодексу також містить ризики і для інституту шлюбу, і для свободи слова. Варто відзначити, що Фріс судився із редакцією «Галки» і Верховний Суд визнав його претензії до місцевого медіа малозначущими. Тому не дивно, що народний депутат намагається разом з колегами сформувати законодавче поле так, щоб журналістам було важче працювати, а тим, хто хоче отримати доступ до державних ресурсів та ресурсів громади, працювалося легше і безпечніше.

За проєкт Цивільного кодексу в першому читанні проголосували всі мажоритарники Франківщини, крім Савчук. Очільниця осередку «Слуг народу» Вінтоняк під час голосування була відсутня.

Після голосування громадські організації запустили флешмоб проти проєкту Цивільного кодексу, а в низці регіонів пройшли протести. Саме ця законодавча ініціатива зібрала понад 15 тис. правок від народних депутатів – це антирекорд за всі сім років роботи парламенту. 

Хто і як ускладнює боротьбу з корупцією?

Рік тому депутати у Верховній Раді вирішили ліквідувати незалежність антикорупційних органів – НАБУ і САП. За це питання проголосувала і Вінтоняк, і усі мажоритарники Прикарпаття, крім Оксани Савчук.

Як і у випадку з цивільним кодексом, це рішення Верховної Ради викликало протести по всій країні, тоді нардеп Вірастюк від Франківщини заявив, що не вірить у те, що «на 100% це було щиро». Політик припускав, що протести відбуваються, бо їх підігрівають політичні сили.

Тут варто нагадати, що спортсмен Вірастюк, який вбачав у протестах політичний слід, до парламенту потрапив під час довиборів на одному з округів Франківщини і розрив між ним та його основним конкурентом колишнім народним депутатом Олександром Шевченком склав менше 800 голосів. Під час підрахунку дійшло до того, що частина бюлетенів зникла.

Після протестів і реакції міжнародної спільноти на рішення Верховної Ради щодо ліквідації незалежності антикорупційних органів, парламент був вимушений зібратися і скасувати своє ж рішення.

Треба відзначити, що Ігор Фріс не просто підтримав ліквідацію  антикорупційних органів, він вирішив ускладнити роботу журналістам-розслідувачам і закрити доступ до публічних реєстрів – кадастрової карти та реєстрів юросіб (проєкт №11533). Журналісти проєкту Bihus.info  зняли сюжет про майно, яке має родина Фріса, зокрема в зелених зонах регіону, та виноробню, яка оформлена з високою ймовірністю, на підставну особу, але нею опікується саме Фріс.

Свою ініціативу щодо обмеження доступу до реєстрів Фріс комунікував як таку, що має посилити безпеку оборонних підприємств. Але закон стосувався не лише оборонного сектору. Він може суттєво ускладнити доступ журналістів та громадського сектору до інформації, а відтак послабити антикорупційний контроль з боку суспільства. 

Довкілля і відбудова. Як саботаж і знищення запобіжників збільшує корупційні ризики?

Під час війни та майбутньої відбудови особливо вразливою до корупційних ризиків залишається сфера довкілля. Йдеться про використання земель і природних ресурсів, містобудування та реалізацію великих інвестиційних проєктів. Якщо разом із цим послаблюються природоохоронні запобіжники та громадський контроль, зростають і ризики непрозорих рішень на користь окремих інтересів.

Для України це ще й питання виконання євроінтеграційних зобов’язань. Наразі відкрито перший переговорний кластер – «Основи», а одним із наступних є кластер «Зелений порядок денний». Гармонізація екологічного законодавства України з європейським є невід’ємною складовою її вступу до ЄС.

Одним із таких запобіжників, який мав би захистити довкілля і зміншити корупційні ризики, міг би стати закон «Про Смарагдову мережу». Але Україна досі його не ухвалила. Смарагдова мережа – це загальноєвропейська мережа особливо цінних природних територій, створена для охорони рідкісних видів рослин і тварин. Її створення та розвиток є міжнародним зобов’язанням України: цього від нас, зокрема, вимагає Бернська конвенція.

Відповідний законопроєкт був на розгляді парламенту ще до повномасштабного вторгнення – 2021 року. Але його розгляд провалили – забракло голосів. За цю законодавчу ініціативу голосували Вірастюк, Савчук, Прощук та Тимофійчук. А от Фріс не голосував, хоча питання порядку денного, які були до і після закону «Про смарагдову мережу» він підтримував. А Матусевич під час розгляду важливого для збереження екології питання просто вийняв картку.

Якби цей законопроєкт підтримали – захищати Карпати зараз було б значно легше.

Варто додати, що Матусевич до того, як став народним депутатом, працював у лісовій галузі, а нині є членом екологічного комітету. Тобто саме він мав би бути одним із тих депутатів, які найкраще розуміють значення природоохоронного законодавства для Карпатського регіону. Натомість він став одним із авторів законопроєкту, який пропонував дозволити окремі санітарні рубки без обов'язкової оцінки впливу на довкілля (№ 9516). Документ розкритикували WWF-Україна, Українська природоохоронна група, «Екологія  Право  Людина», «Голка» та інші природоохоронні організації. Зрештою парламент його не підтримав.

Але інколи небезпечні для довкілля норми намагаються провести не окремим законопроєктом, а «заховати» у документі, який на перший погляд взагалі не стосується екології. 

Саме так трапилося із спробою легалізувати будівництва вітряків на високогір’ї. У законопроєкт, який стосувався компенсацій громадянам за майно, знищене або пошкоджене війною (проєкт № 13174) внесли правку, яка була вигідна ексрегіоналу та колишньому народному депутату Максиму Єфімову. Його пов’язують із компанією «Вітропарки Україна».

Таку правку лобіювали дві народні депутатки – колишня колега Єфімова – Антоніна Славицька (обрана від забороненої партії ОПЗЖ) та тогочасна голова партії «Слуга народу» Олена Шуляк.

За іронією долі, коли парламент розглядав це питання, то в Карпатах на полонині Руна розпочали будівництво вітряків - закладали фундаменти. Незважаючи на зупинену процедуру оцінки впливу на довкілля, публічний розголос, кримінальні справи за вирубку пралісів роботи не припинили. Прийняття скандальної правки фактично дозволило б  перейти до встановлення турбін для вітряків.

Під час розгляду законодавчої ініціативи народна депутатка з Львівщини Наталія Піпа вимагала поставила правку на голосування Верховної Ради і наголосила на тому, що вона шкідлива. Правка отримала 225 голосів. По суті, забракло одного голосу, щоб правка стала нормою закону.

Серед представників Івано-Франківщини «за» шкідливу правку проголосували Ігор Фріс, Василь Вірастюк, Едуард Прощук та Олег Тимофійчук. 

Олександр Матусевич участі в голосуванні не брав, а Оксана Савчук була відсутня. 

У контексті захисту високогір’я від вітряків, варто наголосити, що голова обласного осередку «Слуг народу» Вінтоняк під час виїзного засідання комітету, яке відбулося в Ужгороді 2025 року, розкритикувала роботу Держінспекції архітектури та містобудування, яка дала дозвіл на побудову фундаментів на полонині Руна без проведення оцінки впливу на довкілля. Вінтоняк не голосувала за правку, яка була вигідною для побудови вітрових електростанцій.

Ветеран і біолог Андрій Тупіков, який зібрав понад 26 тис. голосів під петицією до Зеленського і закликав президента подати законопроєкт для збереження від забудови високогір’я Карпат, зазначає: «За допомогою геоінформаційних технологій я регулярно вишукую порушення природоохоронного законодавства. Значна частина Буковеля – це роздерибанені землі лісового фонду. Мова про десятки ділянок. І на цьому ділки не зупиняються. Зараз вже місцева влада почала виділяти ділянки під продовження Буковелю – курорти-монстри «Бистриця» та «Свидовець». Стосовно частини цих ділянок вже йдуть судові процеси, лише в цьому році прокуратура повернула більше 20 земельних ділянок державних лісів. Тому такі ініціативи як узаконення крадіжок землі – так званий закон Ігоря Мазепи та новий проєкт Цивільного кодексу чи спрощення суцільної вирубки лісів, як це передбачав проєкт 9516 – це лобізм тих, хто хоче бачити Карпати забудованими».

Управління природними ресурсами, використання земель і містобудування пов'язані зі значними фінансовими ресурсами, а послаблення екологічних запобіжників створює додаткові можливості для непрозорих рішень та зловживань. Саме тому під час Міжнародної конференції з питань відновлення України (Ukraine Recovery Conference 2026) у Гданську міжнародні партнери наголосили: відбудова країни має бути не лише швидкою, а й доброчесною та екологічно сталою. Але народні депутати, схоже, щороку намагаються знайти шлях, як обійти вимоги громадського сектору та міжнародних партнерів.

У контексті прозорих правил відбудови варто згадати резонансний законопроєкт – містобудівну «реформу» (№5655). Її автори заявили, що документ має цифровізувати сферу будівництва та пришвидшити відбудову країни. Водночас законопроєкт мав ризики створення картельних змов та викликав критику суспільства, а Європарламент та Єврокомісія висловили свої застереження.  

За містобудівну реформу проголосували Вінтоняк, Фріс, Вірастюк, Матусевич та Прощук, Тимофійчук не голосував. Єдиною представницею регіону, яка натисла кнопку «проти» була «свободівка» Оксана Савчук. Після ухвалення законопроєкту у другому читанні громадяни менш ніж за добу зібрали необхідну кількість підписів під петицією із закликом до президента ветувати закон. За кілька років президент його так і не підписав.

У питаннях національної безпеки депутати від Франківщини, як правило, були одностайними – вони підтримували важливі для держави ініціативи. 

Анна Лєвєнцова, журналістка громадської ініціативи  «Голка», Олександра Щукіна, журналістка, учасниця громадської ініціативи «Голка»