«Мама не любить санкцій»? Як депутат Дубінський став токсичним

Санкції, запроваджені Міністерством фінансів Сполучених Штатів Америки проти народного депутата України з провладної фракції Олександра Дубінського спровокували ступор в офісі президента Володимира Зеленського. На Банковій панувало нерозуміння: як діяти і реагувати. Відчувалися навіть нотки дитячої образи: мовляв, ми з усіх сил демонстрували лояльність обом американським політичним партіям, повернули електронне декларування, засудили захоплення Конгресу. І тепер… За що?

Сам «герой» гучного скандалу, нардеп Дубінський, продовжує запевняти, що він став жертвою «брудної провокації». Політик відразу і назвав її замовника – Центр протидії корупції та його голову Віталія Шабуніна. «Непорядні опоненти, виконуючи брудне замовлення та використовуючи аморальні, незаконні та злочинні методи, написали завідомо брехливий донос на мене в державні установи Сполучених Штатів Америки», – скаржиться Дубінський у своїй заяві до керівництва фракції політичної партії «Слуга народу» з проханням терміново провести її засідання. Також він анонсував на 18 січня свою пресконференцію під назвою «Посадові особи у США стали жертвами українських аферистів».

До речі, анонси цього заходу народному депутату довелось розміщувати на сторонніх ресурсах: його власний сайт, який було зареєстровано через американський хостинг GoDaddy.com, перестав працювати. Ймовірно, активний відеоблогер Дубінський тепер перестане отримувати гроші й за контент, розміщений на сервісі YouTube, що належить американській компанії Google. Шанси взагалі втратити популярний акаунт на відеосервісі теж досить великі: за прямим посиланням на канал Дубінського наразі зайти неможливо, однак він все ще залишається доступним через пошукову форму на ресурсі.

І це, очевидно, не єдина неприємність, яка чекає народного обранця найближчим часом. 

Хто такі «заборонені особи»

Нагадаємо, що 11 січня стало відомо про запровадження американських санкцій проти семи українців ─ фізичних осіб, та ще чотирьох медіакомпаній. Зокрема, під «роздачу» потрапили:

    • Олександр Дубінський – народний депутат від президентської партії «Слуга народу»;

    • Дмитро Ковальчук – помічник народного депутата Андрія Деркача;

    • Костянтин Кулик – колишній прокурор, причетний до публікації так званих «плівок Деркача»;

    • Олександр Онищенко – колишній нардеп-утікач, який перебуває під слідством;

    • Антон Симоненко – пов’язаний з нардепом Деркачем номінальний власник телеканалу «Ера»;

    • Андрій Теліженко – дипломат, ексспівробітник посольства України в США;

    • Петро Журавель – керівник інформагентства «Онлі-ньюз»;

    • ТОВ «Ера-Медіа»

    • Інформаційне агентство Only News

    • Сайт NabuLeaks – nabu-leaks.com

    • ТОВ «Скептик» / Бегемот Медіа.

Як повідомляється на сайті Міністерства фінансів США, підпорядкований йому Департамент по контролю за іноземними активами вважає, що перераховані фізичні та юридичні особи є «частиною повʼязаної з Росією мережі іноземного впливу», створеної народним депутатом Андрієм Деркачем. Персональні санкції проти цього політика були запроваджені ще у вересні 2020 року за втручання у виборчий процес в США. Деркач, якого держсекретар США Майк Помпео назвав «активним російським агентом, що підтримує тісні зв’язки з російськими спецслужбами» був внесений до Списку осіб особливих категорій разом з функціонерами російської «фабрики тролів» Антоном Андрєєвим, Дар'єю Асламовою і Артемом Ліфшицем, що також звинувачуються у маніпуляціях під час американських виборів.

Токсичний бізнес у будь-якій частині світу

Що фізично означають санкції для кожного з фігурантів? Чи можна вважати, що Дубінський чи Кулик можуть відчувати себе у спокої, якщо не мають майна чи рахунків у Сполучених Штатах?

Звичайно, ні.

Оскільки метою санкцій є ізоляція певних територій, держав, підприємств і фізичних осіб незалежно від місця їх проживання і діяльності, санкції мають екстериторіальний характер. Обмеження продумані таким чином, що будь-який бізнес з особами, що перебувають під санкціями, стає ризикованим не тільки в Америці і не тільки з резидентами США, а фактично у будь-якій точці світу.

Для цього уряд США дозволяє включати до списку SDN іноземні юридичні і фізичні особи лише на підставі того, що вони надають істотну допомогу або підтримку заблокованим особам або компаніям, що їм належать. Поняття «суттєвої допомоги», в свою чергу, визначається OFAC на підставі таких критеріїв:

   • обсяг і кількість укладених угод;

   • характер угод;

   • ступінь обізнаності керівництва про статус партнерів;

   • наскільки заблокована особа є афільованою із своїми партнерами;

   • відповідність угоди законодавству, можливість шахрайства;

   • іншими факторами, які міністр фінансів вважатиме суттєвими у конкретному випадку.

Таким чином, потенційно будь-які регулярні фінансові взаємини з фігурантами «групи Деркача» можуть стати підставою для того, щоб самому потрапити до наступного списку. На думку адвоката Дениса Сiюшoва, в зоні особливого ризику – компанії зі стійкими бізнес-зв'язками з підсанкційними особами, а також всі фінансові установи, що працюють з доларом, компанії, що здійснюють операції в доларах або продають товари або послуги, вироблені в США, компанії з американським капіталом або будь-яким іншим чином повʼязані із Сполученими Штатами Америки.

Санкційного законодавства в Америці заведено дотримуватися до дрібниць. Наприклад, музейно-паркова зона «Національна алея» у Вашингтоні свого часу на декілька тижнів залишалася без громадських туалетів, оскільки під санкції потрапив російський мільярдер Віктор Вексельберг, що мав частку у швейцарській компанії Sulzer, яка мала поставити помпову техніку для каналізації. Але, з іншого боку, такі дрібниці підкреслюють невідворотність покарання за порушення режиму санкцій.

Під забороною платежі у доларах

Особливу проблему для осіб, що знаходяться під санкціями становить те, що будь-які операції з доларами OFAC розглядає як такі, що підпадають під юрисдикцію США, якщо вони проводяться через американські банки. Таке формулювання на практиці означає заборону будь-яких транзакцій з американською валютою, оскільки для їх проведення необхідно мати кореспондентський рахунок в американському банку. Як припускає виконавчий директор «Центру протидії корупції» Дар’я Каленюк, доля доларових операцій, що потрапляють під юрисдикцію Сполучених Штатів, таким чином становить 95% від їх загальної кількості.

Американське міністерство фінансів пильно слідкує за такого роду операціями і карає порушників великими штрафами. У 2019 році, за даними інформаційної системи X-Compliance, загальна сума штрафів, призначених OFAC у зв'язку з порушенням санкцій, склала $1,289 млрд – це в 18 разів більше, ніж в 2018 році. Найбільші штрафи за минулий рік були призначені за порушення санкцій банкам Standard Chartered Bank ($639 млн) і UniCredit Bank AG ($553 млн). В обох випадках банки здійснювали процесинг доларових платежів на користь підсанкційних компаній з Ірану. Хоча операції проводилися через банки в ОАЕ, Німеччині, Австрії та Італії, американське Міністерство юстиції побачило в них порушення санкційних обмежень, введених США. У вересні минулого року на  $583 тис. також було оштрафовано дочірню американську структуру Deutsche Bank за платіж на $29 млн, в якому, на думку OFAC, «простежувався економічний інтерес» кіпрського нафтотрейдера IPP, пов’язаного з російським фігурантом списку SDN Геннадієм Тимченком.

Ну і додатково варто згадати, що самим особам, проти яких введено санкції, буде заборонено вʼїзд до Сполучених Штатів Америки. Правда, з цього правила можуть бути винятки. Наприклад, російському мільярдеру Олегу Дерипасці вдалося один раз отримати американську візу для того, щоб дати свідчення агентам ФБР, і ще декілька раз, скориставшись дипломатичним паспортом. Щоправда, сумнівно, що ці методи візьме на озброєння хтось із українських фігурантів санкційних списків.

 Чи є шанси на перегляд?

Залишається відкритим питання, чи можуть нові українські підсанкційні особи домогтися перегляду обмежень.

Американське законодавство передбачає два шляхи для цього: або звернутися до самого Департаменту по контролю за іноземними активами, або довести, що санкції були введені безпідставно через суд.

Рішення Мінфіну США не є остаточним вердиктом, який не підлягає оскарженню. Департамент з контролю за іноземними активами, уповноважений самостійно переглядати історію кожного окремого фігуранта, який вважає себе незаслужено покараним.

Таким чином минулого року із списків було виключено колишнього члена наглядової ради російського «Темпбанку» Аркадія Вайнштейна після його апеляції. Сам Вайнштейн разом із керівництвом фінансової установи потрапив під санкції в 2016 році через те, підставою для них стало співробітництво «Темпбанку» з режимом Асада у Сирії. Яким чином заявнику вдалося спонукати ОFAC переглянути рішення, залишилося секретом – процедура виключення із списків не є публічною.

Можна припустити, що озвучені Олександром Дубінським аргументи про «донос» навряд чи будуть серйозно сприйняті в американському Міністерстві фінансів, яке досить ретельно перевіряє свої джерела інформації перед тим, як прийняти рішення про введення санкцій. Тим більше, що діяльність оточення Андрія Деркача, очевидно, давно вже була під контролем не тільки американського Мінфіну, але і Державного департаменту і, напевно, й інших американських урядових структур. До того ж самі народні депутати Деркач з Дубінським залишили чудову доказову базу втручання у внутрішні американські справи у вигляді годин відеозаписів та іншого контенту.

Заявники, що звертаються з проханням зняти санкції можуть представляти різні документи, в тому числі письмові свідчення, щоб продемонструвати, що OFAC помилявся. Першорядне значення при процедурі перегляду рішення має підтримка відкритого і прозорого діалогу з американським регулятором. Тривалість розгляду клопотання і прийняття рішення буде багато в чому залежати від активності і відвертості заявника. Найбільші шанси на виключення з списку SDN дають надані докази того, що «обставини, що призводять до призначення (санкцій), більше не мають місця».

Наприклад, після того, як уряд Туреччини призупинив свій наступ у Сирії, у жовтні 2019 року OFAC оголосило про виведення з-під санкцій міністра оборони Туреччини Хулуси Акара, міністра енергетики Фатіха Донмеза і глави МВС Сулеймана Сойлу. Крім того, США зняли санкції з міністерства оборони і міністерства енергетики Туреччини. 

Крім перегляду свого попереднього рішення, OFAC може укласти угоду з фігурантом про виведення його або належних йому компаній з-під санкцій – це більш складний і публічний процес, про який ставиться до відома Конгрес США. Фігурант списку санкцій або бенефіціар юридичної особи повинен довести недостатність підстав для первинного введення санкцій або запропонувати план «виправлення», який передбачає, наприклад, корпоративну реорганізацію, відставку певних посадових осіб компанії або інші кроки. Таким чином обмеження, накладені OFAC, були в 2019 році зняті із підприємств En+ Group, «РусАл» та «Євросибенерго», повʼязаних з російським олігархом Олегом Дерипаскою, який опинився під санкціями за звинуваченням у «відмиванні грошей в інтересах Путіна». Для цього російський олігарх зменшив частку у володінні ними до меншої за 50%. Персональні ж санкції проти Дерипаски лишаються в силі, попри всі спроби його юристів виправити ситуацію. Як вже зазначалося вище, російський олігарх не може навіть отримати візу на вʼїзд  до Сполучених Штатів, де володіє елітною нерухомістю.

Напевне, схожий механізм можна було б застосувати, аби вивести з-під санкцій телекомпанію «Ера», продавши її стороннім, а не афільованим особам. Бо попередня спроба переписати мовника на номінального власника Антона Симоненка, завершилась для Андрія Деркача (який за документами рахувався лише творчим співробітником редакції) фатально: під санкціями опинилися і «Ера», і Симоненко.

 Остання надія – федеральний суд

Оскарження рішення про санкції на рівні OFAC – перший, але не останній крок. Законодавством США передбачена процедура делістингу через суд. У разі негативної відповіді від американського регулятора, компанія може звертатися до федерального суду США з позовом про виключення з списку санкцій. Однак, як свідчить практика російських фігурантів списку, особливого оптимізму тут плекати не варто. Крім згаданого вже Дерипаски, роками безрезультатно намагається в судах зняти санкції проти себе і власник групи «Ренова» Віктор Вексельберг, що попав до списків після того, як «двох близьких до нього осіб було затримано за підкуп чиновників», і його двоюрідний брат Ендрю Інтратер.

До речі, історія про те, як під санкціями опинився кузен російського мільярдера, добре ілюструє токсичність будь-яких контактів з фігурантами списку SDN. До самого Інтратера у американського мінфіну не було жодних претензій, однак одразу після оголошення санкцій проти Віктора Вексельберга OFAC арештувала всі рахунки інвестфонду Columbus Nova, понад 50% якого володіли Вексельберг та «Ренова», і в який інвестував Ендрю Інтратер. Всього на рахунках фонду було заморожено $250 млн, в тому числі $12 млн, що належали Інтратерові. На його спроби повернути власні капітали через суд, апелюючи до четвертої поправки американської конституції (вона забороняє безпідставні конфіскації), федеральний суддя Манхеттену розʼяснив, що всі активи Columbus Nova не конфісковані, а лише заблоковані до того часу, поки ставлення OFAC щодо мажоритарного власника інвестфонду не зазнає змін.

Взагалі, суди у США традиційно намагаються не втручатися у рішення, які є прерогативою виконавчої влади, такі як введення санкцій проти іноземних громадян. Хоча є й поодинокі винятки. Наприклад, російсько-американському підприємцю Валентину Гапонцеву вдалося добитися від міністра фінансів США Стівена Мнучина видалення себе із списку «спільників недругів США», довівши, що американський урядовець не мав підстав його туди вводити. Правда, цей список не був повноцінним санкційним списком SDN, а лише переліком осіб, що потенційно могли б потрапити під санкції відповідно до закону «Щодо протидії противникам Америки».

Виходячи з цього, для всієї «групи Деркача» висновок невтішний: швидше за все, всі його фігуранти залишаться під санкціями надовго і без можливості їх перегляду. Тим більше в умовах, коли виборці президента Джо Байдена вимагають показати їм конкретних російських агентів впливу, про яких Демократична партія розповідала останні чотири роки. Інша річ, що американським виборцям буде важко пояснити, яким чином російські агенти опинилися серед політичної еліти країни, що роками протистоїть російській агресії і отримує через це американську допомогу. І слова міністра зовнішніх справ Дмитра Кулеби про те, що «дії окремих осіб мають розглядатися як дії окремих фізичних осіб» не будуть сприйматися щиро американськими партнерами в умовах, коли один з фігурантів є високопоставленим функціонером президентської партії і очевидно впливає на її політику і кадрові призначення. Адже хоч санкції і називаються економічними, ефект, отримати який сподіваються наші американські партнери, має бути політичним. Україні посилають чіткий сигнал визначитись із перебуванням російських агентів впливу у вищих ешелонах влади, від чого і залежатиме подальший розвиток відносин з нашими партнерами із США.

Микола Поліщук, для «Главкома»