Румунія: рік чотирьох виборів. У чому криється небезпека для України

Цього року у Румунії пройдуть чотири виборчі кампанії. Електоральний період розпочнеться із виборів до Європейського парламенту у червні, восени заплановані парламентські та місцеві вибори, а у кінці року румуни обиратимуть нового президента. Чинний лідер країни Клаус Йоханніс, представник Націонал-ліберальної партії (PNL), завершує другий президентський термін.

За результатами попередніх соціологічних досліджень, соціал-демократи, які останній раз мали більшість у 2016 році і втратили довіру через низку корупційних скандалів, знову стають фаворитами виборців. Партія президента ж посідає друге місце.

Водночас небажаним, але передбачуваним трендом є зростання підтримки виборцями право-радикальної партії AUR, яка поширює антинатовські наративи, вимагає скасувати санкції проти Росії і зупинити підтримку України.

Друг України назавжди йде з посади

«Цей рік відзначиться для нас, румунів, вибором, який визначить долю країни», – наголосив чинний румунський лідер Клаус Йоханніс у своєму новорічному зверненні.

Для Клауса Йоханніса це останній рік на посаді президента Румунії, на яку він переобирався двічі. Йоханніс – етнічний німець, колишній вчитель фізики та мер міста Сібіу, був обраний президентом у 2014 році, а потім – у 2019. За даними соціологічного дослідження, на кінець другого мандату лише 8% громадян зберегли довіру до глави держави.

Проте в українців нинішній президент Румунії асоціюватиметься із системною підтримкою та передбачуваною політикою добросусідства. За час його правління відносини України та Румунії вийшли на рівень стратегічного партнерства, підтримка територіальної цілісності України й засудження російської агресії були послідовними з 2014 року, а після початку повномасштабного вторгнення, Бухарест відіграв ключову роль у наданні Україні термінової допомоги: це стосується і боєприпасів, і дипломатичної підтримки щодо інтеграції у ЄС та НАТО.

Йоханніс залишається неформальним лідером консервативної Націонал-ліберальної партії (PNL), яку він очолював до свого першого обрання. Президентська PNL позиціонує себе як наступниця першої румунської партії, яка була заснована ще у часи Румунського королівства й відновила свою роботу після антикомуністичної революції 1989 року. Історичний дискурс і патріотизм – тема консервативних націонал-лібералів. 

Іншим стовпом румунського політикуму є Соціал-демократична партія (PSD). Після внутрішньої політичної кризи 2021 року консерватори Йоханіса та соціал-демократи сформували «Національну коаліцію заради Румунії», з ротаційним урядом, коли відповідно до коаліційної угоди, партії по черзі призначають голову уряду та Кабінет міністрів.

Цікаво, що за даними соціологічного дослідження CURS, парламент має довіру громадян ще меншу, ніж президент Йоханніс, – на рівні 6%.

«Найбільше громадян турбують не війна чи пандемія. Зокрема, 58% сказали, що ціни, інфляція, комунальні послуги, тарифи, рівень життя, пенсії, зарплати, економіка, економічна/фінансова криза є пріоритетами», – пише румунське видання Capital.

Лідер PSD Марчел Чолаку змінив на посаді премʼєр-міністра, лідера пропрезидентської PNL Ніколає Чука, за ротаційним принципом, відповідно до коаліційних домовленостей. Перші особи найвпливовіших політичних сил, скоріш за все, і є майбутніми кандидатами у президенти, хоча наразі ніхто з них свою участь у виборах офіційно не підтвердив.

Основний кандидат у президенти Румунії

Президентські вибори мають відбутися у Румунії у кінці цього року, тому обидві партії наразі не поспішають із заявами та офіційним оголошенням кандидатів, обдумуючи найвигідніші стратегії. За даними соціологів, найбільше голосів на президентських виборах набрав би Мірча Джоане який нині обіймає посаду заступника генсекретаря НАТО, а раніше очолюв PSD. Він наразі має підтримку у 26,2% голосів.

За Джоане іде кандидат від соціал-демократів, чинний премʼєр Марчел Чолаку з 20,8%.

Третє й четверте місце займають популісти Діана Шошоака від SOS Romania з 14,4% і Георге Сіміон з партії AUR, у нього 14%.

Замикає п’ятірку кандидат від президентської PNL Ніколає Чука з 12,1%.

Видання Adevărul ще у 2022 році звернуло увагу, що ситуація з кандидатом у президенти від PSD складна, через те, що лідер партії, а нині прем’єр-міністр Марчел Чолаку, на думку журналістів, не має президентських амбіцій, що ставить політсилу перед дилемою: обрати іншого лідера або поставити на кандидата, ідеологічно близького партії. Мірчу Джоане, наприклад.

Очевидно, що міжнародний авторитет Джоане та значення посади, яку він зараз обіймає (заступник генсека НАТО) для престижу країни, значно консолідувало би виборця на користь соціал-демократів. Джоане керував соціал-демократами до 2010 року і очолював румунський Сенат – верхню палату парламенту. Навіть якщо Джоане піде на вибори як незалежний кандидат, його зв'язок із соціал-демократами є очевидним.

Джоане брав участь у президентських виборах 2009 року і програв тоді із невеликим відривом Траяну Басеску.

Він є прибічником України і офіційно засудив повномасштабне вторгнення РФ.

«Ми повинні продовжувати підтримувати Україну, перш за все, у перемозі у цій війні й зміцненні її євроатлантичного шляху, і я би сказав, виходячи із досвіду Румунії, що шлях до ЄС і шлях до НАТО здаються окремими, але вони дуже взаємодоповнюючі. Тому будь-який крок у напрямку європейської інтеграції допомагає інтеграції у НАТО, а будь-який крок у напрямку НАТО допомагає європейській інтеграції», – цитує Джоане румунське видання DIGI24.

На внутрішню аудиторію Джоане транслює такі безпекові наративи:

• По-перше, щодо безпеки самої Румунії – не стати учасницею конфлікту, особливо коли інциденти з падінням залишків російських дронів неодноразово спричиняли негативні коливання в інформаційному просторі.
• По-друге, дискурс ймовірно розвиватиметься навколо зміцнення позицій Румунії у НАТО, регіональних партнерств та відносин із США.
• І третє, найцікавіше. Необхідність підтримувати Україну (у пакеті з Республікою Молдова, авжеж) Джоане аргументує як можливість для Румунії перестати нарешті бути кордоном НАТО, що безперечно зміцнить безпеку країни. 

«Люди зупиняють мене на вулиці і запитують, чи збираюся я балотуватися, а я чесно кажу, що не знаю, у мене є робота», – зазначив Джоане в одному з інтервʼю. Втім, його робота у НАТО добігає кінця у жовтні цього року.

У своїй книзі, яку він представив на національному книжковому фестивалі Gaudeamus у 2023 році, Джоане розписав своє бачення «Румунії-2030», яке дуже нагадує передвиборчу програму.

Антиукраїнські настрої і можливі ризики

Тепер – про згаданих популістів, які різко нарощують симпатії виборців.

Радикальна партія AUR (у перекладі – «Альянс за об’єднання румунів») підігрує Росії і формує свій порядок денний на антиукраїнській та антиєвропейській риториці. Лідер AUR Георге Сіміон зі своїм антинатівським порядком денним може й не складе конкуренції соціал-демократам, але точно наелектризує внутрішню політику спробами розхитати суспільство й збити євроатлантичний курс.

Після 24 лютого 2022 року Сіміон активно лобіював припинення транзиту українського зерна через румунські порти, вимагав зупинити підтримку України та Молдови і переконував, що санкції проти Росії треба скасувати. Цікаво, що партія позиціонує себе як «уніоністська», тобто як така, що прагне возз’єднання Румунії та Республіки Молдова.

У квітні 2023 року колишній міністр оборони Молдови Анатол Шалару заявив, що Сіміон координує свої дії із російськими спецслужбами. Коли партія Сіміона увійшла у румунський парламент, її підтримка сягала 9%. Вже сьогодні підтримка самого Сіміона сягає 18%, з чого можна зробити висновок, що прихильників партії теж побільшало.

У 2015 році Сіміона видворили із Молдови через звʼязки із ФСБ. За словами Шалару, Сіміон у 2011 році відвідував Чернівці для зустрічі із російськими кураторами, а у Молдові він підтримує звʼязки із таким собі Марком Ткачуком, який очолює відносно новий політичний проєкт «Громадянський конгрес», загальний наратив якого можна звести до легалізації «хороших росіян» у Молдові.

Діана Шошоаке – сенаторка румунського парламенту, засновниця партії SOS, потрапила до парламенту за списками AUR як соратниця Сіміона, але начебто між ними відбувся конфлікт, хоча обидва грають на одному полі й озвучують вигідні Кремлю заяви. Діану Шошоаке неодноразово критикували за зв'язки з Росією, яких сама вона і не приховує. Наприклад, один свій виступ у парламенті вона завершила викриком, вибачте, «Слава Москві».

У березні минулого року Шошоаке ініціювала законопроєкт про денонсацію договору про добросусідство і співробітництво Румунії та України та закликала відібрати (тобто окупувати) історичні території Румунії.

Речник МЗС Олег Ніколенко в офіційному коментарі заявив, що такі дії є «класичним прикладом із методики російського реваншизму». МЗС України ініціювало також запровадження санкцій на Діану Шошоаке як особу, що створює загрозу національній безпеці.

Крім того, Шошоаке вдалося зірвати виступ президента України Володимира Зеленського перед румунським парламентом, під час його візиту в Бухарест у жовтні минулого року. Як пише румунське видання Digi24, Шошоаке пригрозила влаштувати «шоу» під час виступу Зеленського і через це подія була скасована. Того дня сенаторка зʼявилася у парламенті з картою Великої Румунії, яка включала нинішні території України та назвала Зеленського «нацистом», якому «не місце у Румунії».

Контекст парламентських виборів

Парламентські вибори у Румунії пройдуть восени. За попередніми оцінками соціал-демократи набирають понад 30,2% підтримки. На другому місці – націонал-ліберали з підтримкою в 20,1%. Їх наздоганяють популісти-русофіли AUR з підтримкою у 18%. Виходячи з наявних на сьогодні результатів, соціал-демократам знову доведеться домовлятися із націонал-лібералами, а також підсилюватися партіями, які наразі перебувають в опозиції. Однак у цьому політичному сезоні соціал-демократи все ж таки матимуть визначальний вплив на прийняття рішень, оскільки, ймовірно, матимуть і «свого» президента та залишатимуться найбільшою фракцією у парламенті.

Повніше враження про соціал-демократів допоможуть скласти події 2017 року, коли Румунію охопили найбільші протести з часів повалення комуністичного режиму. Підставою для цього стали урядові ініціативи соціал-демократів стосовно декриміналізації корупційних злочинів й внесення відповідних правок у кримінальний кодекс.

У відповідь на це по всій країні почалися багатотисячні мітинги, європейські лідери закликали уряд соціал-демократів відмовитися від ідеї полегшити відповідальність за корупційні злочини, що могло мати негативний антикорупційну реформу загалом і на роботу системи відповідних правоохоронних органів та з відомою антикорупційною прокуркою на чолі цих процесів – Лаурою Кодруцою Кьовеші, яка нині очолює Європейську прокуратуру.

Йоханніс тоді підтримав протестувальників, що не в останню чергу зумовило його переобрання на другий термін, а PSD закріпився шлейф противників боротьби з корупцією.

Проте зараз усе навпаки: соціал-демократи знову мають підтримку виборців, а консерватори, ймовірно, будуть у наступному складі парламенту у меншості.

Європейський контекст

Вибори у Європарламент, які відбуватимуться у всіх країнах Євросоюзу, заплановані на 6-9 червня. З точки зору наслідків для України вони є найризикованішою з румунських кампаній цього року. Якщо у румунському парламенті такі одіозні політичні сили як AUR та SOS не зможуть сформувати критичної маси і змінити стратегічний курс країни, то у Європарламенті, де загалом спостерігається підвищення популярності праворадикальних політичних проєктів, вони почуватимуться, мабуть, як риба у воді. Націоналісти, єврофоби й русофіли на кшталт румунських AUR і SOS будуть позиціонувати себе як «нові люди» і сіятимуть хаос та нестабільність, у тому числі – у питаннях всебічної підтримки України.

Коаліція румунських соціал-демократів і консерваторів, за попередніми підрахунками, може розраховувати на 14-16 місць у Європарламенті (якщо не утворять коаліцію, наберуть менше). AUR, своєю чергою, може отримати не набагато менше – 10-12 місць.

Тож ревізія відносин зі стратегічними партнерами – румунськими соціал-демократами і консерваторами, для пошуку сильних точок перетину інтересів, успішних кейсів взаємодії, які були би недосяжними для проросійських партій, дуже на часі.

Маріанна Присяжнюк, «Главком»