Що Московська церква залишає після себе. Фотоекскурсія Лаврою

Питання повернення Києво-Печерської лаври до державної власності стало з початку 2023 року одним із найрезонансніших не лише в українському суспільстві, а й у світовому християнстві.

9 березня Міністерство культури та інформаційної політики України в особі Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» надіслало релігійній організації «Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра (чоловічий монастир) Української православної церкви» попередження про те, що з 29 березня розриває договір про безоплатне користування комплексом споруд лаври. Слід також нагадати, що раніше, у січні, держава повернула т.зв. верхню лавру, якою почасово користувалася громада УПЦ МП.

Через сильну російську пропаганду це питання спровокувало незрозумілу реакцію з боку не лише деяких зарубіжних ЗМІ, православних організацій, але й Ватикану та християнської спільноти США.

Тому слід детально розібратися у статусі Києво-Печерської лаври та причинах розірвання договору з УПЦ МП про її користування.

Комплекс споруд Києво-Печерської лаври є державною власністю та історичною і культурною цінністю українського народу. Заснована вона була у 1051 році, тобто за декілька століть до утворення Московії і Московського патріархату. Тому, твердження представників останнього (УПЦ МП) про те, що лавра завжди їм належала дуже вже нагадує те, як Росія анексувала Крим і Донбас, тобто є черговим фейком російської пропаганди. Як і те, що держава з незрозумілих причин вирішила її відібрати.

Святиня була передана релігійній громаді УПЦ МП у безоплатне користування на підставі розпорядження Кабінету міністрів України, закріпленого договором з Національним заповідником «Києво-Печерська лавра». Якщо говорити більш детально, держава передала УПЦ МП у безоплатне користування 79 культових споруд та господарських будівель, розміщених на території Києво-Печерської лаври. Разом з будівлями представникам чоловічого монастиря УПЦ МП чолі зі скандальним митрополитом Павлом (Петром Лебедем) було передано в користування більше 800 музейних предметів, серед яких ікони, церковне начиння, одяг тощо.

Зараз же Павло на весь світ кричить, що це все майно належить громаді УПЦ МП, і що він не збирається виїжджати з лаври, скидаючись на неадекватного квартиранта, який відмовляється виселятися з квартири господарів, бо «він тут довго живе і облаштував свій побут».

Тепер детально зупинимось на причинах, через які держава вирішила повернути собі Києво-Печерську лавру.

Справа в тому, що за часи Незалежності, будучи в користуванні Московського патріархату Києво-Печерська лавра стала справжнім осередком «русского мира». Тут збиралися проросійські політики та кремлівські функціонери, члени посольства і російських неурядових організацій, проросійських громадських рухів. Навіть після анексії Криму та початку війни на Донбасі представники російських спецслужб у приміщеннях монастиря вільно проводили зустрічі з членами Московського патріархату.

Не змінилося нічого й після повномасштабного вторгнення Росії. У лаврі продовжували поминати московського Патріарха Кирила, який благословив росіян на вбивства українців, співати пісень про «матушку Русь» та єдиний релігійний простір Росії та України.

А ченці чоловічого монастиря за проукраїнську позицію заборонялися у служінні настоятелем лаври митрополитом Павлом.

Мабуть, останньою крапкою в питанні правоволодіння комплексом культових споруд лаври стала її перевірка Державною аудиторською службою. І хоча, результати цієї перевірки не розголошуються, навіть неозброєним оком неважко побачити, які порушення могли виявити аудитори.

За час свого господарювання оточення митрополита Павла там повністю зруйнувало низку історичних та культурних пам’яток і перетворила одне з чудес України, всесвітнього надбання ЮНЕСКО, на комерційний центр, меблевий цех, точки з продажу алкоголю, масажні салони та урешті-решт, звалище.

Ось такий, наприклад, вигляд зараз має Галерея на Ближніх печерах Лаври (корпус № 37)

А це пам’ятка місцевого значення – Книжковий склад (корпус №112, лабораторний корпус).

Тут до братських келій на Дальніх печерах (корпус №52) прибудована, м’яко кажучи, не дуже історична і культурна споруда з тирсоплити.

А ось у віконний блок Келій Гостинного двору (корпус № 69), де, до речі, розміщується меблевий магазин з меблевою майстернею, вмонтовано трубопровід для видалення тирси.

Ця пам’ятка архітектури із середини має такий вигляд:

А це Братські келії (корпус № 46), до яких з боку двору прилаштована пластикова веранда. Оцінити її як історичний об’єкт чи архітектурну пам’ятку дуже вже складно.

На столітні фасади Схимницького корпусу та Келій гостинного двору та інших пам’ятках архітектури прикручені зовнішні блоки системи кондиціонування

А ось цей «шедевр» прямо врізаний у тисячолітній мур лаври, який є пам’яткою архітектури та, до речі, не передавався УПЦ МП в користування.

Так зараз виглядає Аркада-галерея на дальніх печерах біля церкви Різдва Богородиці (корпус № 61): між колонами Галереї встановлені блоки зі скла та металопластикових конструкцій.

І все б нічого, якщо не брати до уваги, що кожна з цих споруд є історичною і культурною пам’яткою України, а також у світовим надбанням ЮНЕСКО. Важко собі уявити, наприклад, щоб в Соборі Святого Петра чи Луврі зі стін стирчали б зовнішні блоки кондиціонерів, труби, рекламні стенди, про незаконний продаж там алкогольних напоїв годі й говорити: для цивілізованого світу це щось дике, нереальне. Проте, це цілком прийнятно для чоловічого монастиря УПЦ МП, що ще раз підтверджує його афільованість з Московією, яка демонструє ординську поведінку до всього українського.

Микола Мельник, «Главком»