«Ситуація майже, як у Другу світову». Миколаїв без води: як держава рятує місто

Понад два роки місто-Герой України Миколаїв без централізованої питної води. 12 квітня 2022 року росіяни, котрі наступали на Півдні, підірвали водогін з річки Дніпро. «Окупанти настільки боялися, що українська армія цими трубами може дійти до Херсона і його деокупувати, що підірвали водогін. І це не жарт», – пригадує у розмові з «Главкомом» міський голова Миколаєва Олександр Сєнкевич.

До середини травня 2022-го мешканці Миколаєва взагалі не мали води – її довозили машинами з сусідніх населених пунктів. Водночас за цей час комунальні служби запустили тимчасовий водогін до річки Південний Буг.

Однак це не вихід. Міський голова пояснює: вода з Бугу має підвищений вміст солі, річка біля міста впадає у Чорне море. Відповідно, цю воду не можна споживати в їжу, а лише використовувати як технічну. Через високу концентрацію солей у Миколаєві щоденно стається кілька десятків проривів у мережі. Позитивом є те, що попри все місту вдалося зберегти систему водовідведення.

Центральна влада по-справжньому взялася на проблему лише навесні 2024 року. 29 квітня Кабмін вніс зміни до минулорічної постанови, передбачивши будівництво водозабору з річки Південний Буг, що у місті Нова Одеса Миколаївської області та магістрального водогону, яким планується пустити питну воду для миколаївців. Реалізація вказаного задуму обійдеться державі у 7,4 млрд грн. Але це ціна неостаточна. Новий голова Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури Сергій Сухомлин у бесіді з «Главкомом» пояснює, на чому можна заощадити.

Ексклюзивні подробиці по-справжньому великого будівництва – у матеріалі «Главкома».

Як виживає прифронтове місто

Кількість населення Миколаєва станом на 2024 практично повернулася на довоєнний рівень. Наразі у місті проживає 430 тис. людей (із них 50 тис. внутрішньо переміщених осіб). До війни у місті проживало 470 тис. осіб.

Мер Олександр Сєнкевич зауважує: проблему з питною водою частково вдалося розв’язати за рахунок пробурених свердловин – їх вже понад 240. Обладнання з фільтрами до них закупили іноземні партнери. Завдяки цьому миколаївці безкоштовно беруть очищену воду (при кип'ятінні вона доходить до стану питної). Також містом курсують трамвай та тролейбус-водовіз.

«Ситуація майже, як у Другу світову війну: люди з бутлями ходять по воду до свердловин», – констатує очільник Миколаєва.

За словами Сєнкевича, у місті майже зупинилося велике виробництво. Але місцевій влада оцінює перспективи відбудови повоєнної економіки. Зокрема, нині спільно з ООН чиновники працюють над оновленням Генерального плану, куди внесли створення технопарку. А це додаткове споживання води. Тому вже сьогодні Миколаїв сигналізує Державному агентству відновлення: потужність нового водозабору має бути не менше 120 тис. куб. м води за добу.

«Практично ідеальна» вода

Хвилювання миколаївської влади щодо потужності нового водопроводу небезпідставні. Адже теперішнє фактичне споживання централізованої води, яка, по суті, є технічною, складає 75-98 тис. кубометрів води за добу, у пікові місяці (серпень-липень) – до 108 тис. кубів. Перед великою війною Миколаїв використовував 108 тис. куб. м води за добу загалом усередньому по року. Такі цифри «Главкому» озвучив новий керівник Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури, а в минулому міський голова Житомира Сергій Сухомлин. Натомість у Генеральному плані Миколаєва, затвердженому 2007 року, зазначено потужнiсть водопроводу у 170 тис. куб. м води за добу. А у технічному обґрунтуванні будівництва нового забору з Нової Одеси, тендер вже відбувся, вказана потужність 160 тис. куб. м води за добу (I ділянка) і 230 тис. куб. м води за добу (II ділянка).

«Навіщо тоді будувати першу чергу потужністю 160 тис. куб. м, коли реальне споживання води складає до 100 тисяч «кубів»? Не варто забувати й про втрати води у мережах Миколаєва, які на рівні 55-60%. Відповідно, якщо під час будівництва нового водозабору будуть покладені труби меншим діаметром, це забезпечить потребу у питній воді миколаївців і суттєво здешевить витрати бюджетних грошей», – вважає голова Держвідновлення.

Сухомлин бачить й інші джерела економії. Наприклад, за рахунок розміщення сонячних панелей біля станції водозабору, а також поблизу кожної станції підкачки водогону, вдасться заощадити 15-18% споживання електроенергії.

Крім цього, є домовленість між керівництвом Держвідновлення та однією з європейських країн на поставку обладнання для нового водозабору. Зокрема, іноземці за власний кошт готові придбати насоси великої потужності, фільтри тощо.

«Було два варіанти вирішення проблеми питної води для Миколаєва. Перший – реконструкція Миколаївського водосховища. За оцінками фахівців, вартість цього проєкту складає близько 50 млн євро і його реалізація розтягнеться на три роки. Це нас не влаштовувало. Залишився інший варіант – тягнути водогін із Нової Одеси Миколаївської області. Там є стара водозабірна станція і трансформаторна підстанція. До того ж, коли відібрали проби води, то результати лабораторних досліджень вразили: її мутність склала показник 0,64. Це практично ідеальна вода. Наприклад, коли працював міським головою Житомира, то там показник мутності води, яку містяни споживають із тамтешнього водосховища, складав 30», – розповів Сергій Сухомлин.

Варто нагадати: до Сухомлина зрушити це питання  з мертвої точки намагався попередній урядовий тандем – віцепрем’єр Олександр Кубраков і керівник Держвідновлення Мустафа Найєм, які один за другим втратили посади у травні та червні 2024-го. Їхні зусилля виявилися безуспішними. Дійшло навіть до того, що представництво ЄС в Україні направило «чорну мітку» Найєму, дорікнувши неспроможністю вчасно освоїти 150 млн євро на проєкти відновлення, у тому числі на будівництво водогону в Миколаївській області. Натомість уже звільнений керівник Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури перевів стрілки на очільника уряду Дениса Шмигаля, який нібито не давав грошей на фінансування будівництва водогону для Миколаєва.

Із призначенням у вересні нового віцепрем’єра Олексія Кулеби та нового глави Держвіндновлення Сергія Сухомлина справа зрушила з місця.

Держвідновлення також вже має напрацювання щодо реконструкції очисних споруд Миколаєва. Теперішній їх стан є критичним через використання води з великим вмістом солі. Попередній розрахунок показав: ціна реконструкції затягне на 132 млн євро. Більшу частину з них мали складати кредитні кошти. Однак склалася ситуація, за якої Миколаїв не може підтвердити гарантію через брак обігових коштів.

«Створилася парадоксальна ситуація: з одного боку держава будує водогін, а з іншого – миколаївці ризикують не одержати централізовану питну воду, бо очисні споруди у незадовільному стані, а місцева влада немає ресурсу для їх відновлення. Тому ми вирішили вдатися до певного експерименту. Наразі ведемо перемовини з кількома європейськими виробниками, які спеціалізуються на модульних очисних спорудах. Ідеться про готові блоки на платформах, які зручно транспортувати та встановлювати. Вони набагато дешевші, ніж ремонтувати звичайні очисні споруди. Плюс – суттєва економія часу», – пояснив керманич Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури.

Хто будуватиме водогін?

На початку листопада стало відомо про переможців будівництва водозабору з річки Південний Буг (Нова Одеса) та магістрального водогону для забезпечення водою Миколаєва. Будівництво поділено на три ділянки загальною протяжністю 73 кілометри. Відбором переможців займалася Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області.

Отже, першу ділянку водогону за 2,28 млрд грн зводитиме ТОВ «Група компаній «Автострада» (до червня 2023 року фірма називалася «Спільне українсько-німецьке підприємство «Автострада»), засноване у Вінниці у грудні 2015 року. Власником ТОВ зі статутним капіталом у 1 млрд грн є Максим Шкіль. У мирний час компанія вигравала крупні тендери «Укравтодору» у рамках «Великого будівництва».

Друга ділянка за 2,53 млрд грн дісталася столичній ТОВ «Укртрансміст», яку створено 2006 року. Її статутний капітал – 8,9 млн грн. Фірма належить киянці Ірині Карнаковій і наразі фігурує у кримінальному провадженні Нацполіції, де розслідуються зловживання під час ремонту столичного Південного мосту через Дніпро.

Третю ділянку водогону за 2,63 млрд грн протягне одеське ТОВ «Ростдорстрой» Євгена Коновалова і депутата Одеської міської ради IV-VIII скликань Юрія Шумахера. Розмір статутного капіталу – 5,13 млн грн. «Ростдорстрой», як і «Автострада», входив  до фаворитів президентського проєкту «Велике будівництво».

«Треба бути відвертими: в Україні не так багато фірм, яким під силу реалізувати подібний проєкт. Тим паче, держава, на жаль, не завжди вчасно оплачує виконані роботи підрядниками (причини різні), а тому підрядники часто за власні кошти ведуть ремонт», – заявив голова Держвідновлення Сергій Сухомлин.

Високопосадовець додав: якщо все складеться так, як задумано, то за рік Миколаїв оновить очисні споруди. Стільки ж часу буде витрачено на будівництво нового водогону (кінець серпня 2025 року).

Віталій Тараненко, «Главком»