Три десятиліття після різні у Сребрениці. Чи підпалить резолюція ООН порохову бочку Європи?

Мабуть, найважливішою темою останнього часу на Західних Балканах є ймовірне ухвалення Генеральною Асамблеєю ООН резолюції про оголошення 11 липня Міжнародним днем пам’яті геноциду в Сребрениці. Одні вітають таке рішення і називають його «печаткою правди», інші, як от влада в Сербії і сусідній Республіці Сербській, малюють ледь не апокаліптичну картину у разі його прийняття. Ситуація навколо резолюції дійсно цікава. «Главком» знайшов відповіді на основні питання щодо неї: чому резолюцію вирішили прийняти саме зараз, чи дійсно вона така погана для сербів і чи зможе вона стати іскрою для регіону, за яким закріпилось реноме порохової бочки Європи?

Консультації і проєкт резолюції

2 травня голові Генеральної Асамблеї ООН Деннісу Френсісу було направлено остаточний проєкт резолюції про оголошення 11 липня Міжнародним днем пам'яті геноциду в Сребрениці. Він був підготовлений за результатами консультацій, скликаних постійними представництвами Німеччини та Руанди, а також Албанії, Боснії і Герцеговини, Чилі, Фінляндії, Франції, Ірландії, Італії, Йорданії, Нідерландів, Ліхтенштейну, Малайзії, Нової Зеландії, Словенії, Туреччини та США.

В оприлюдненому тексті резолюції, зокрема зазначається, що ООН «беззастережно засуджує будь-яке заперечення геноциду в Сребрениці як історичної події та закликає держави-члени зберігати встановлені факти…, щоб запобігти запереченню та спотворенню фактів, а також випадкам геноциду в майбутньому». Крім того, ООН «беззастережно засуджує дії, які прославляють осіб, засуджених міжнародними судами за воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид, у тому числі відповідальних за геноцид у Сребрениці». Також цією резолюцією ООН «закликає всі держави-члени, організації системи ООН, інші міжнародні та регіональні організації та громадянське суспільство… відзначати Міжнародний день, включаючи особливі урочистості та діяльність із вшанування пам’яті та вшанування жертв геноциду в 1995 році в Сребрениці».

Спочатку планувалось що Генеральна Асамблея ООН голосуватиме за проект резолюції 2 травня, однак потім було прийнято рішення перенести голосування на пізніший термін.

Реакції

Як заявили 30 квітня після участі на панельній дискусії в Генеральній Асамблеї ООН учасниці асоціації «Матері Сребрениці та Жепи», резолюція про геноцид у Сребрениці є «печаткою істини». Зі свого боку, колишній речник Міжнародного трибуналу в Гаазі Рефік Ходжич вважає, що резолюція не відкриває нічого нового, але «те, що вже є правдою, встановлюється на глобальному рівні».

Представники громадянського суспільства Сербії у спільній заяві від 19 квітня закликали сербську владу «припинити практику вшанування засуджених воєнних злочинців, заперечення злочинів, жертв і вироків міжнародних судів». Мотивом до такого заклику є їх переконання, що таким чином Сербія зробить «рішучий крок до примирення в регіоні».

Однак влада в Сербії та Республіці Сербській (одне з державних утворень Боснії і Герцеговини, на території якого знаходиться Сребрениця), мають зовсім інший погляд і на жахливі події майже тридцятилітньої давності, і на резолюцію ООН.

Ще до офіційного оголошення тексту резолюції, офіційний Белград виступив з низкою тверджень щодо цілей і наслідків її ухвалення. В одному зі своїх публічних виступів президент Сербії Александар Вучич заявив, що «хтось хоче» покарати Сербію «за те, що було 29 років тому» і що наступного дня після ухвалення резолюції щодо Сребрениці «вони виступлять з ініціативою скасування Республіки Сербської, виходячи з позиції, що політичні утворення, засновані на геноциді, не можуть існувати». І додав, що від Сербії вимагатимуть воєнних репарацій.

Далі, сербський президент вирушив до Нью-Йорка, де у штаб-квартирі ООН кілька днів займався лобіюванням проти ухвалення резолюції, яке він назвав «боротьбою Давида та Голіафа» за «честь та імідж Сербії». Допомагали йому в цій «боротьбі» його традиційні партнери на міжнародній арені – Пекін і Москва. У 2015 році в Радбезі ООН Москві вже вдалось заблокувати ухвалення резолюції із засудженням геноциду, однак цього разу на Генасамблеї можливість скористатись правом вето у неї відсутня.

Зі свого боку, президент Республіки Сербської Мілорад Додік, не перестає наголошувати на тому, що те, що сталось в Сребрениці є «великим злочином», але ніяк не геноцидом. Більш того, останнім часом він знову активізував свій шантаж виходом Республіки Сербської зі складу Боснії і Герцеговини. «Ми не хочемо жити з вами, тими, хто хоче сказати, що сербський народ відповідальний за геноцид. Ми не хочемо бути з вами в повноцінній державі і не будемо з вами в одній державі», – заявив Додік 18 квітня в Баня-Луці на мітингу «Сербська кличе тебе».

Крім всього цього, ще в березні Вучич і Додік у присутності патріарха Сербської православної церкви (СПЦ) Порфирія домовилися про організацію 5-6 травня в Белграді та інших частинах Сербії «Великодньої асамблеї Сербії та Республіки Сербської». На ній, за словами сербського президента, мали бути прийняті «важливі рішення щодо виживання сербського народу».

Вучич і Додік поінформували патріарха «про серйозність ситуації, в якій опинився весь сербський народ», і просили в нього благословення та підтримки Сербської церкви. Дата проведення «Великодньої асамблеї» була вибрана не випадково, адже 2 травня в ООН мало відбутись голосування за резолюцію щодо Сребрениці і, як йшлось в заяві адміністрації президента Сербії, «сербський народ, повинен був дати рішучу відповідь на найсуворіші моральні, правові та політичні дискваліфікації, які були підготовлені проти нього». Однак, після того, як стало відомо, що голосування в Генасамблеї перенесли на пізніше, в Белграді було прийнято рішення, що «Асамблея сербського народу, Сербії та Республіки Сербської» будуть проведені одразу після ухвалення резолюції.

Чому на 29-ту річницю?

Попри дипломатичну активність Белграда та різку риторику з його боку та Баня-Луки, все йде до того, що резолюція таки буде прийнята. Однак цікавим є те, чому голосування в Генасамблеї вирішили провести цього року, а не наступного, коли вшановуватиметься 30-та річниця подій в Сребрениці.

Сербські співрозмовники «Главкома» вважають, що це є елементом політичного тиску на керівництво Сербії і Республіки Сербської. «Я теж запитую себе: гаразд, чому на 29-ту річницю? Більш логічно було б наступного року. Очевидно, що це рішення політично вмотивоване і його метою є збільшення тиску на Вучича», – каже зовнішньополітичний аналітик Бошко Якшич.

Окрім політичного тиску, на керівника Республіки Сербської чиниться й економічний. Зокрема, вводяться персональні санкції проти його бізнес-партнерів, які реалізовують великі проекти, що фінансуються за кошти ЄС як в Боснії і Герцеговині, так й інших країнах регіону. США крім того працюють над закриттям банками їхніх рахунків. Результатом цього всього є те, що у Мілорада Додіка наразі серйозні проблеми з виплатою зарплат і пенсій в Республіці Сербській.

Що стосується реакції Белграда і Баня-Луки на резолюцію, то, за словами Бошко Якшича, проблема тут полягає в тому, що Сербія все ще не готова прийняти те, що було зроблено. «Це довгий процес. Він стосується не тільки не режиму Вучича. Він розпочався, коли в країні правили демократи. У 2010 році сербський парламент прийняв декларацію щодо Сребрениці, в якій не згадувалось слово геноцид. Всі ці роки в Сербії панувала атмосфера за якої, якщо ти говориш про геноцид у Сребрениці – ти зрадник», – каже сербський експерт.

Крім того, співрозмовники «Главкома» переконані, що бурхлива реакція Белграда і Баня-Луки, зокрема, їхні наміри провести «Асамблею сербського народу», спрямована виключно на внутрішнього споживача, а саме: для демонстрації сербам єдності між Сербією і Республікою Сербською перед голосуванням за резолюцію щодо геноциду в Сребрениці і в умовах тиску на них з боку міжнародної спільноти. «Напередодні голосування за резолюцію щодо Сребрениці офіційні особи Белграда, починаючи від президента, відкрито визнавали, що шанси Сербії на успіх у спробі блокади є досить низькими. То чому Вучич так героїчно намагається перешкодити прийняттю резолюції ООН? Чому він вступає в бій, який він знає, що програє? – Тільки для внутрішнього використання та особистого рейтингу», – вважає Бошко Якшич.

«Це буде православний цирк з іконами, попами, патріархом і т.д., щоб показати сербам у нас і в Боснії, що ми тримаємось разом і ніхто нас не може перемогти», – каже колишній посол Сербії в Росії Єліца Кур’як. 

Незважаючи на емоційну риторику і маніпуляції Белградом і Баня Лукою настроями сербів, слід відмітити, що ще трибунал у Гаазі визнав, що Сербія жодним чином не несе відповідальності за геноцид у Сребрениці і не є його співучасником. У жодному із пунктів проекту резолюції ООН ніде не згадується Сербія, Республіка Сербська чи сербський народ.

Чи буде війна?

Багато хто на Балканах і поза ними, дивлячись на емоційні випади Белграда і Баня-Луки, зокрема, погрози останньої виходом зі складу Боснії і Герцеговини через ймовірну резолюцію, остерігаються. Спостерігачі вважають, що все це може призвести до повторення подій майже тридцятилітньої давності. Проте, сербські співрозмовники «Главкома», хоч і не заперечують того, що діяльність тандема Вучич-Додік триматиме балканський регіон в напрузі, все ж схиляються до того, що їх надмірна емоційна реакція не матиме наслідком серйозну дестабілізацію.

«Я не вірю, що Додік зможе досягти успіху в питанні відокремлення Республіки Сербської і розколу Боснії. Так, він продовжуватиме сипати погрозами, але він не зможе їх реалізувати», – вважає Бошко Якшич.

Він та інші співрозмовники «Главкома» вважають, що, по-перше, в Республіці Сербській немає внутріполітичної підтримки ні відокремленню від Боснії і Герцеговини, ні тим більше силовому протистоянню з нею. Опозиція до правлячої в Республіці Сербській СНСД – проти цього.

По-друге, у разі силового протистояння з Сараєво, Баня-Лука була б відрізана від будь-якої військової підтримки ззовні. Попри публічну демонстрацію єдності, Белград навряд чи наважиться на військову підтримку останньої. Крім того, на території Боснії і Герцеговини (зокрема й в самій Республіці Сербській) знаходиться місія EUFOR, а співвідношення сил між Сараєво і Баня-Лукою є не на користь останньої. Боснія і Герцеговина має професійні збройні сили, а Республіка Сербська – лише поліцію.

Ну, і по-третє, попри всі гострі слова, Мілорад Додік розуміє, що у разі відокремлення від Боснії і Герцеговини, Республіка Сербська не зможе існувати самостійно. Вона опиниться в міжнародній ізоляції, проти неї будуть застосовані економічні санкції, у самій ній буде складна суспільно-економічна ситуація, яка може коштувати Додіку влади. А влада, як кажуть сербські експерти, – це єдине що його цікавить.

Ігор Федик, для «Главкома»