Вакансії у Верховній Раді. Хто замінить Рабіновича, Киву та Новинського?

За час повномасштабної війни Росії проти України частина народних депутатів через низку причин достроково припинили повноваження та втратили мандати. Серед них і депутати від мажоритарних округів, і нардепи-списочники. 

На місце списочників від «Слуги народу» та «Голосу», які вибули, зайшли наступні кандидати у виборчих партійних списках. На місце представників забороненої партії ОПЗЖ, які втратили місце в парламенті, не зайшов ніхто, і ЦВК пояснила причину. Також зростає кількість непредставлених у парламенті мажоритарних округів, адже в умовах війни провести там довибори неможливо. 

3 листопада Верховна Рада достроково припинила повноваження двох нардепів – колишнього співголови забороненої проросійської партії ОПЗЖ та № 2 виборчого списку, нардепа-втікача Вадима Рабіновича, а також мажоритарника з Одещини від «Слуги народу» Ігоря Васильковського, яких президент Зеленський позбавив громадянства.

Виникає логічне запитання: хто може зайти до парламенту на їхні місця і коли будуть довибори в округах? Рух «Чесно» відповідає на нього у цьому матеріалі.

Перш за все, слід нагадати, що, згідно із законодавством, в українському парламенті має бути 450 народних депутатів, але після тимчасової окупації Росією у 2014 році Криму та частини Донецької й Луганської областей вибори в окупованих округах не проводились. Тому на початку скликання кількість нардепів становила 423. 

Після смерті чернігівського мажоритарника, обраного від «Слуги народу», а згодом члена групи «За майбутнє» Антона Полякова мали відбутись вибори у 206-му окрузі на Чернігівщині, однак через війну виборчий процес зупинили. Також після повномасштабного вторгнення Росії в Україну від мандатів добровільно відмовились нардеп-колаборант та №34 списку ОПЗЖ Ілля Кива, проросійський мажоритарник від Маріуполя, мільярдер та протодиякон РПЦ в Україні Вадим Новинський, а також харківський мажоритарник від Опоблоку Дмитро Шенцев, який у Раді був позафракційним. Водночас слід зазначити, що нардеп-колаборант із Херсонщини Олексій Ковальов, про смерть якого у Голій Пристані повідомляли ЗМІ, досі є в переліку депутатів. 

Якщо станом на 1 вересня цього року в парламенті було 420 нардепів, то на сьогодні – 417. Можемо припустити, що згодом їх стане ще менше, враховуючи невизначений статус при обміні №3 у списку ОПЗЖ Віктора Медведчука, інформацію ЗМІ про наявність російського громадянства у зниклого мажоритарника з Бердянська Олександра Пономарьова, підозри у держзраді інших втікачів – Рената Кузьміна (№35 списку ОПЗЖ) та позафракційного мажоритарника із Сумщини Андрія Деркача тощо.

Поки немає остаточних вироків суду щодо проваджень стосовно згаданих нардепів, депутатські мандати у них залишаються з усіма правами та обов’язками. Проте може виявитись, наприклад, що політики також мають громадянство країни-окупанта чи інших країн, відповідно, президент видасть указ про втрату українського громадянства, що, в свою чергу, буде підставою і для дострокового припинення депутатських повноважень.

Що стосується довиборів у непредставлених та тимчасово окупованих мажоритарних округах, то це питання не можна вирішити в умовах війни, адже законодавство не дозволяє проводити вибори під час дії воєнного стану. Тож можемо припустити, що ситуація з відсутніми мажоритарниками може тривати навіть до кінця каденції цього скликання парламенту.

Але постає питання: що ж робити зі списочниками?

Щодо проходження за виборчим списком забороненої партії наступних кандидатів є певна законодавча колізія, адже формально вже немає юридичного суб’єкта подання – партії ОПЗЖ, а у Верховній Раді не існує її фракції. 

Крім того, після припинення повноважень Киви у ЦВК повідомили, що, вирішуючи питання щодо можливості заміщення (визнання обраним народним депутатом України наступного за черговістю кандидата від зазначеної політичної партії – ред.), комісія насамперед взяла до уваги рішення РНБО від 18 березня 2022 року «Щодо призупинення діяльності окремих політичних партій», уведене в дію указом президента України від 19 березня 2022 року. 

Тож «ЦВК визнала призупинення будь-якої діяльності ОПЗЖ на період дії в Україні воєнного стану згідно із зазначеним рішенням РНБО обставиною, що унеможливлює ухвалення Центральною виборчою комісією рішення щодо визнання обраним народним депутатом України на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року в загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі наступного за черговістю кандидата у виборчому списку вказаної політичної партії у встановлений виборчим законодавством строк».

Враховуючи позицію ЦВК, прогнозуємо, що після дострокового припинення депутатських повноважень місця колишніх представників забороненої проросійської партії ОПЗЖ в парламенті залишаться вакантними до кінця скликання. 

Водночас слід наголосити, що за час повномасштабного вторгнення Росії в Україну та після заборони проросійських партій парламент досі не сформував єдиної державної політики стосовно представників ОПЗЖ як на центральному, так і на місцевому рівні, досі існують подвійні стандарти.

З одного боку, очільниця партії «Слуга народу» Олена Шуляк в інтерв’ю ЗМІ називає співпрацю з депутатами ОПЗЖ «конструктивною», ці нардепи досі мають керівні посади у комітетах, а Нестор Шуфрич навіть очолює Комітет з питань свободи слова. З іншого боку, в парламенті зареєстровано п’ять законопроєктів щодо мандатів депутатів проросійських партій, які також не вирішують проблеми остаточно, а лише пропонують півкроки. Більше того, голова Комітету з питань організації державної влади Андрій Клочко («Слуга народу») без належного анонсування ще 7 жовтня планував обговорення проєкту, який подали колишні представники ОПЗЖ і яким пропонується залишити мандати та зняти відповідальність із депутатів заборонених партій. Коли ж пропонують розглянути інші законопроєкти, комітет не засідає через відсутність кворуму, немає і самого голови комітету Клочка.

Очевидно, у цьому питанні сам парламент мав би виявити проактивну позицію та оперативно внести зміни до існуючого законодавства або ухвалити нові правила, які б унормували ці питання. Державні інституції мають бути більш дієвими та ініціативними, не уникати складних рішень, публічного обговорення гострих питань, відкладати вирішення проблем «на потім» та апелювати до «не на часі». Навпаки, саме зараз ці питання на часі, саме зараз, допоки українське військо вже восьмий місяць поспіль б’є окупанта на фронті, політики мають не втратити час на зміни і скористатись вікном можливостей. Зараз саме час для невідкладного реагування на виклики.

Для держави, яка захищає свій суверенітет і територіальну цілісність, вкрай важливо напрацювати сильну політику, яка б унеможливила вхід до політичної системи і перебування в ній державних зрадників і колаборантів. Парламент, як один із ключових інструментів держави, має напрацювати законодавчу базу, щоб правоохоронні органи й суди могли розглядати справи щодо колаборантів і зрадників у максимально розумні строки. 

Доки ці інструменти не запрацюють належним чином, вхід у політичну систему для недоброчесних кандидатів буде відкритим.

Саме тому Рух «Чесно» веде Реєстр держзрадників, аби громадяни знали прізвища зрадників і колаборантів, журналісти разом із нами могли відстежувати судові справи щодо цих правопорушників, а під час виборів ми могли б закликати виборців не помилитися знову.

Олександр Саліженко, парламентський аналітик Руху «Чесно»