Відібрало мову. Хто змінить Тараса Кременя на посаді уповноваженого з захисту державної мови?

8 липня добігає кінця каденція урядового уповноваженого з захисту державної мови Тараса Кременя. Він посів свою нинішню посаду у 2020-му – через рік після її заснування. Перебування Кременя у кріслі мовного омбудсмена могло би бути пролонговано, але у списку претендентів його немає. Цілий ряд поважних підписантів, серед яких топові представники культури та освіти, закликали уряд продовжити співпрацю з Кременем. Офіційної відповіді на їх відозву поки що немає. Є натомість привід для скандалу, який спричинило ім’я одного з можливих кандидатів. Про те, хто він і чому обурив соціум, – у матеріалі «Главкома».

Трохи матчастини

За законом, пропонувати кандидатури мовного уповноваженого мають право три інституції. Це – міністерство культури, міністерство юстиції і уповноважений Верховної Ради з прав людини. П’ять років тому, коли інститут уповноваженого очолювала Людмила Денисова, саме вона й запропонувала Тараса Кременя. 

Після того, як кандидатури названо, Кабінет міністрів обирає з трьох претендентів одного та призначає його на посаду. Він же його згодом і звільняє. Загалом мовний омбудсмен має право перебувати при владі два строки. Кремінь, як відомо, відбув тільки одну каденцію. 

У травні цього року з відкритих джерел стало відомо, що три вище названі установи лобіюють таких кандидатів:

• міністерство культури просуває Павла Полянського (він вже працює в штаті Мінкульту);
• міністерство юстицію виступає за Ірину Коваль-Фучило – філологиню та фольклористку;
• інститут уповноваженого бажає бачити на посаді Олену Івановську – професорку університету імені Шевченка.

Жодне з цих імен не викликало бурхливої реакції суспільства. Обурення лише спричинив факт того, що серед претендентів не було Тараса Кременя. Тому діячі культури звернулися до уряду із закликом повернути його у списки кандидатів. Таку вимогу, серед інших, підтримали: 

• письменники Сергій Жадан, Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Юрій Щербак, Андрій Курков;
• актори та режисери Олесь Санін, Ірма Вітовська, Наталя Сумська, Анатолій Хостікоєв, Андрій Дончик, Римма Зюбіна;
• президент Національного університету «Києво-Могилянська академія» Сергій Квіт;
• директор Інституту літератури Микола Жулинський;
• голови творчих спілок – Богдан Струтинський (театральних діячів), Михайло Сидоржевський (письменників), Сергій Борденюк (кінематографістів), Костянтин Чернявський (художників);
• голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров;
• чотириразовий чемпіон паралімпійських ігор Ігор Цвєтов та інші. 

Вони зазначали, що «прагнучи знищити Українську державу та національну ідентичність українців, ворог активізував наступ не лише на полі бою, а й в інформаційній та гуманітарній сферах. Стримування українізації, відновлення зросійщення українських громадян, лінгвоцид української мови на тимчасово окупованих територіях – невіддільні елементи російської політики, спрямованої на послаблення України. Боротьба за український мовний простір залишається одним з важливих складників екзистенційної війни за незалежність України».

На тлі цього, йшлося у відкритому зверненні, «викликають занепокоєння дії, які складно розцінювати інакше, як спроби дестабілізувати роботу уповноваженого із захисту державної мови». Під такими діями підписанти якраз і мають на увазі усунення Тараса Кременя від участі у цьогорічному конкурсі. 

«Закликаємо внести до Кабінету міністрів кандидатуру Тараса Кременя на посаду уповноваженого із захисту державної мови замість раніше поданих кандидатів, які не хочуть або не можуть обіймати цю посаду. Вважаємо, що кандидатура чинного уповноваженого відповідає викликам, які стоять перед мовозахисною інституцією», – так завершується відозва.

Прихильник лагідної українізації

В уряді це звернення прочитали і навіть відреагували на нього – щоправда, специфічно. Мін’юст відкликав свою пропозицію, що стосувалася Ірини Коваль-Фучило. Замість неї був висунутий актор Олександр Завальський. Про таку заміну на ігровому полі інформує «Українська правда», посилаючись на джерела у Мін’юсті. 

Це «відбулося після того, як в мережі опублікували відкрите звернення від діячів культури», – коментує ситуацію Тарас Кремінь. «Мою кандидатуру не подали, не надавши жодних пояснень. Поставили просто перед фактом. Зауважень щодо роботи я не отримував. Проте ми будемо боротися. Наразі, після інформації про моє усунення з посади, виник суспільний резонанс. Хочеться вірити, що нас почують», – каже він.

За даними інсайдера «УП», міністерка юстиції та віцепрем'єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольга Стефанішина із Завальським особисто не знайома. Хоча, судячи з позиції Стефанішиної, це ніяк не заважає його ймовірному призначенню. «Мовного омбудсмена призначає Кабмін. Мінʼюст дослухався рекомендацій колег і вніс кандидатуру Завальського. Він формально відповідає, на нашу думку, критеріям. Ми відкриті до діалогу», – говорить вона в коментарі агентству «Інтерфакс-Україна».

«Я вдячна пану Тарасу (Креміню) за роботу. Ми багато разів перетиналися продовж його професійної роботи на посаді уповноваженого. Він провів на цій посаді пять років. Я впевнена, що у нас немає монополії на посади, це не посада судді, яка обіймається пожиттєво. Абсолютно нормально, що в цій великій країні є ще люди, які можуть обіймати цю посаду», – заявила Стефанішина.

Звісно, що країна у нас – велика, і охочі обійняти ту чи іншу державну посаду знайдуться завжди. Але чому саме Завальський? Він – не просто один з трьох кандидатів, які мають рівні можливості позмагатися за відкриту вакансію. Джерела говорять про його призначення як про справу вирішену, адже за його кандидатуру «топить» буцімто особисто прем’єр-міністр Денис Шмигаль. 

Сам же Завальський на нещодавньому круглому столі, присвяченому мовній проблематиці, говорив про те, що хоча українізація у нас все ще є недостатньою, до даної проблеми треба підходити виважено. «Це не має бути примус. Людей потрібно зацікавлювати, створювати умови, підтримку, щоб вони самі хотіли говорити українською», – сказав він. 

Що іще відомо про Завальського, окрім того, що він виступає за «виважену українізацію»?

І тут московський патріархат?

Олександру Завальському – 67. Він народився 3 листопада 1957 року у Києві. У 1983-му закінчив Київський державний театральний інститут імені Івана Карпенка-Карого. Потім – грав у театрі ляльок. А також – у Новому експериментальному театрі Пилипенка. Та його лицедійство було недовгим: у 1987 році Завальський розпочав працювати викладачем кафедри сценічної мови у рідному інституті Карпенка-Карого. 

Окрім викладання, Завальський грав у кіно та займався дубляжем. Створював самодіяльні дитячі театри, виступав як читець поезії. Працював консультантом з української мови і допомагав впоратися з граматикою ведучим низки програм на УТ-1 (згодом «Суспільне»), ICTV, «СТБ», «Новому каналі». 

Все б нічого, якби не майже десятилітня робота Завальського на ТРК «Глас». Саме її не можуть «пробачити» актору активні користувачі українського сегмента Facebook. Те, що цю ТРК фінансував Московський патріархат, секретом не є. Про це сказано у довідкових джерелах як України, так і Росії. Канал було закрито у 2022-му, але Завальський пішов звідти нагадати раніше. 

Завальський працював на ТРК «Глас» від моменту заснування у 2005-му і до свого звільнення у 2014 році.

Був ведучим телевізійних програм «Компас», «Сторінки Євангелія», «Погода в православному світі» та «Світ Православ'я». На цей момент у біографії Завальського звертають увагу передусім.

Ще не ставши мовним омбудсменом, Завальський вже втрапив у скандал, пов'язаний з Андрієм Данилком. Приводом стало виконання Данилком-«Сєрдючкою» російськомовних пісень на концерті у столиці. 

«Чи треба карати Вєрку Сердючку? Набирає обертів скандал навколо Андрія Данилка: мовляв, співає російськомовні пісні, й за це його має жорстко покарати мовний омбудсмен. Я не фанат творчості Сердючки. Але перепрошую – напади на цього артиста вважаю дурістю», – написав Завальський на своїй Facebook-сторінці.

«Замість тиску можна було б: зустрітися з ним, з’ясувати його позицію, пояснити, в чому він помиляється, тобто зробити союзником у мовному питанні, а не ворогом. Бо тепер що? Його покарають – і він стане в опозицію. А разом з ним і мільйони тих, хто його любить і поважає, хто до нього дослухається. Як це допоможе мові?», – розмірковував він далі. 

Щоб допомогти мові, Завальський пропонує провести дослідження, яке виявить… причини російськомовності населення України. А вже після цього можна, продовжує він, «ефективніше планувати заходи щодо добротливого (так в оригіналі – «Главком») відновлення статусу української мови». 

На цей план Завальського вже відреагував колишній директор Українського інституту національної пам’яті, а нині – народний депутат Володимир В’ятрович. «Якщо для боротьби з русифікацією вам бракує досліджень, то ви не готові до роботи, яку має виконувати уповноважений», – зазначив він. 

«Пане, Володимире! (так в оригіналі – «Главком»). Гадаю час покаже (і це також в оригіналі – «Главком») мою готовність до цієї непростої роботи», – парирував Завальський.  

Прикметно, що Завальський говорить про своє призначення як про доконаний факт. Тоді як відоме українське прислів’я, перероблене під реалії, пов’язані з біженством, радить не казати «Гоп!», «поки не переїдеш Чоп». 

Чи Чоп вже переїхано, а мовного уповноваженого призначено?.. Тоді це ще більш цікава історія, аніж видавалося з початку. 

Наталія Лебідь, «Главком»