Убивчі забавки в інтернеті. Яку шкоду може завдати кібербулінг?

Кібербулінг – новітня форма агресії, що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням інформаційно-комунікаційних засобів: мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж тощо. Зрозуміти масштаб шкоди, яку може завдати кібербулінг, спробуємо через опис відомих випадків із світової практики, щоб виявити особливості віртуальної форми нападок.

Одна з перших добре відомих ілюстрацій кібербулінгу починалась як забавка, коли в 2002 році американський підліток Гіслан Раза, граючись, створив відео самого себе на основі сцени із фільму «Зоряні війни», де замість меча використовував бейсбольну биту. На жаль, однокласники без дозволу і відома хлопця розмістили це відео в інтернеті, де його побачили мільйони людей.

Далі ця подія отримала неочікуваний розвиток – у 2004 році було створено спеціальний сайт із цим та похідними відеороликами, спецефектами та музикою з фільму, який зібрав більше 76 мільйонів користувачів, а відео із зображенням хлопчика стало найбільш завантажуваним файлом 2004 року. Гіслан отримав ярлик «дитина зоряних війн» і це настільки змінило його стосунки в школі, що батьки змушені були залучати психіатричну допомогу. Батьки Гіслана подали до суду на батьків тих однокласників, які розмістили відео в інтернеті, але врешті конфлікт було врегульовано в позасудовому порядку.

Ще один приклад. Однокласники використали цифрову камеру, щоб розмістити в мережі відео 15-річної Джуді Румб, де було створено сайт, в якому йшлося про її надмірну вагу і дату майбутньої смерті. Завдяки вчасній допомозі цей випадок не призвів до трагічних наслідків.

Через аналогічний сайт з назвою «Корпорація «Вбий Кайлі», постійні листи і телефонні дзвінки, які отримувала дівчина про те, що вона лесбійка (причому, відправлені із її електронних поштових скриньок зі зламаними паролями), Кайлі Кенні мусила кілька разів змінювати школу. Вона казала: «Я плакала, страждала, була спантеличена. Я не розуміла, чому це трапилось зі мною і ні з ким не могла поговорити про це крім мами». Зрештою довелося перейти на домашнє навчання, бо і в новій школі кібербулінг тривав.

16-річний Джед Прест змушений був стати заручником у власному домі, що спровокувало спробу суїциду, внаслідок кібербулінгу, який розпочався через його незгоду із групою хлопців у школі. Мультиформи булінгу включали: нічні дзвінки-жарти, кампанію чуток у чатах, образливі текстові повідомлення, мовчазний терор (бойкот) в школі.

Найбільш відомим є трагічний випадок із 13-річним Райяном Патріком Галіганом, який помер від суїциду внаслідок постійного булінгу в школі, до якого долучили кібербулінг, спрямований на розповсюдження чуток про те, що він гей (хоча починалось усе із жартівливої приятельської суперечки). Вже після смерті батько знайшов у комп’ютері листування із дівчинкою, яка зустрічалась із Райяном, а потім, прочитавши в інтернеті, що він гей, порвала з ним і виставила в загальний доступ їхню кореспонденцію. Напередодні суїциду Раян писав друзям: «Завтра я це зроблю, прочитаєте в газеті», а «друзі» відповідали: «Це буде весела розвага». Детальний опис цього випадку вже після смерті сина зробив батько, який провів ціле дослідження в інтернеті, щоб зрозуміти причини загибелі і розказати всім про ті кроки, які могли запобігти трагедії.

Ще можна навести такі приклади: молодий хлопець, ображений на дівчину за те, що вона його кинула, змонтував і розіслав електронною поштою фото, в якому обличчя дівчини прилаштував до порнографічного зображення; десятирічний хлопчик почав постійно отримувати текстові повідомлення і телефонні дзвінки від старших дівчат з його школи про те, що він «вступив до коров’ячого клубу і став його лузером»; фотографію і номер телефону 14-річної дівчини однокласники розмістили на сайті сексуальних послуг…

Цей перелік можна продовжувати, але приклади досить добре окреслюють розмаїття подій, які об’єднує поняття кібербулінг. Явище має свою логіку розвитку, починаючись з малого, може, без адекватної реакції дорослих, перетворитись на жахіття і призвести до трагедій. Досить часто кібербулінг лишається невидимим, а завдана ним шкода нерозпізнаною.

Неграмотно здійснена «профілактика» може дати не просто негативні наслідки, а викликати сплеск явища за рахунок мимовільного навчання дітей новим способам терору. Профілактика не ідентична інформуванню. Вона має бути системою дій, а не одноразовим реагуванням на інцидент. Вона має подавати інформацію, накопичену зарубіжними дослідниками, у формі, максимально придатній для практичного використання шкільним психологом або педагогом.

Любов Найдьонова

доктор психологічних наук, Інститут соціальної та політичної психології НАПН України

Читайте також: 

• Лише 17 хвилин спілкування на день. Ви вважаєте, що вашу дитину виховає інтернет?
• Stop-булінг. Три проблеми батьків, які впливають на дитячу агресію
• Булінг – тиша, яку ми маємо почути
• Я сьогодні в школу не піду! Про новомоднє слово «булінг» і його значення
• «Б’є – значить любить»? Історія однієї мами очима психолога
• Психологічне та фізичне насильство у школі. Хто має відповідати за законом
• Безпечний простір для вашої дитини. Як протидіяти шкільному булінгу