Футбол для голів колгоспу? Мер Івано-Франківська – про останній скандал у Першій лізі

24-й тур чемпіонату України з футболу у Першій лізі позначився гучним скандалом. Долю поєдинку за участю лідера турніру «Інгульця» з села Петрового на Кропивниччині проти середняків з івано-франківського «Прикарпаття» вирішила низка неоднозначних суддівських рішень київського арбітра Івана Бондаря. Завдяки прямій трансляції на телеканалі «Футбол 3» ці події бачила вся країна. «Інгулець» завдяки сумнівному пенальті на третій компенсованій хвилині переміг 1:0, а відразу після фінального свистка мер Івано-Франківська Руслан Марцінків написав у соцмережі емоційне повідомлення: назвав клуб з Кропивниччини «ганебною командою бариг». І додав: «Тому наш футбол ніколи не буде італійським чи німецьким».

Пан Марцінків прямо причетний до клубу «Прикарпаття». Адже клуб у 2016 році був відроджений саме з його ініціативи. І фінансується він з міської казни. При цьому формується івано-франківська команда за унікальною для наших теренів концепцією – лише вихованці місцевого футболу.

Власне, про специфіку футболу з прикарпатським колоритом, бюджет команди, принципи її формування і перспективи «Главком» і поговорив з міським головою. Але розпочалася розмова з гарячої теми – скандалу навколо поєдинку з «Інгульцем».

«Упередженість стосовно нашої команди була помітною з самого початку поєдинку, – бере слово Марцінків. – Суддя робив усе відверто. Спершу видумав червону картку, хоча наш футболіст не симулював, а потім призначив у компенсований час пенальті: в ситуації, коли нападника «Інгульця» не чіпав взагалі ніхто. Також наприкінці першого тайму була ситуація, коли пенальті можна було призначати у ворота господарів. Фол був відвертим. І це бачили всі. Тим паче, матч транслювався у прямому ефірі, вживу поєдинок дивився президент Професійної футбольної ліги Сергій Макаров. Поки результати зустрічей відомі ще до матчу, наш футбол не буде цікавим уболівальникам. Гра повинна інтригувати. Цікаво – коли лідер може втратити очки в зустрічі з останньою командою. Але в нашому випадку ведеться нечесна гра. Далеко не вперше. Мені чомусь відразу згадується домашній матч «Прикарпаття» з «Колосом» із Ковалівки. Сценарій тоді був схожим: спершу суддя вилучив нашого футболіста, а на останніх хвилинах видумав штрафний майже з лінії карного майданчика і суперники провели переможний гол».

Тоді ви відреагували на події дуже емоційно, облаявши суддів після матчу.

Там ситуація була ідентичною. Та й «Колос» з «Інгульцем» – команди, схожі за своєю суттю. Ми розуміємо, що суперники можуть бути ліпше вкомплектованими. То нехай ці свої переваги використовують і перемагають за спортивним принципом. «Прикарпаття» унікальне тим, що за нас виступають лише місцеві футболісти. У нас немає не те що легіонерів, а й футболістів з інших, крім Івано-Франківської областей. Такої концепції в Україні притримуємося лише ми. При цьому наша команда взимку суттєво омолодилася. Але попри це не вважаю, що в матчі з лідером чемпіонату «Інгульцем» вона виглядала гірше. Якщо лідер такий сильний, то нехай би доводив свою перевагу бодай впродовж тайму, коли команди грали в нерівних складах. Але ж ні – без пенальті в компенсований час не впоралися.

«Дістало: колишні голови колгоспу вважають, що можуть усе повирішувати»

У коментарі в «Фейсбуку» ви назвали «Інгулець» «ганебною командою бариг».

Це емоції. Але дістало, коли колишні голови колгоспу вважають, що вони можуть усе повирішувати. Футбол – гра для вболівальників. На «Прикарпаття» до карантину ходило по 4 тис. глядачів щоматчу. Видно, що клуб комусь потрібен, що його люблять, що то не забавка чергового маленького олігарха. Навіщо такі команди у Прем’єр-лізі? Цікаві команди з концепцією, задумом, традиціями. Але саме таким командам допомагають судді.

Торік джерело «Главкому» в правоохоронних органах стверджувало, що у першій лізі з суддями працюють усі клуби, крім київської «Оболоні» і львівського «Руху». У їхніх випадках це принципова позиція керівництва клубів. «Прикарпаття» у цьому невеликому переліку не було.

Я не буду сперечатися, а просто пораджу тим, кому цікаво, переглянути наші матчі впродовж двох останніх сезонів. Чи було бодай раз таке суддівство, як у матчі з «Інгульцем», на нашу користь? А от проти нас такі випадки були не раз і не двічі. Мені тепер цікаво, як відреагує на суддівство Івана Бондаря в Петровому Українська асоціація футболу, ПФЛ, комітет арбітрів. Якщо матчу, котрий транслювався по загальнонаціональному каналу, не буде дана відповідна оцінка, то означає, що футбольне керівництва схвалює такі дії (згідно зі свіжою інформацією, голова Комітету арбітрів Лучано Лучі визнав помилки Бондаря і попередив рефері, що тому можуть заборонити судити матчі професійних команд - «Главком»).

Руслане Романовичу, відомо, що клуб «Прикарпаття» не дуже горів бажанням продовжувати чемпіонат після карантину. Це пояснювалося не лише відсутністю турнірних амбіцій (команда не претендує на вихід у Прем’єр-лігу і їй не загрожує виліт у нижчий дивізіон), але й суто економічними мотивами – надто багато коштів з міської казни витрачено на боротьбу з пандемією.

Пізніше додалася ще й боротьба з наслідками повені у нашому краї. Так, ми зараз змушені рахувати кожну копійку. Але на останньому перед повторним засіданням Ради ліг ПФЛ командному зібранні все ж вирішили, що чемпіонат треба догравати. Ми за спортивний принцип, хоча нам непросто. Так, бюджет клубу невеликий, але зароблене футболісти, тренери і персонал отримують вчасно. Ми звикли бути порядними. Звісно, з нашою концепцією нам важко комплектуватися і досягати високого результату. Проте ми стоїмо на своєму і утримуємо не лише головну, а й три дитячо-юнацьких команди. Думаю, з таким напрямом у нашої команди є хороше майбутнє. Відроджуючи «Прикарпаття» у 2016-му, такий шлях розвитку ми з тренером Володимиром Ковалюком обрали спільно. Ще тоді ми зробили все можливе, щоб поряд із молодими гравцями повернути в команду вихованців нашого футболу, які виступали в інших українських клубах. Мені імпонує шлях, обраний іспанським «Атлетіком» з Більбао (команда стабільно грає в іспанській Прімері, комплектуючись лише басками за походженням – «Главком»).

І видно, що розвивається не лише команда, а й окремо взяті футболісти. Взимку від нас у «Рух» пішов Богдан Оринчак, молодий футболіст, який раніше виступав у чемпіонаті області. Нині львів’яни віддали його в оренду в «Минай», де Богдан грає в основному складі.

Крім Оринчака, можна згадати ще Владислава Приймака, який нині виступає за прем’єрліговий «Львів», а також Ярослава Конкольняка, котрий перейшов у луцьку «Волинь». Скільки «Прикарпаття» завдяки трансферам цих футболістів заробило?

Точні суми вам може назвати президент клубу Василь Ольшанецький. Знаю, що найбільшою була компенсація за Оринчака. Але вона не надто велика. Можу сказати, що наразі ми ще не можемо виживати за рахунок коштів, отриманих від продажу футболістів. До того ж окремим гравцям ми ідемо назустріч. Взяти Конкольняка. Йому 29, то вже зрілий вік. Шанс зіграти у «Волині» випадає не щодня, тому ми вирішили Ярослава не затримувати, не вимагати величезної компенсації. Це жест подяки самому футболістові за те, що він зробив для нашого клубу. Наразі ми хочемо напрацювати реноме клубу, який готує сильних футболістів, здатних виступати у клубах рівня Прем’єр-ліги. Паралельно будемо зміцнюватися самі. Маємо намір залучити до співпраці потужного спонсора.

Який бюджет клубу зараз?

У межах 13 млн грн на сезон. Приблизно 70% виділяється з міської казни, 30% – спонсорські надходження. Нашим партнером є потужна за івано-франківськими мірками компанія Adamson, виділяють кошти також пиво «Експортове», локомотиворемонтний завод, фірма «Паперівка». 

«У нас немає «чорної бухгалтерії»

Ви вже згадували, що матчі «Прикарпаття» відвідує до 4 тис. глядачів. Звісно, загалом людей, яким небайдуже існування у місті команди, у кілька разів більше. Але далеко не всім 236 тисячам івано-франківців… Ваші опоненти не співають заїжджену пісеньку про те, що «ліпше б ці кошти виділялися вчителям та лікарям»?

Ми готові до того, що частині людей таке рішення не сподобається. Але, на щастя, значної критики не помітно. Ми проводили опитування. Відсотків 75 франківців підтримують фінансування клубу. Думаю, не в останню чергу ця підтримка пов’язана з унікальною концепцією. Люди бачать: цей проект – не порожнє викидання коштів. Він спрямований на виховання молодих футболістів, наших земляків, у яких за відсутності такої команди у професійному футболі перспектив, можливо, не було б. Яскравий приклад – 18-річний нападник Олег Павлюк: він тиждень тому у Києві забив гол «Оболоні». Два роки тому він ще був учнем дитячо-юнацької школи, а зараз забиває важливі м’ячі на професійному рівні.

У квітні з’явилася інформація, що футболісти «Прикарпаття» пожертвували 50% зарплати на потреби медиків. То була разова акція чи заробітки гравців і тренерів у зв’язку з пандемією були скорочені?

Ні. Єдине – зарплати за півтора місяця були перераховані медикам. Місяць хлопці були взагалі без зарплати. З поновленням тренувального процесу і чемпіонату в першій лізі оклади залишилися на докарантинному рівні.

Які то оклади?

Це відкрита інформація. Максимальні зарплати у нас – 30 тисяч гривень, мінімальні – 8-10 тисяч. На відміну від деяких інших клубів, які платять мінімальні оклади, а решту доплачують готівкою, у нас немає «чорної бухгалтерії».   

Взимку «Прикарпаття» розпрощалося з цілою групою досвідчених виконавців, які донедавна визначали почерк колективу – Володимиром Боришкевичем, Віктором Яневичем, Ігорем Худоб’яком, Петром Ковальчуком, Віктором Данищуком. Такий радикальний крок пов’язаний з економією коштів?

Єдина причина – спортивний принцип. Наші старожили, на жаль, вже не тягнули. Прийшов час щось змінювати. При цьому ми намагалися гравців працевлаштувати. Ковальчук грає на чемпіонат області за команду з Коломиї. Данищук разом зі ще одним колишнім футболістом «Прикарпаття» Олегом Веприком тренує молодіжну команду.

На ваш погляд, менеджмент клубу, його президент Ольшанецький, тренерський штаб на чолі з Ковалюком відповідають вимогам першої ліги?

У мене є претензії до всіх. Бодай тому, що завдання на сезон-2019/2020 ми не виконали. Хотіли бути бодай у десятці найкращих. Я вважав, що «Прикарпаття» здатне посідати місця з шостого по восьме. Але осіння частина сезону продемонструвала: старші футболісти вже не витримують навантажень. Ряд матчів ми програли через те, що поступалися суперникам фізично і функціонально. Через це почали болісний процес омолодження, який обмежується нашою концепцією. Ідеальні варіанти знайти складно. З огляду на це задоволений, що нещодавно змогли повернути в Прикарпаття» Івана Сондея. Футболіста, який має досвід виступів у Прем’єр-лізі.

Тренеру Ковалюку довіряєте повністю?

До кінця сезону він має повний карт-бланш. Його основне завдання – уникнути перехідних ігор за право залишитися в лізі, тобто не посісти одне з двох останніх місць. Так як особливого ризику немає, мене наразі робота тренера влаштовує. Ми сперечаємося досить часто, але в тренерську роботу я не втручаюся. Можу сказати після гри, що мені не сподобалося. Так, у мене немає такого досвіду, як у Ковалюка. Він грав за «Динамо», «Шахтар» і «Дніпро», а я – лише в чемпіонаті області. Але певне розуміння маю і ним ділюся.

Торік претензії до Ковалюка були у фанатів. Особливо стосовно поєдинків проти луцької «Волині», які, на думку ультрас, команда програла не зовсім по-спортивному.

За руку я не ловив нікого, але думаю, що претензії до тренера безпідставні. Матч, про який мова, «Волинь» переламала з 0:2 і перемогла 3:2 за рахунок того, що мала більше досвіду. Проте оскільки Ковалюк грав за лучан багато років, предмет для обговорення з’явився. В будь-якому випадку, раз така підозра у вболівальників була, ми поспілкувалися. Президент і тренер запевнили мене, що вони в такі ігри не грають. Після поновлення чемпіонату претензій у нечесній грі не може бути взагалі. Так, провалили, програвши 1:5, першу гру в Миколаєві. Але то був радше виняток. Інші поєдинки команда провела на хорошому рівні.

Нижчі ліги (не лише у футболі) називають раєм для букмекерів. Через ставки на спортивні події відбувається чимало маніпуляцій. І не обов’язково то має бути підсумок гри, а кількість карток, кутових, голів у матчі, пенальті тощо. Причетні люди кажуть, що ті гравці, які бодай один раз ішли на контакт із букмекерами, з «системи» вийти вже не здатні. Через те дивно, що в «Прикарпатті» торік такий футболіст, із доведеним негативним шлейфом часів виступів за луганську «Зорю», з’явився.

Мова, наскільки розумію, про Олександра Солдатенка. Він у підсумку пішов з команди, не провівши жодного матчу. Також попрощалися ми й з іншими футболістами, стосовно яких були мінімальні підозри. Ми намагаємося моніторити ситуацію навколо букмекерських контор. Маю всі підстави говорити, що нині в наших футболістів є інша мотивація, ніж заробляти на букмекерах.

Ще одне болісне для івано-франківського футболу питання – реконструкція стадіону «Рух». Він збудований ще у 1909 році, а на реконструкції перебуває з 1986-го. Понині.

Наразі реконструкція не планується. Обмежуємося косметичними роботами. Це величезні гроші. Намагалися подавати на державне фінансування, але отримали відмову. Витягти 100 млн грн з міської казни теж не можемо. Тому поки плануємо відкрити додаткове штучне тренувальне поле біля Німецького озера. Тренувальної бази в команди немає, тому це питання актуальне.

Іван Вербицький, «Главком»