Осліпи ворога. Що таке РЕБ і чому про нього тепер мріють міста і села

Після масованої ворожої ракетної атаки 13 січня у зведенні Повітряних сил, які традиційно звітують щодо кількості запущених та збитих ракет та безпілотників, з’явився новий нюанс. Із 40 випущених ракет було знищено тільки вісім, але такий скромний, на перший погляд, результат доповнювався ремаркою: понад 20 засобів повітряного нападу не досягли своїх цілей завдяки активній протидії засобами радіоелектронної боротьби. Звісно, вони і раніше активно використовувалися, особливо проти дронів на лінії зіткнення.

Але 13 січня була чи не перша заява щодо такого масового успішного використання РЕБ. На тлі дефіциту таких сучасних комплексів SAMP/T та Patriot і боєприпасів для систем ППО така інформація додала неабиякого оптимізму. Інститут вивчення війни (ISW) навіть припустив, що такий успіх може стати переламним у контексті українських можливостей радіоелектронної боротьби.

На цій хвилі речник Повітряних сил Юрій Ігнат також закликав місцеву владу самостійно купувати засоби радіоелектронної боротьби для захисту від ракетних ударів. Він зазначив, що наразі вже проводиться відповідна робота, а керівники деяких компаній навіть планують таким чином захищати від обстрілів власні важливі об’єкти.

«Буковель» проти «Пітона»

Засоби радіоелектронної боротьби як ключовий елемент на полі бою виділяв ще головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний у своїй резонансній статті для журналу The Economist. Він назвав РЕБ одним з пріоритетів для перемоги України поряд з пануванням в небі і подоланням мінних полів. За словами Залужного, противник модернізує свої засоби РЕБ і має в них перевагу, водночас Україні потрібен доступ до сучасних західних технологій і створення власних ліній з виробництва відповідного обладнання. «На цей час нами практично досягнуто паритету щодо виконання завдань з РЕБ, що суттєво ускладнює можливість досягнення переваги збройними силами як РФ, так і України під час застосування озброєння та військової техніки й військ у цілому», – писав головнокомандувач ЗСУ минулого року.

Роль РЕБ важко переоцінити. Значна частина озброєння, безпілотників, що використовується в бойових діях, наводиться за сигналами GPS та орієнтується на певні координати для визначення цілі. Якщо сигнали успішно глушити або підміняти, то випущені по конкретних координатах дороговартісні ракети будуть дезорієнтовані, дрони заблукають, ускладниться робота авіації, зникне зв’язок зі штабом… Тобто технологічні переваги, які можна отримати в умовах сучасної війни за допомогою новітньої техніки, будуть нівельовані. Власне, невдалий український контрнаступ деякі аналітики пов’язують якраз дією російських РЕБ, які глушили український зв’язок та знижували точність обстрілів довгоочікуваними сучасними ракетами, отриманими від західних партнерів. Використовуються засоби РЕБ і для таких «тривіальних» операцій як перехоплення зашифрованих розмов підрозділів противника.

Сучасна Росія отримала непоганий спадок у вигляді ефективних систем РЕБ, технологій та спеціалістів ще з часів Радянського Союзу, що псувало життя українським оборонцям у перші ж дні війни. Тодішній міністр оборони Олексій Резніков навіть закликав громадян зробити ворожі війська «сліпими» і знищувати російські системи, які здійснюють розвідку, радіопригнічення та встановлюють радіоперешкоди. «Кожна така система вартує десятка танків і бронемашин. Вона дорого коштує і довго виготовляється», – вказував на пріоритетні цілі Резніков, розмістивши в своєму дописі зображення російських комплексів РЕБ «Леер-2,3», «Інфауна», «Діабазол», станцій «Красуха-4» та інших. Наприклад, заявлена дальність дії різних версій тієї ж «Красухи» складає від 300 до 400 км і російські розробники запевняли, що комплекси такого типу спроможні «збивати з пантелику» навіть легендарний Patriot. Втім, згодом виявилося, що такі бравурні реляції дещо перебільшені, а громіздкі системи без проблем знищуються українською зброєю, яку вони мали б нейтралізовувати. Не щастить навіть таким системам новітнього покоління, як обладнана штучним інтелектом «Билина». А одним з найболючіших ударів по «очах» російських військових стало нещодавне знищення літака далекого радіолокаційного виявлення А-50.

Але в той же час росіяни досягли неабияких успіхів у виробництві «окопних РЕБів» задля покриття невеликих територій і боротьби з FPV-дронами (дрони з трансляцією відео з камери в реальному часі на монітор, окуляри чи шолом пілота), якими ЗСУ дуже докучають ворогу на лінії зіткнення. Розповідаючи про ешелоновану систему радіоелектронної боротьби, яку створив противник, Залужний у своїй статті згадував такі системи РЕБ тактичного рівня, як «Сілок», «Пітон», «Гарпун», «Піроєд», «Стриж», «Лісочок». Водночас головнокомандувач Збройних сил відмічав і засоби радіоелектронної боротьби, що посилюються в Україні: йшлося про системи «Буковель-АД», «Анклав», «Хмара» та «Нота». Наприклад, «Буковель» призначений для раннього виявлення дронів та блокування каналів управління.

Як і Росія, Україна протягом певного часу «виїжджала» на старому багажі. На початку війни частка нових систем РЕБ на озброєнні ЗСУ складала лише чверть, в той час як решту було виготовлено ще за часів СРСР. Проте ситуація змінюється у кращий бік: у жовтні минулого року Кабмін спростив закупівлі і доступ до експлуатації засобів РЕБ. Зменшення бюрократії мало дати поштовх українському виробництву систем, як це раніше відбулося з виробництвом дронів. Серед українських приватних виробників в цій сфері помітні Proximus, «Трітел», «Інфозахист» та інші, що постачають свою продукцію Силам оборони і не тільки. На їхніх сайтах можна ознайомитися з різноманітним асортиментом – це може бути і пеленгаційний комплекс, який носиться на плечах, і комплекс розвідки для встановлення на вантажівку, і станція перешкод. На найпростіші РЕБи, які вміщуються в невеликій валізі та коштують небагато, часто збирають гроші волонтери, самі солдати або ж їхні родичі.

На загальнонаціональному рівні для протистояння ракетним та далеким дроновим ударам Росії минулого року було анонсовано розгортання загальнонаціональної системи РЕБ «Покрова». Вона здатна підміняти супутникове радіонавігаційне поле та придушувати супутникову радіонавігацію по всій лінії бойового зіткнення та на більшій частині території України. Наразі, за словами начальника Управління радіоелектронної боротьби Головного управління радіоелектронної та кіберборотьби Генштабу ЗСУ Андрія Старикова, ця система в Україні вже працює: вона є просунутою, і спроможна здійснювати вплив на наведення крилатих ракет і частково на «Шахеди». Але подробиць, про цю, за визначенням Старикова, «передову у світі» систему обмаль.

Через постійну небезпеку атак російських дронів, що висять над головами, «окопні РЕБ» мали б бути у кожному підрозділі. Водночас ексначальник пресслужби Генштабу ЗСУ полковник Владислав Селезньов стверджує: українським Збройним силам ще багато чого треба зробити, щоб принаймні досягти паритету з ворогом в забезпеченні засобами РЕБ. «І помітьте – немає надто багато публічних заяв, що західні партнери активно нам допомагають цими системами у порівнянні, наприклад, з артилерією, боєприпасами, ракетними компонентами», – зауважує експерт. Корені проблем Селезньов шукає ще в 2019-2020-х роках, коли тривали постійні суперечки через державне оборонне замовлення: «Змінювалися різні міністри, але вони не працювали на те, аби створити відповідні можливості для наших виробників РЕБ. Зверніть увагу, що зараз ворог почав використовувати розвідувальні дрони, які обладнані тепловізійним пристроєм. Якщо ми не маємо захисту від ворожої авіаційної розвідки, то в зоні ризику перебувають наші логістичні структури, які забезпечують усім необхідним військових на передовій і ми не маємо змогу безпечно проводити ротації, евакуацію наших поранених, підвозити припаси і все інше. Без достатньої кількості систем РЕБ ми будемо мати чим далі, тим більше клопоту».

Військовий оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко зауважує: будь-яка інформація, яка стосується радіоелектронної боротьби, є достатньо таємною і її просто не розповсюджують без зайвої потреби. І те, що про успішне застосування РЕБ задля пригнічення каналів зв'язку російських ракет в Повітряних силах заговорили публічно, не означає, що раніше таких засобів не було. «Проте РЕБ не може повністю замінювати зенітно-ракетні комплекси, – попереджає експерт. – Тому що це – різні рівні, які один одного доповнюють. Все це треба використовувати комплексно – і ЗРК, і авіацію, і РЕБ, і мобільні сухопутні групи перехоплення». Щодо пропозицій місцевій владі самій купувати засоби радіоелектронної боротьби, Коваленко відзначає, що ці комплекси так чи інакше повинні будуть використовуватися професійними військовими: «Просто якийсь інженер чи енергетик не може собі дозволити ними керувати».

«Кинджал» РЕБом не зіб’єш

Цікаво, що сам спікер Повітряних сил Юрій Ігнат, заяви якого і спричинили такий сплеск інтересу до успіхів українського РЕБ, дає зрозуміти, що про якийсь корінний перелам завдяки використанню «радіозброї» говорити зарано.

Пояснюючи свій меседж до місцевих військових адміністрацій щодо необхідності придбання засобів РЕБ для захисту, Ігнат звертає увагу: державні компанії, які виробляють їх для армії, як правило, завантажені великими замовленнями наперед. Проте в кожному регіоні (особливо це стосується прифронтових) є об'єкти критичної інфраструктури, для захисту яких керівники регіону можуть закупити засоби РЕБ самі у тих же цивільних фірм. Для цього можна залучати кошти організацій чи ресурс місцевих адміністрацій. Але є кілька нюансів: усе це має відбуватися в комунікації з військовими, аби ці системи не заважали їхній роботі, а також потрібно навчити людей цими системами користуватися. А головне – переконатись, що вони реально працюють проти певних типів ворожих БПЛА.

«Не треба нагнітати, говорити, що з громадян, з місцевих громад будуть збирати гроші на РЕБ, як дехто трактував мої слова, – заспокоює Ігнат. – Насправді керівники військових адміністрацій деяких областей вже давно ґрунтовно цим процесом займаються, бо хочуть забезпечити додатковим захистом свій регіон – зокрема, це стосується підстанцій та інших об'єктів, які становлять інтерес для ворога». Водночас речник Повітряних сил попереджає: засоби РЕБ, які є додатковим захистом і навіть складовою протиповітряної оборони, не можна назвати панацеєю: «Кинджал» чи балістику РЕБом не зіб’єш, та й «шахед», коли вилітає з зони протидії, повертається далі на свій маршрут».

Палиця з двома кінцями

І хоча, з одного боку, часто чути нарікання на нестачу засобів РЕБ, особливо на лінії фронту, є й інша думка. Останнім часом таких засобів виготовляється так багато, що через такий бурхливий розвиток ринку виникають проблеми. Цей парадокс пояснює співзасновник групи компаній Drone.ua Валерій Яковенко.

«Якщо в Україні спочатку був «зоопарк дронів», то зараз «зоопарк РЕБів», – описує він ситуацію, що склалася. – Є дуже велика кількість різноманітного обладнання, яке виготовляється українськими інженерами. Йдеться не про засоби стратегічного рівня, які захищають об'єкти критичної інфраструктури, а про невеличкі станції з рівнем захисту окопів. Це спричиняє велике навантаження взагалі на простір радіоелектронної боротьби, через що інколи страждають навіть дружні підрозділи. Така велика кількість засобів, по-перше, створює величезний шум, а, по-друге, їх навіть не можна класифікувати. Ці засоби виходять на ринок настільки швидко, що навіть їхні сигнатури (унікальні ідентифікатори) не встигають прописати в тому обладнанні, яке детектує (детектування – перетворення електричних коливань на коливання меншої частоти або на постійний струм) такі пристрої».

Яковенко наводить приклади із закупівлями дронів, коли технічні характеристики, які прописуються в умовах тендерів, не встигають адаптуватися під реальні потреби ринку. Таким чином вже після виграних тендерів підготовлене обладнання просто могло не бути поставлене, бо у кінцевого замовника до того часу змінювалися пріоритети. Та сама ситуація, за його словами, і з РЕБами: технічні характеристики того, що реально потрібно в конкретний момент на фронті, постійно змінюються.

За словами Юрія Ігната, встановлення РЕБ-обладнання є певним виходом для окремих підприємств, які хочуть додатково захистити себе від ворожих ракет. «Зенітне озброєння ви не купите просто так, а от засоби РЕБ – можете, – каже Ігнат. – Так купольний РЕБ, радіусом 300 м коштує 300-350 тис. грн, антидронова рушниця – близько 400 тис. грн. Крім того, можна допомагати цими засобами і бійцям на передньому краї. Командири самі скажуть, що саме потрібно воїнам найбільше – fpv-дрони, купольна РЕБ чи антидронова рушниця».

Валерій Яковенко виділяє два моменти, важливі для захисту підприємств від загроз за допомогою РЕБ: перший – коли треба вчасно відреагувати і захистити персонал від атак, і другий – власне момент протидії. 

«Якщо йдеться про можливість комерційних компаній самостійно закуповувати обладнання, то йдеться виключно аналізу повітря і простору без випромінення хвиль. У такому випадку комерційні компанії можуть використовувати власні бюджети, щоб законно закуповувати це обладнання і його встановлювати, – каже експерт. – У випадку ж з протидією ворожим цілям без залучення державних структур, а точніше військових чи силових відомств, не можна нічого робити самостійно, бо це буде фактично незаконно. І навіть придбання рушниць для збивання дронів насправді не є правильним, з точки зору використання таких технологій приватними особами чи бізнесом. Тож тут має бути синергія між місцевим и адміністраціями і військовими, які б мали безпосередньо виділяти робочі руки для контролю повітряного простору навколо стратегічних підприємств».

Павло Вуєць, «Главком»