Нова геополітична надія України?

Після відходу від управління Німеччиною канцлерки Меркель у її спину почало летіти каміння. Одна з передових газет, Bild, оприлюднила з посиланням на інсайдерів інформацію, що колишня багаторічна очільниця німецького уряду блокувала постачання Україні зброї та військової техніки. Крім того Меркель критикують і за те, що якби не її періодичне загравання з Путіним, ніякого «Північного потоку-2», через який російський газ піде в обхід України, реалізовано не було б.

Та чи здатна нова німецька коаліція розвернути політику Меркель в іншу сторону? І чи є в новому уряді канцлера Олафа Шольца дійсно можна знайти політиків, які не заглядатимуть Владіміру Путіну в обличчя? Вже не є секретом, що в українському експертному середовищі найбільше покладають надії на нову міністерку закордонних справ дуже Анналену Бербок.

Це вперше, коли зовнішньополітичне відомство Німеччини очолить жінка, яка до того є співголовою партії «Союз 90/Зелені». 15 грудня їй виповниться 41 рік і вона стане наймолодшою очільницею цього відомства.

Свою політичну кар’єру Бербок розпочала у 2005 році, у 25-річному віці вступивши до партії «зелених». Вона досить стрімко піднімалась по щаблях партійної ієрархії. Через три роки політикиня обійняла посаду радника із зовнішньої політики парламентської фракції, а ще за рік стала співголовою земельного комітету партії у Брандербузі. У 2013 році Бербок обрали депутатом у Бундестаг, а в січні 2018 року вона разом із Робертом Габеком очолює партію «Союз90/Зелені».

«Затята противниця «Північного потоку-2»

На своїй першій пресконференції як кандидат у канцлери (так-так, вона претендувала на посаду канцлера у разі перемоги своєї партії) Бербок заявила, що «Захист клімату – це завдання нашого часу, завдання мого покоління». Бербок – затята противниця будівництва російського газопроводу «Північний потік-2». Вона так пояснила позицію «зелених» щодо цього питання: «По-перше, проєкт суперечить цілям захисту клімату, тому що Німеччині необхідно відмовлятися від традиційних джерел енергії. По-друге, робить Німеччину надто залежною від Росії. І по-третє, Україна опиняється у програші – Київ втратить надходження за транзит газу».

Окрім того вона наголошує, що цей газопровід суперечить геостратегічним інтересам європейців, європейським цілям із захисту клімату та всім санкціям ЄС проти Росії.

Бербок багато років критикує дії Кремля на Донбасі та у Криму. Раніше вона закликала підтримати Україну і нагадати РФ, що незалежні держави мають право обирати самі, до яких альянсів вступати.

«Ми відповідальні за Україну, яка позбулася ядерного потенціалу»

Під час літньої передвиборчої кампанії політикиня не відкидала можливість надання військової підтримки для нашої країни на відміну від інших кандидатів у канцлери. «Ми відповідальні за Україну, яка позбулася свого ядерного потенціалу. Інші країни гарантували їй безпеку. Але сталася окупація Криму, потім було вторгнення на схід України... Росія продовжує свої провокації. Мета Путіна – ізолювати Україну... Але Путін не хоче просто дестабілізувати Україну. Він прагне дестабілізації всієї Європи, всіх нас», – наголошувала вона на передвиборчих дебатах.

Що стосується євроатлантичних прагнень України, то Бербок зазначала, що Україна не зможе вступити в НАТО, допоки на її території триває конфлікт з Росією. Водночас вона вважає, що для країн Східного партнерства має бути «відкритим» шлях до євроінтеграції.

Як відомо, досить часто передвиборчі обіцянки політиків розходяться з їхніми діями на урядових посадах. Зазвичай, ідеалісти стають реалістами або іншими словами прибічниками realpolitik. «Главком» звернувся до українських та міжнародних експертів із проханням розповісти, чого варто очікувати Україні від «зеленого» шефа німецького МЗС і наскільки ймовірною може бути трансформація Бербок з ідеаліста в реаліста, як це сталося з її попередником.

«З новою міністеркою з’явився шанс почати нову главу у наших відносинах…»

Є два основних напрями зовнішньої політики, які умовно називають «ідеалізм» (наприклад, політика Вудро Вільсона) і «реалізм» (наприклад, політика Ніксона і Кіссінджера). Відповідно, ми можемо говорити і про два основних види міністрів закордонних справ, тобто тих, які тяжіють до політики ідеалізму, а також до тих, що проводять realpolitik.

На перший погляд, якщо брати політичні погляди і попередню кар’єру нової міністерки закордонних справ Німеччини, то вона мала б бути більш схильною до політики ідеалізму, яка передбачає орієнтацію на міжнародне право, міжнародні інституції та такі цінності, як права людини і демократія. Крім того, вона, скоріше за все, буде приділяти велику увагу питанню захисту довкілля в міжнародній політиці. Але треба мати на увазі і те, що людина з ідеалістичними погляди, зайнявши якусь посаду, може бути змушена самою міжнародною реальністю займати більш реалістичну позицію, тобто ставити на перше місце національні інтереси своєї держави.

Однак, їй можливо доведеться враховувати інтереси зовнішньополітичного істеблішменту Німеччини і її ділових кіл, які, на жаль, займають менш принципову позицію стосовно Росії і продовжують виступати за «діалог» з нею».

Зараз Польща намагається порушити питання стосовно адекватної компенсації збитків, які їй було нанесено Німеччиною під час Другої світової війни. Зрозуміло, що це не викликає задоволення в Берліні. Україні треба серйозно подумати, чи варто в даних умовах порушувати і нам це питання. Це може викликати тихе роздратування Німеччини, а ми все-таки розраховуємо на її підтримку у багатьох питаннях.

Наголос все-таки варто робити на позитивних моментах нашої співпраці з Німеччиною, на наших спільних інтересах. Німців треба переконувати раціональними аргументами, до яких вони прислухаються.

З новою міністеркою з’явився шанс, щоб почати нову главу у наших відносинах і цим треба скористатися.

«Новий міністр виступатиме за цінності Європейської спільноти»

Посол Федеративної Республіки Німеччина в Україні Ганс-Юрген Гаймзьот (2008-2012) в коментарі «Главкому» наголошує, що відповідно до німецької конституції, Grundgesetz (основний закон, – «Главком»), кожен міністр має широку компетенцію у сфері своєї відповідальності. Однак саме канцлер визначає напрямки політики. Тому особливо в дуже політичних і політизованих сферах діяльності жоден міністр не може діяти без узгодження з канцлером.

Головним орієнтиром для міністра Анналени Бербок буде коаліційна угода. Зрозуміло одне: новий міністр виступатиме за цінності Європейської спільноти. Вона захоче пропагувати високі демократичні стандарти та намагатиметься протидіяти гегемоністичним тенденціям. Санкції залежатимуть від політики окремих країн».

Німеччина дотримується дуже обмежувальної політики, коли йдеться про експорт зброї. Я не бачу в коаліційній угоді жодних ознак того, що це зміниться. Залишається сподіватися, що міністр буде тиснути на ЄС, щоб ця спільнота взяла на себе більше відповідальності за безпосереднє сусідство з Євросоюзом. Саме про це йдеться у передвиборчій програмі Партії зелених. Першочергове значення також матиме подальша підтримка демократії та верховенства права у «Східному партнерстві», куди входить Україна.

Що стосується «Північного потоку-2», то його введення в дію призупинено німецькими контролюючими органами і це точно триватиме кілька місяців, а що буде потім, можна лише висловлювати припущення.

«Зелені» відстоюють твердішу позицію Німеччини щодо Росії відносно РФ»

Колишній посол США в Україні (1998-2000 рр.), а нині старший аналітик Центру міжнародної безпеки і співпраці Стенфордського університету Стівен Пайфер у коментарі «Главкому» зазначає що «зелені» відстоюють твердішу позицію Німеччини щодо Росії і, зокрема, рішуче виступають проти газопроводу «Північний потік-2».

Зелені також наголосили на важливості того, щоб Німеччина приділяла пильну увагу поглядам своїх союзників по НАТО, особливо на сході Німеччини. Я очікую, що міністр закордонних справ Бербок відображатиме ці позиції. Проте «Зелені» є лише однією з трьох партій у новій урядовій коаліції Німеччини, соціал-демократи набрали найбільшу кількість голосів на вересневих виборах і тому їхній представник обійматиме посаду канцлера. Хоча я очікую деякого посилення критичної позиції Німеччини щодо Росії (Вільні демократи можуть підтримати «зелених» у цьому), поки що зарано говорити, якою точно буде політика Бербок відносно РФ.

«Зелені» зараз пропонують: «Говори голосно і тримай маленьку палицю»

Віцепрезидент глобального мозкового центру Globsec, який базується в Братиславі, ексдиректор політичних програм Центру європейських досліджень імені Вілфріда Мартенса Роланд Фройденштайн детально описав «Главкому» політичні розклади у фракції «Зелених» та як це може впливати на політику одного з лідерів цієї політичної сили, що обійматиме посаду глави зовнішньополітичного відомства ФРН.

Бербок, як решта депутатів Партії зелених, приєдналася до нової урядової коаліції з відкритою рішучістю зробити німецьку зовнішню політику більш орієнтованою на цінності і менш орієнтованою на realpolitik. Водночас серед німецьких «зелених» сильно вкорінений пацифізм, іншими словами відмова від оборони і стримування: це завжди було елементом їхньої ідентичності.

З одного боку, їхній пацифізм став слабшим в останні роки і деякі провідні лідери серед «зелених» стали відкрито підтримувати німецькі збройні сили (Bundeswehr) і НАТО.

З іншого боку, у фракції «зелених» у парламенті, яка майже подвоїлась за кількістю, більшість новообраних «зелених» депутатів належать до лівого крила партії і є відданими пацифістами.

Під час виборчої кампанії і коаліційних переговорів отримали перевагу більш центристські лідери «зелених». Однак у якийсь момент розчаровані пацифісти серед партійної бази і нові депутати захочуть, щоб їх теж почули.

Коли в липні один із двох лідерів «зелених» Роберт Хабек запропонував надати Україні оборонне озброєння (прилади нічого бачення, бронежилети, радари тощо), навіть цю пропозицію було швидко відхилено лівим крилом «зелених» і йому довелося відступити.

У коаліційній угоді, представленій минулого тижня, «зеленим» вдалося закріпити рішучу відсіч російському та китайському авторитаризму. Однак, формулювання щодо оборони та стримування в цьому документі залишається відносно слабким. Незважаючи на загальну прихильність до ядерного стримування, німецьких озброєних дронів та членства в НАТО, військові витрати тепер будуть заморожені, а це означає, що через інфляцію тощо Бундесвер буде ще більше скорочуватися в найближчі роки.

Вербально Бербок буде сильно реагувати на ймовірну нову агресію Росії проти України; можливі додаткові економічні санкції ЄС. «Північний потік-2», ймовірно, буде зупинено через те, що уряд Німеччини відмовиться від політичної підтримки, а потім Європейська Комісія разом із санкціями США припинить цей проєкт (найбільшу геополітичну помилку Німеччини в останньому десятилітті).

Та важко уявити, що Німеччина поставлятиме зброю Україні. Скоріше, буде новий поштовх до «нормандського формату» у поєднанні з новими санкціями. Цього, мабуть, недостатньо, щоб стримати Путіна.

Звичайно, Бербок не буде самостійно формувати зовнішню політику Німеччини. На зовнішню політику сильно впливатиме оточення канцлера, а СДПН Шольца має дуже сильні інстинкти умиротворення Росії.

«Зелені» пообіцяли більш активно виступати проти Путіна, але, хоч вони є меншими пацифістами, ніж у минулому, все ще не покладаються на військові засоби для підтримки своєї дипломатії. Зовнішня політика президента США Рузвельта описуються словами: «Говори тихо і тримай велику палицю». А «зелені» зараз пропонують: «Говори голосно і тримай маленьку палицю». Це небезпечна комбінація, тому що це відкрите запрошення автократам, таким як Путін...

«Поки що обнадіює все, що ми чуємо від Бербок»

Аналітик Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень Андреас Умланд у коментарі «Главкому» називає те, що обнадіює.

Бербок надає великого значення міжнародній політиці і міжнародному праву та правам людини. І на цій базі вона доволі критично ставиться до Росії і підтримує Україну».

Наразі важко сказати, як це потім виглядатиме у практичній політиці і якою буде її вплив у новому уряді, особливо враховуючи те, що в новому уряді вона є одним з наймолодших міністрів.

Щодо використання Бербок доволі великої автономії зовнішньополітичного відомства, тут треба врахувати існування прерогативи канцлера, який задає загальний напрямок політики. Якщо Олаф Шольц залишить за «зеленими» зовнішню політику в цілому, тоді «зелені» можуть мати великий вплив. Принаймні, на мораторій щодо запуску «Північного потоку-2».

Я не знаю, як буде розвиватися Бербок, але мені здається, що вона все-таки дещо інша, ніж її попередник Маас. На противагу своєму попереднику, «зелена» очільниця МЗС може підтримувати постачання оборонних озброєнь. Разом з тим для Києва не так важливо отримувати озброєння від Німеччини, як співпраця в інших сферах. Зокрема йдеться про санкції проти Росії, підтримку України у перебудові держави, де Німеччина має великий потенціал. А зброю можуть поставити американці, французи чи ще хтось інший.

Микола Сірук, для «Главкома»