Німецька коаліція. Чотири плюси та два мінуси для Києва

Майже через два місяці після виборів у Німеччині Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН), партія «Союз 90/Зелені» та Вільна демократична партія (ВДП) презентували коаліційну угоду. Це означає, що федеральний уряд буде сформовано ще до Різдва, а Ангела Меркель залишить свою посаду ще цього року. Новим канцлером стане лідер соціал-демократів Олаф Шольц.

На презентації угоди Шольц заявив, що новий уряд шукатиме не «найменший спільний знаменник», а робитиме «політику великого впливу». «Нас об'єднує бажання зробити цю країну кращою», – сформулював Шольц девіз своїх політичних партнерів з коаліції, яку називають ще «світлофорною» за кольорами партій (соціал-демократи, ліберальні демократи і «зелені» мають відповідно червоний, жовтий і зелений кольори – «Главком»).

Досягнуту угоду ще мають погодити на партійних з'їздах, хоча це вже формальність. А обрання федеральним канцлером Олафа Шольца попередньо планується на другий тиждень грудня.

Як повідомляють німецькі ЗМІ, зовнішньополітичне відомство очолить співлідерка «зелених» Анналена Бербок. Інший співлідер партії «Союз 90/Зелені» Роберт Габек очолить «суперміністерство» з питань клімату та економіки. Лідер вільних демократів Крістіан Лінднер може стати міністром фінансів.

Пріоритети коаліції: екологія, соціалка та імміграція

Головна частина угоди присвячена охороні довкілля, соціальним питанням та імміграції. Зокрема, соціал-демократи, ліберали та «зелені» погодили відмову Німеччини від вугілля до 2030 року. Вони також домовилися до цього періоду збільшити кількість залізничних вантажних перевезень на 25% і досягти збільшення частки електромобілів на дорогах до 15 млн.

Згідно з домовленістю сторін, мінімальну заробітну платню буде підвищено до €12 на годину. Водночас для розв'язання житлової кризи в Німеччині угода передбачає будівництво 400 тис. нових квартир на рік. Також у документі йдеться про зниження вікового цензу для голосування до 16 років і створення точкової системи імміграції для залучення кваліфікованих кадрів у країну.

Крім того, за новою угодою, іммігранти зможуть подати заявку на німецьке громадянство після п'яти років проживання у ФРН. Також дозволяється подвійне громадянство.

Усі три партії вимагають негайно дати Україні спокій

Чи прописана в коаліційній угоді згадка про Україну, підтримка її територіальної цілісності, перспектива членства в ЄС і НАТО? Якою є позиція коаліціантів щодо «Північного потоку – 2»? Це ті питання, які в першу чергу цікавлять Україну.

Про необхідність включення цих гострих тем постійно наголошував у численних інтерв’ю німецьким медіа наш посол в Німеччині Андрій Мельник.

Отже, що ми маємо? У документі йдеться про те, що новий уряд підтримуватиме Україну у відновленні повної територіальної цілісності та суверенітету. Три партії вимагають «негайного завершення спроб дестабілізувати Україну, спроб насильства в Східній Україні та анексії Криму», а також виступають за вирішення заморожених конфліктів у регіоні шляхом мирного врегулювання та повного виконання мінських домовленостей.

Крім того, майбутня коаліція готова підтримати Україну на шляху до євроінтеграції. «Ми працюємо спільно з ЄС та державами-членами над розвитком «Східного партнерства». Такі країни, як Україна, Молдова та Грузія, які прагнуть членства в ЄС, повинні мати змогу зблизитися з блоком. Ми будемо рішуче та надійно реагувати на демократичні перевтілення та виступати партнером демократичних рухів», – зазначається в угоді.

У цьому документі також ідеться про те, що новий уряд також буде прагнути поглиблення енергетичного партнерства з Україною – країною «з великими амбіціями в галузях відновлювальної енергетики, виробництва зеленого водню, енергоефективності та скорочення викидів СО²».

«Главком» звернувся до українських та німецьких експертів, аби отримати оцінку ухваленої в Берліні «світлофорної» коаліційної угоди та спрогнозувати відносини нового федерального уряду з Києвом та Москвою.

«Україна – попри всі побоювання – таки стала невід’ємною частиною коаліційної матриці»

Посол України в Німеччині Андрій Мельник в ексклюзивному коментарі «Главкому» озвучив деталі перемовин про включення принципових для нашої країни пунктів про Україну, а також про плюси та мінуси ухваленої угоди:

Довгих 33 дні у Берліні зберігалася справжня інтрига щодо майбутньої коаліційної угоди трьох партій – соціал-демократів, «зелених» та вільних демократів. Українців найбільше цікавила, звичайно ж, зовнішньополітична частина майбутньої дорожньої карти т.зв. «світлофорної коаліції».

Критично важливим для нас було, насамперед, стратегічне бачення нового уряду ФРН щодо таких ключових питань, як деокупація Криму та Сходу України, а також пов’язане з цими агресивними діями Кремля продовження санкційної політики ЄС щодо Росії.

Тобто, з одного боку, ми, зрозуміло, очікували на збереження континуїтету щодо нинішнього курсу Берліна, спрямованого на відновлення територіальної цілісності і суверенітету України. З іншого боку, не менш вагоме для українців значення мало також формування якісно нових підходів до майбутнього не лише українсько-німецьких відносин, але й до фундаментальної теми – перспективи членства України в ЄС та НАТО.

Справжнім викликом у контексті досягнення вітчизняною дипломатією згаданих цілей стало те, що за рішенням керівництва трьох партій ці перемовини вперше в історії проходили у повній секретності від зовнішнього світу.

Було накладено категоричну заборону членам переговорних команд спілкуватися із будь-ким як щодо процесу перемовин, так і стосовно змісту досягнутих домовленостей. Це однаковою мірою стосувалося і ЗМІ.

Тобто на практиці все це нагадувало такий собі ватиканський конклав, на якому за міцно зачиненими брамами кардинали обирають наступного понтифіка. Тож багато хто у політичному Берліні просто дивився на віртуальний димар, очікуючи на колір диму.

Зрозуміло, що Україна не могла собі дозволити пасивної позиції, адже занадто багато всього стоїть на кону. Саме тому протягом останніх чотирьох тижнів наша дипломатія задіяла весь арсенал, щоби донести до членів робочих груп, які готували текст угоди, а також до керівництва і впливових депутатів «світлофорних» партій наші очікування до наступного уряду ФРН. Було проведено не тільки десятки конфіденційних зустрічей і телефонних розмов, але й започатковано масштабну публічну кампанію через впливові німецькі мас-медіа, щоб чітко окреслити побажання Києва.

Відверто кажучи, до останньої хвилини мало хто у Києві вірив у те, що всі ці зусилля увінчаються успіхом. Адже неформальні сигнали, які ми нон-стоп отримували від перемовних команд, свідчили про одне: коаліційна угода матиме дуже загальний, рамковий характер, уникатиме конкретних зобов’язань з тим, щоб у встановлені жорсткі терміни досягти компромісу. Особливо у такій делікатній сфері як зовнішня політика.

Тож, нам прямо казали: хлопці, «не треба марно сподіватися», мовляв, «відсутність згадки про Україну не слід тлумачити як відсутність інтересу», адже «стосовно Києва і так панує консенсус». Звичайно, що такий підхід нас аж ніяк не влаштовував, адже ігнорування України у коаліційній угоді неминуче б розглядалося не лише у Києві, але й в інших столицях світу, зокрема, у Москві, як фатальний сигнал неготовності нас підтримувати.

Саме тому було прийнято рішення посилити тиск через провідні німецькі ЗМІ для максимальної мобілізації громадської думки на користь нашої держави.

До речі, саме завдяки довірливим контактам з німецькими журналістами посольству вдалося – ще два тижні тому – отримати в конфіденційному порядку текст угоди щодо України, узгоджений на рівні відповідної робочої групи. Це дало нам змогу вчасно скоригувати наші дії на фінішній прямій її затвердження лідерами трьох партій. Тому протягом останніх днів ми зосередили свою увагу саме на тих питаннях, які залишалися неврахованими.

Важливо розуміти, що остаточний варіант угоди не зазнав негативних для нас коригувань, а це означає, що керівництво всіх цих партій повністю підтримує ті формулювання щодо України, які були підготовлені їхніми зовнішньополітичними речниками та експертами.

У результаті ми можемо сміливо говорити про тріумф вітчизняної дипломатії у Берліні: хоча нам і не вдалося домогтися від «світлофорної коаліції», користуючись термінологією фізики, справжнього квантового стрибка щодо визнання перспективи членства в Євросоюзі та НАТО. Але все ж таки ми зуміли запобігти закріпленню в угоді «принципу невизначеності Гайзенгера»: адже вперше у такому важливому політичному документі Берлін визнав прагнення Києва вступити до ЄС і сигналізував підтримку німців на цьому шляху.

Отже, які ж головні плюси для нас містить коаліційна угода «світлофорного» уряду.

Перше і головне: Україна – попри всі побоювання та застереження – таки стала невід’ємною частиною коаліційної матриці.

Друге: ми маємо чіткий континуїтет політики Берліна у відновленні територіальної цілісності України та продовженні санкцій і політичного тиску на Кремль.

Третє: забезпечено якісно новий погляд німецького політикуму на перспективу членства України у ЄС та шляхи її досягнення.

Четверте: зафіксовано новий фокус двостороннього діалогу на відновлювальній енергетиці та виведенні започаткованого нами ще два роки тому енергетичного партнерства на дійсно новий рівень, насамперед у контексті виробництва «зеленого водню».

Серед очевидних мінусів: по-перше, відсутність чіткої позиції щодо членства України в НАТО. Це дуже розчаровує на фоні наростаючої загрози нової воєнної інтервенції Росії. А по-друге, розмитість бачення «світлофором» долі «Північного потоку – 2».

Але й тут ще не все втрачено. Адже відсутність негативної відповіді на ці питання – це також шанс продовжувати нашу дипломатичну боротьбу. Наскільки рішуче майбутній уряд буде готовий відстоювати «червоні лінії» щодо підтримки України, окреслені в цій угоді, покажуть вже ближчі тижні. Адже ні для кого не секрет: Путін вже готує для «світлофорної коаліції» не один серйозний стрес-тест на міцність.

«Шольц може виявитися більш схильним до політики умиротворення агресора»

Голова комітету Верховної ради з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко у коментарі «Главкому» заявив, що він налаштований скептично щодо коаліційної угоди в Німеччині.

Я не дуже вірю в те, – наголосив народний депутат, – що новий канцлер Німеччини буде більш прихильний до України, ніж Ангела Меркель. Важливо те, що вона в певному сенсі відчувала особисту відповідальність за Україну, оскільки саме Меркель була одним із авторів Мінських домовленостей. Новий канцлер не буде відчувати таку відповідальність І Шольц може виявитися більш схильним до політики умиротворення агресора».

Водночас пан Мережко вбачає один великий плюс для України в новій коаліції – це новий міністр закордонних справ від «зелених» Анналена Бербок. «Співлідерка «Зелених» під час виборчої кампанії активно виступала проти «Північного потоку – 2», – наголошує голова парламентського комітету. – І мені здається, що вона більш налаштована на трансатлантичну солідарність та підтримку України. Разом з тим, ми маємо бути готові до того, що погляди політиків під час передвиборчої кампанії і вже в кріслі міністра можуть трохи відрізнятися».

«Щодо вступу України в НАТО, то я не очікую від нового німецького уряду радикальної зміни свого підходу, – вважає Мережко. – Іноді складається враження, що Німеччина занадто в цьому питанні враховує думку Росії. Ніби вона боїться її розлютити. Це, безумовно, хибний підхід. Краще було б, якби Німеччина більш рішуче підтримувала Україну на шляху до вступу в НАТО, оскільки це тільки підсилило б трансатлантичну безпеку та солідарність.

Я зустрічався зі співлідером партії «Зелених» Робертом Габеком у комітеті Ради ПАРЄ і він справив позитивне враження, оскільки добре розуміє ситуацію в Україні та виступає проти агресивної політики Росії».

«Україна відіграє помітну роль у коаліційній угоді»

Керівник програми міжнародного порядку та демократії у Німецькому товаристві зовнішньої політики (DGAP) Штефан Майстер у коментарі «Главкому», заявив, що, як він і очікував, зовнішня політика не стала пріоритетом Німеччини.

«Ця коаліція, – продовжує експерт, – прагнутиме істотно змінити Німеччину з точки зору економіки, соціальної трансформації та зміни клімату. Вона має великі амбіції, але побачимо, як це розвиватиметься. Ознайомившись з текстом угоди, я помітив, що «Північний потік – 2» там не згадується, а натомість є підтримка країн «Східного партнерства» та наближення країн Трійки (Грузії, Молдови та України) до ЄС. У документі говориться про територіальну цілісність України, що означає підтримку. Натомість Росію розглядають скоріше як проблему, ніж як партнера».

Штефан Майстер також відзначає, що в угоді «є чітка заява проти російської політики дестабілізації щодо України та її агресії на Донбасі. Окрім цього, згадується енергетичне партнерство з Україною, і особливо підтримка зеленого переходу. Отже, Україна відіграє помітну роль у коаліційній угоді, а це – чітка критика на адресу Росії. Вирішення енергетичної безпеки України коаліціанти розглядають у зеленому переході».

«В угоді також є чітка підтримка НАТО. Це очевидно, бо головною проблемою для нового уряду стане оборона, оскільки у нас є сильне ліве та пацифістське крило у СДПН та у Партії зелених, – каже аналітик. – Окремо хочу відзначити, що канцлер Шольц не матиме такої прихильності щодо України, як Меркель. На нього як на соціал-демократа впливатиме спадщина Ostpolitik. Водночас нова реальність, з якою ми зіштовхуємось, зменшить або закриє будь-який простір для взаємодії та співпраці з Росією. Важливішим стане управління ризиками».

«Окрім закликів, щодо Росії потрібні конкретні дії»

Директор Інституту світової політики Євген Магда в коментарі «Главкому» прогнозує, що новий канцлер Олаф Шольц «буде проти власної волі перебувати під тиском спадщини Меркель, адже його попередниця 16 років визначала політику ФРН. Звідси випливають амбітні завдання, поставлені перед «світлофором».

«Зрозуміло, що заклик нової коаліції до Росії припинити війну на Донбасі та повернути Крим в Україні сприймається позитивно. Однак це не повинно бути загальною фразою. Окрім закликів, щодо Росії потрібні конкретні дії. Не забуваймо, що Олаф Шольц підтримує запуск «Північного потоку – 2» і подумаймо, як це кореспондується зі словами про підтримку України.

«Підтримка новою німецькою коаліцією євроінтеграційних прагнень Асоційованого Тріо (Грузія, Молдова, Україна) виглядає логічним, проте не варто розраховувати, що Берлін виступатиме за розширення НАТО – це не відповідає його геополітичним інтересам», – резюмує Магда.

«Увага до України в коаліційній угоді – результат роботи «зелених»

Член правління Групи стратегічних та безпекових студій Сергій Герасимчук у коментарі «Главкому» визнає, що склад нової коаліції у Бундестазі є доволі сприятливим для України.

«Передусім важливо те, – пояснює він, – що МЗС очолить представниця «зелених» Анналена Бербок. «Зелені» традиційно вирізняються увагою до питання прав людини і демократії, і це робить їх незручними партнерами для Росії. До того ж, «зелені» досить прихильно ставляться до України, а Роберт Хабек, який очолить у новому уряді суперміністерство економіки, навіть висловлювався на користь надання Києву озброєнь (щоправда, був за це дуже розкритикованим у Німеччині і від ідеї, схоже, відмовився)».

Герасимчук переконує: «Увага до України в коаліційній угоді більшою мірою – результат роботи передусім «зелених». Разом з тим, коаліція є результатом компромісів. Відтак, проривів щодо питання «Північного потоку – 2» чи перспектив членства України у ЄС та НАТО в коаліційній угоді нема. Україні лишається тішитися тим, що відносини з Берліном, принаймні, не погіршаться, у «нормандському» форматі німці не стануть підігрувати Росії, а Москва не стане пріоритетним партнером для Берліну. А яким стане політичний почерк нового Канцлера Олафа Шольца, стане зрозуміло не зі слів коаліційної угоди, а з його реакції на кризи, з якими може зіштовхнувся новий уряд Німеччини вже найближчим часом».

Микола Сірук, для «Главкома»