Трансатлантичний розкол. Чому Франція посварилася зі США, Австралією та Британією?

Минулого тижня Париж відкликав своїх послів із Вашингтону та Канберри, спричинивши таким чином справжній дипломатичний скандал. Причиною цього стало несподіване створення США, Великою Британією та Австралією безпекового альянсу в Індо-Тихоокеанському регіоні під назвою AUKUS (Australia, UK, US), яке «потопило» $66 мільярдний контракт із Канберрою на будівництво французьких підводних човнів.

У Франції такий крок розцінили як удар у спину від адміністрації Джо Байдена. «Це брутальне, одностороннє та непередбачуване рішення багато в чому нагадує мені те, що робив пан Трамп. Я злий і засмучений. Так не робиться між союзниками» – заявив міністр закордонних справ Жан-Ів Ле Дріан в інтерв’ю радіо France Info.

До слова, лише два тижні тому міністри оборони та закордонних справ Австралії підвердили чинність угоди з Францією. А ще раніше, у червні, президент Франції Еммануель Макрон похвалив десятиліття майбутньої співпраці, приймаючи прем’єр-міністра Австралії Скотта Моррісона. Тепер же французький міністр жорстко розкритикував дії австралійців: «Це ніж у спину. Ми створили довірливі відносини з Австралією, і ця довіра була підірвана».

Нагадаємо, що підписаний у 2016 році контракт на суму $66 млрд [П1] передбачав постачання Австралії 12 дизельних підводних човнів Barracuda. А тепер ця країна отримає новітні атомні підводні човни та приєднається до клубу шести країн, що мають у себе субмаріни такого класу.

Після такої гнівної реакції Франції Сполучені Штати намагалися заспокоїти свого союзника по НАТО. Держсекретар США Ентоні Блінкен назвав Францію важливим партнером в Індо-Тихоокеанському регіоні.

Цікаво, що Париж не відкликав свого посла з Лондона. Оглядачі пояснюють це тим, що у Франції важають Велику Британію менш винною. Якщо Австралію чітко звинувачено у скасуванні угоди з Францією, то США – у продажу Канберрі підводних човнів [П2] з ядерною силовою установкою. Як відомо, згаданий контракт передбачав постачання Австралії субмарин із дизельною силовою установкою.

Треба відзначити, що іноземні експерти загалом позитивно оцінюють створення безпекового партнертсва AUKUS. Зокрема, німецький аналітик з питань зовнішньої політики Ульріх Шпек написав у Twitter, що «AUKUS можна розглядати як знак того, що адміністрація Байдена відмовилася від надії, що ЄС, зокрема Франція та Німеччина, стануть ключовими партнерами у спільній стратегії щодо відтиснення Китаю. Підписавши Всеохоплюючу інвестиційну угоду з Пекіном, Берлін і Париж послали попередній сигнал Байдену». Водночас експерт зауважив: «Створення AUKUSs доводить, що ЄС та Європа не можуть залишатися нейтральними у новому глобальному конфлікті. Вони не можуть просто продовжувати отримувати економічні вигоди від зростання Китаю, при цьому перекладаючи геополітичні наслідки на США».

Тим часом директор ChathamHouse Робін Ніблетт вважає, що «AUKUS дозволив Байдену послати глобальний меседж про те, що Америка справді повертається через три тижні після безчесного відступу з Афганістану та хаотичного виходу з Кабула. І нагадує світу, що в центрі його уваги – Індо-Тихоокеанський регіон». Британський аналітик також зауважив на своїй сторінці у Twitter, що брутальне рішення Австралії розірвати $66 мільярдний контракт (зашилити 66) із закупівлі французьких субмарин на користь більш спроможної американобританської альтернативи підкреслює рівень стурбованості Канберри щодо зростаючих військово-морських спроможностей Китаю.

Зі свого боку директор французького Інституту міжнародних відносин (Ifri) Томас Гомар, коментуючи у Twitter новий альянс, відзначив, що «США та Велика Британія досить послідовні у військово-морських питаннях. І першою дією генерала Де Голля, коли його попросили приєнатися до механізму консультатій між Лондоном, Вашингтоном і Парижем у НАТО (у вересні 1958 року після, між іншим, американобританської ядерної угоди, Тайваня та Лівана), була відмова».

«Главком» звернувся до українських та іноземних експертів з проханням прокоментувати значення та наслідки створення нового безпекового альянсу, оцінити реакцію Франції, а також розповісти про те, які висновки з цього має зробити для себе Україна.

«Росія буде дуже рада побачити цей трансатлантичний розкол»

Колишній спецпредставник Держдепартаменту США з питань України Курт Волкер у коментарі «Главкому» заявив, що створення партнерства AUKUS є «швидшим і надійнішим засобом підвищення безпеки Австралії та її присутності на Сході Азії, а також посилення присутності США та Великої Британії в цьому регіоні». «Реакція Франції більше стосується стратегічного партнерства, ніж просто ділової угоди. І це може завдати шкоди співробітництву в НАТО, на Тихому океані та у боротьбі з тероризмом, особливо в Сахелі», – вважає Волкер.

За його словами, консультації потрібно було проводити набагато раніше з Парижем і «докладати більше творчості щодо того, як залучити Францію, а не виключати її». Волкер також вважає, що Росія буде дуже рада побачити цей трансатлантичний розкол.

Разом з тим він вважає, що заснування парнерства AUKUS «забезпечує значну противагу військовій могутності Китаю в регіоні, яка зростає. Сподіваюся, це дасть більше часу Китаю та решті світу, щоб разом дійти до кращої домовленості».

«Франція має м’якший підхід до Китаю, ніж Австралія та Велика Британія»

Директор Євразійського центру ім. Д. Патрічіу при Атлантичній раді США Джон Гербст звернув увагу на те, що США, Австралія та Велика Британія мають довгу історію співпраці у сфері безпеки. «Усі три країни – відзначив він у коментарі «Главкому», – мають чітке уявлення про загрозу з боку Китаю. Їхня співпраця також з Японією, Індією та Південною Кореєю – теж хороша річ. З іншого боку, Франція має більш м’який підхід до Китаю, ніж Австралія та Велика Британія. Тим не менш, виключення Франції з цієї групи та угоди, а також надмірна реакція Франції – це погано для Заходу та для протистояння китайській загрозі. Тому Вашингтону слід звернутися до Парижа, аби вирішити розбіжності».

«Україні було б непогано подумати, як долучитися до цього альянсу»

Голова Комітету Верховної ради з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко у коментарі «Главкому» сказав, що створення нового альянсу є цілком виправданим і логічним та повністю узгоджується з загальною тенденцією створення коаліції стримування Китаю. «Реакція Парижа – продовжує він, – є дещо емоційною. Франція завжди намагалася займати особливу позицію стосовно безпекових питань, пов’язаних з лідерством США. Можливо, у такий спосіб Франція намагається привернути до себе увагу Вашингтону та підкреслити свою особливу значимість у світовій політиці».

Щодо Китаю, вважає Мережко, на відміну від США, Великої Британії та Австралії, Франція займає більш амбівалентну позицію: «Мабуть, тому її не запросили до цього альянсу».

Мережко також вважає, що Україні було б непогано також подумати, як долучитися до цього альянсу, «якщо, звісно, існує реальна можливість»: «Оскільки ми маємо бути зі світом демократичних країн. Місце України в трансатлантичному безпековому альянсі країн демократії».

«Україні треба однозначно визначитися щодо взаємин з Китаєм»

Разом з тим посол України в Австралії Микола Кулініч в інтерв’ю «Главкому» детально розповів про реакцію й очікування австралійської громадськості та уряду від AUKUS, справжню причину розриву контракту з французькою стороною.

– Створення США, Великою Британією та Австралією партнерства у сфері безпеки в Індо-Тихоокеанському регіоні, яке отримало абревіатуру AUKUS (Australia, United Kingdom, US), – розпочав він розмову, – жваво обговорюється в австралійських ЗМІ. Разом з тим, зважаючи на більше ніж нервову реакцію Франції, тут подають згадану інформацію певною мірою збалансовано.

Заява про створення партнерства AUKUS була дещо несподіваною не лише для австралійської громадськості, але і для австралійського політикуму.

Для Австралії це, безумовно, прорив. Тут усі відзначають те, що нарешті Австралія показала себе, про неї всі говорять у світі.

Очікується, що найближчим часом австралійський прем’єр Скотт Моррісон перебуватиме у Нью-Йорку і під час зустрічі з президентом США Джо Байденом та британським прем’єром Борисом Джонсоном буде формально зафіксовано угоду AUKUS, яку я називаю «тризуб» (сміється) і завдяки якій багато в чому мінятиметься парадигма ситуації в Тихому та Індійському океанах.

Хочу нагадати, що американці, до яких тепер приєдналися британці та австралійці, свідомо називають цей регіон Індо-Тихоокеанським (Indo-Pacific). Вони вже не вживають термін АТР (азіатсько-тихоокеанський регіон), де Китай вважав себе головним гравцем. Таким чином, зі створенням AUKUS міняються регіональні контури, що визначатиме реальних лідерів у цьому регіоні – США, Австралія, Японія, Індія.

Водночас створення AUKUS демонструє, що Австралія вже реально претендує на перехід на глобальніший щабель. Ця країна протягом понад двадцяти років поспіль, навіть за умов пандемії коронавірусу, динамічно нарощує свій економічний потенціал і, відповідно, хотіла б здійснити потужний вихід на глобальну політичну сцену.

І цей вихід їй удався та привернув увагу всіх у світі, зокрема, і Китаю.

Очевидно, що найближчим часом ми будемо спостерігати за нарощуванням напруження в цьому регіоні, бо Китай просто так не відмовиться від своїх амбіцій одноосібного лідера в регіоні. Тим часом Америка та Велика Британія, особливо Австралія, нарешті реально показали, що вони думають про експансію Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні.

Це довгограючий проєкт, який розпочався з підводних човнів, що має забезпечити фактичну присутність AUKUS у всій акваторії Індійського та Тихого океану. І, найголовніше, наочно продемонструвати відданість учасників альянсу основному принципу, який свято сповідують, – свободі мореплавства. Для Британії та Австралії – це засадницький принцип, який забезпечує нормальне функціонування їхньої зовнішньої торгівлі та політики.

А нарощування китайської присутності в районі Південно-Китайського моря було викликом, на який ці три країни дали таку доволі жорстку відповідь.

Що стосується відмови Австралії від французького контракту з будівництва субмарин. Тут треба відзначити наступне.

В Австралії в цілому позитивно сприйняли зміну контракторів на будівництво субмарин. По-перше, основна частина будівництва ядерних субмарин буде розміщена на корабельнях у Аделаїді. А це означає створення робочих місць і запозичення новітніх технологій.

По-друге, на жаль французькі підрядники від початку не змогли знайти спільної мови з австралійськими замовниками і це вплинуло на терміни виконання робіт. Прем’єр-міністра Моррісона опозиція критикувала за те, що такий важливий контракт виходив з-під контролю австралійської сторони.

І тепер австралійський прем’єр чітко показав, що може, не дивлячись ні на який політес, вдатися до такого різкого кроку.

Думаю, що це лише початок. Ми будемо далі бачити, що реально вкладають усі три сторони в альянс AUKUS. Але вже очевидно, що йдеться про координацію зусиль глобального порядку і те, що цей «тризуб» не дасть просто так Китаю безконтрольно нарощувати свою експансію в цьому регіоні.

Запланована зустріч четвірки США, Індії, Японії та Австралії – складова важливого глобального процесу. Очікується, що Індія буде все більше відігравати важливу роль, а у неї, як і у іншого учасника четвірки – Японії більш ніж неоднозначні відносини з Китаєм.

І тому, на погляд експертів, ідеться про велику глобальну інфраструктуру, яка направлена на стримання експансії Китаю не лише в регіоні, а й на глобальному рівні у відповідь на останні експансивні дії Піднебесної.

Що стосується висновків для нашої країни у зв’язку зі створенням AUKUS, Україні треба однозначно визначитися, як будувати свої взаємини з Китаєм. У нас є свої зобов’язання, що випливають із стратегічного партнерства з США та Великою Британією. Разом з тим ми зацікавлені у розвитку потужного співробітництва з Китаєм у економічній сфері, яке не мусить впливати на нашу взаємодію з нашими стратегічними партнерами. Очевидно, що Китай очікуватиме чіткої позиції України щодо цього питання.

Зважаючи на серйозні економічні відносини з Китаєм, нам треба бути дуже стриманими й обачними і не робити жодних однозначних реверансів у сторону Китаю. У жодному випадку не треба себе заганяти у глухий кут – торговельно-економічну залежність від Китаю.

Ми маємо вести вигідну для себе проукраїнську національну політику. Приматом має бути наш національний інтерес. Ми не можемо обирати однозначну орієнтацію лише на того чи іншого актора, а враховувати плинність основних глобальних векторів сучасності. Крапка у формуванні «постковідного» світу ще не поставлена.

«Закінчився «медовий місяць» у стосунках між США та Західною Європою»

Експосол України у США (2005-2010) та Франції (2014-2020) Олег Шамшур, який має великий досвід роботи у Сполучених Штатах та Французькій Республіці, детально розповів «Главкому» про мету новоствореного альянсу з точки зору адміністрації Байдена, про брак її комунікації з союзниками, про безпрецедентну реакцію Парижа та про головний висновок для України.

– AUKUS створений з очевидною метою – протистояння експансії Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні, яка викликає все більше занепокоєння з боку США. Сполучені Штати публічно визначили КНР як свого головного суперника або конкурента на міжнародній арені, що є продовженням політики, започаткованої адміністрацією Трампа.

Втім, за Байдена вона вийшли за рамки суто торговельних та економічних суперечностей, поширившись на військову та навіть ідеологічну сфери. Мабуть, не буде перебільшенням сказати, що наразі Китай знаходиться в центрі зовнішньої політики США, завданням протидії цій країні підпорядковуються практично всі інші її складові. Надзвичайні обставини обумовлюють надзвичайні дії: саме так можна охарактеризувати безпрецедентне для США рішення передати Австралії технології побудови підводних човнів з ядерними двигунами (за французьким контрактом мали бути побудовані дизельні субмарини). До того ж – споряджені крилатими ракетами.

У цьому ж руслі – протидії безпековим викликам з боку Китаю – знаходиться ініціатива Чотирьохстороннього безпекового діалогу (Quadlilateral Security Dialogue, або скорочено, QUAD), який об’єднує США, Австралію, Японію та Індію. У підсумковому документі саміту QUAD, який відбувся 12 березня цього року, Китай навіть не згадується і йдеться про цивільні, гуманітарні ініціативи. Однак, його члени здійснюють між собою регулярне оборонне співробітництво, а також [П3] існують плани розширення складу учасників QUAD.

Я не побачив у заявах американських високопосадовців притомного пояснення, чому був обраний саме такий спосіб оприлюднення домовленостей, переговори щодо яких тривали кілька місяців. Можна висувати різні припущення (наприклад, небажання допустити витоку інформації, який міг би ускладнити фіналізацію проєкту).

Спроби пояснити відсутність консультацій із союзниками, насамперед з Францією, яка є єдиною країною Європи, що має стратегічну присутність в Індо-Тихоокеанському регіоні та підписала контракт вартістю понад $66 млрд з Австралією, неможливістю організувати відповідні контакти, виглядають не надто переконливо. Разом з тим, відомо, що французька сторона була поінформованою Білим Домом лише після того, як відомості про AUKUS з’явились у ЗМІ: тоді радник президента з національної безпеки Джон Салліван зателефонував послу Франції у США.

Поза всяким сумнівом, реакція Парижа на створення AUKUS, відсутність консультацій та, мені видається, особливо скасування «контракту століття», не має аналогів у стосунках Франції зі своїми союзниками та партнерами (принаймні, я такого не пригадую). Зазвичай відкликання послів для консультацій є дипломатичним демаршем, що застосовується проти країн, які розглядаються як супротивники.

Судячи з наявної інформації, це рішення було ухвалено особисто президентом Франції. Про ступінь не просто роздратованості, а граничного обурення французької влади, свідчать слова міністра закордонних справ Франції Дріана, який порівняв ситуацію, що склалася, з «ударом ножем у спину» та назвав дії США та їхніх партнерів «одностороннім, брутальним та непередбачуваним рішенням».

Підвищенню градусу емоцій, напевне, сприяло те, що у французьких доках вже розпочалися роботи, хоча і у сторін виникли суперечності щодо підвищення вартості контракту (через це не було досягнуто домовленості щодо переходу до його другої фази), а під час останніх франко-австралійських зустрічей високого рівня незмінно відзначалася динамічність двостороннього співробітництва.

Закінчився «медовий місяць» у стосунках між США та Західною Європою, обумовлений завищеними очікуваннями європейських лідерів від приходу до влади у Вашингтоні Джо Байдена. На зміну майже ентузіазму, викликаному першими зустрічами з новим очільником США під час його європейського турне, приходить розуміння того, що лозунг Байдена America is back! («Америка повертається!») поступово стає частиною того, що деякі аналітики назвали концепцією America is first Light, тобто «Америка понад усе» в полегшеному, більш цивілізованому варіанті.

Разом з тим, недбалість у ставленні до союзників, відсутність належної координації (така критика в бік США лунала і під час хаотичного завершення військової операції США в Афганістані) компрометує одну з підвалин «доктрини Байдена» – відновлення взаємодії з союзниками. Вона є критичною для досягнення цілей на тих напрямках, де США вже не можуть ефективно діяти самостійно, включно з нейтралізацією гегемоністських намірів китайського керівництва. Зокрема, заради відновлення позитивної динаміки американо-німецьких стосунків адміністрацією Байдена раніше було ухвалено рішення, яке фактично уможливило завершення ганебного проєкту «Північний потік – 2».

Складно передбачити, як довго буде тривати процес подолання сучасної кризи у стосунках США з Францією та іншими європейськими союзниками. Гадаю, що це в першу чергу залежатиме від готовності керівництва Сполучених Штатів зробити висновки з ситуації навколо AUKUS і здійснити певні «кроки на зустріч» європейським партнерам та бажання їх французьких колег знизити «градус» напруги. Цьому, мабуть, сприятиме врегулювання комерційних суперечок з Австралією, пов’язаних із скасуванням контракту, а також об’єктивна необхідність координації зусиль всієї трансатлантичної спільноти в Індо-Тихоокеанському регіоні з урахуванням суттєвого підвищення конфронтації в регіоні, викликаної діями Китаю.

Наразі, США всіляко намагаються применшити гостроту конфлікту, зводячи його на рівень непорозумінь між союзниками та наголошуючи на важливості союзницьких відносин із Францією взагалі і в Індо-Тихоокеанському регіоні, зокрема. Щодо Франції, на мій погляд, на перебіг подій негативно впливатиме фактичний початок президентських перегонів та активізація антиамериканізму, завжди присутнього (в тій чи інший формі) у французькому суспільстві.

Що стосується висновків для України після створення AUKUS, то головний висновок полягає в усвідомленні того, наскільки зовнішня політика США стає китаєцентричною. Відомо, що адміністрація Дж. Байдена не тільки зберегла більшість протекціоністських тарифів, запроваджених раніше, але й підняла протистояння з Китаєм на новий щабель, значно посиливши стратегічні та ідеологічні акценти. Саме необхідність подолання китайської конкуренції стала одним з основних аргументів Байдена у просуванні його соціально-економічних ініціатив. Подібно до Обами, він переконаний, що принципові інтереси США змістились у бік азіатсько-тихоокеанського регіону. Питання, яке вимагає постійної уваги з нашого боку, це спроби впливових представників вашингтонського істеблішменту проштовхувати ідеї щодо необхідності запобігти альянсу Росії з Китаєм, включно з можливістю поступок на користь Росії.

Інший аспект, на який варто звернути увагу, – безпосередня зацікавленість України у конструктивному розвитку трансатлантичних відносин. Їх загострення, гальмування позитивної динаміки або виникнення ліній напруги здатне ускладнити вирішення важливих завдань української зовнішньої політики.

Микола Сірук, для «Главкома»