Українці очима німців. Факти, цифри і цитати місцевих політиків та преси

З початку повномасштабної російської агресії проти України мільйони наших громадян, здебільшого жінок з дітьми, виїхали до багатьох європейських країн. Як відомо, найбільше українських біженців у найскрутніші часи прийняла Польща, але від самого початку на другому місці закріпилася Німеччина, де кількість українців, що отримали прихисток станом на початок 2023 року перевалила за мільйон. Тепер же Німеччина за цим показником перебуває на першому місці в Євросоюзі.

Офіційний Берлін, маючи досвід попередніх міграційних криз, приміром, сирійської 2015-2016 рр., підійшов до проблеми дуже ґрунтовно – з усією німецькою педантичністю. Тому умови проживання біженців з України саме на німецьких просторах, за визнанням практично всіх оглядачів, стали найліпшими серед усіх країн ЄС. Не відставали в підтримці й прості громадяни Німеччини: так, минулого року громадяни ФРН пожертвували понад €1 млрд на екстрену допомогу постраждалим від війни в Україні, що стало абсолютним рекордом пожертвувань за всю німецьку історію.

Чи змінилося щось за останні півтора року у сприйнятті українців як державними органами Німеччини, так і місцевою пресою й, зрештою, звичайними німцями? «Главком» з’ясував, що практично всі німецькі ЗМІ, за дуже рідкими винятками, продовжують ставитися до наших біженців дуже позитивно та постійно захищають їх від політичних атак всіляких «корисних ідіотів» і відвертих місцевих агентів Кремля. Але реальні проблеми все одно існують, вони помножені на вкрай бюрократизовану соціальну систему цієї країни та відсутність офіційно озвучених місцевою владою чітких перспектив для українців у Німеччині.

Визнання українського внеску в німецьку демографію

За останніми даними, наведеними німецькою інформаційною платформою для журналістів на теми міграції Mediendienst Integration, станом на серпень 2023 року в Німеччині перебуває 1 081 457 біженців від війни з України. З них 96% – це, власне, українські громадяни (решта – представники третіх країн, які до лютого 2022-го постійно проживали в Україні), 67% – жінки, майже половина з яких приїхали з неповнолітніми дітьми, 72% вважаються висококваліфікованими, тобто закінчили виші або технікуми. П’ятірка федеральних земель, де зараз найбільше проживає українців, виглядає так:

• Північний Рейн-Вестфалія: 224 тис.;
• Баварія: 152 тис.;
• Баден-Вюртемберг: 136 тис.;
• Нижня Саксонія: 111 тис.;
• Гессен: 81 тис.

Як зазначається, багато українських біженців досі живуть у масових притулках, які призначені лише для короткострокового первинного прийому, деякі з них досі не можуть знайти власну квартиру на ринку житла, а у багатьох німецьких землях і муніципалітетах можливості системи прийому біженців майже вичерпані. Попри це, динаміка прибуття до Німеччини українців залишається сталою, через це поважні німецькі ЗМІ констатують, що їхня країна з часткою 28% (від загальної кількості понад 4 млн переміщених осіб з України) тепер випереджає Польщу (24%), яка тривалий час була для українців найбільшою приймаючою країною в ЄС.

Журналісти Berliner Zeitung більш відверті: приплив українських біженців суттєво вплинув на демографічну ситуацію як в Німеччині в цілому (кількість українців в країні зросла аж у шість разів), так і в Берліні зокрема, до того ж значно омолодивши німецьку столицю. «У той час як кількість німецьких берлінців (приблизно 2,9 мільйона) скорочується шостий рік поспіль, кількість іноземців зросла приблизно на 92 тис. до приблизно 834 тис. осіб. Близько 46 тис. з них приїхали з України. На кінець 2022 року в Берліні проживало близько 57 тис. людей з українським громадянством. Це робить Україну однією з трьох найбільш часто представлених національностей. Більше було лише німців і людей з турецькими паспортами (близько 90 тис.)», – відзначає видання.

Захист ЗМІ від політичних атак на українців

Створення діючим німецьким урядом на чолі з канцлером Олафом Шольцем сприятливих умов для проживання у країні українських біженців постійно критикується політичними опонентами правлячої коаліції. Іноді це робить навіть поважна опозиційна сила – Християнсько-демократичний союз (ХДС), час від часу вкидаючи німецькому суспільству як «пробну кулю» суперечливі заяви з цього приводу. Але зазвичай журналістська спільнота Німеччини та громадянське суспільство залишаються на боці українців, через це політики ХДС швидко дають задню та говорять, що їх, мовляв, неправильно зрозуміли.

Наприклад, ще торік до справжнього загальнонаціонального скандалу призвели слова лідера ХДС Фрідріха Мерца щодо українських біженців в етері Bild TV: «Зараз ми спостерігаємо соціальний туризм цих біженців: до Німеччини, назад до України, до Німеччини, назад до України». Та буквально одразу він був змушений вибачатися, заявивши, що шкодує про використання вислову «соціальний туризм», бо «це був неточний опис проблеми, що може спостерігатися в окремих випадках». Але насправді Мерц відчув тотальне несприйняття своїх слів буквально всіма німецькими ЗМІ.

Цьому випадку журналісти Deutsche Welle тоді присвятили спеціальний огляд німецької преси. «Як міг Мерц закинути саме тим, хто був вимушений тікати через війну Путіна, що вони у першу чергу хочуть збагатитися завдяки німецькій соціальній системі?», – обурювалося видання Mitteldeutsche Zeitung. «Мерц ловить голоси на правому фланзі. За рахунок людей, які перебувають у біді… Тактичний трюк, який треба освоїти, коли хочеш бути таким мерзенним», – підмітили у Westdeutsche Zeitung. А видання Reutlinger General-Anzeiger вбило справжній цвях: «Мерц зробив ХДС ведмежу послугу. Слова про «соціальний туризм» українських утікачів від війни коштуватимуть його партії голосів консервативних виборців та тих, хто вагається. Він промахнувся». Відтоді представники цієї партії переважно припинили «промахуватися» в українському питанні.

Розвінчання «фейкотворчості» агентів Кремля

Якщо політики ХДС час від часу виставляли себе просто «корисними ідіотами» щодо українських біженців, то заяви та кроки правопопулістської та явно проросійської «Альтернативи для Німеччини» (АДН) були і є явною агентурною діяльністю на користь Кремля. Однак німецькі журналісти не втомлюються розвінчувати «фейкотворчість» АДН. Приміром, найбільший баварський мовник Der Bayerische Rundfunk присвятив ціле дослідження заяві депутата Бундестагу від АДН Рене Шпрінгера про те, що українські біженці буцімто «не хочуть працювати, а отримують від уряду Німеччини більше грошей, чим пенсія німецьких пенсіонерів, які працювали все життя». Журналісти чітко довели не просто неправдивість цих слів, а й свідоме маніпулювання цифрами та розповсюдження відвертої дезінформації.

Українці – одна з трьох найбільш часто представлених національностей у Берліні

Ще одна скандальна проросійська витівка проти українців в німецькому сегменті соцмереж недавно привернула особливу увагу преси. Йдеться про появу у липні в YouTube відеоролика німецькою мовою та, що прикметно, з російськими субтитрами, в описанні до якого стверджується, що це справа рук опозиційної партії «Альтернатива для Німеччини». У ролику показана звичайна німецька родина, у якій під час телевізійної промови канцлера Шольца про війну в Україні військові Бундесверу конфіскують всі цінності та заощадження під вигуки «Хайль, Зеленський». Сім'я залишається у своєму порожньому будинку з портретом українського президента та з'являється напис: «Ваш дім у НАТО? Прийміть НАТО у вашому домі». Далі йде інформація про те, що з початку 2022 року з Німеччини в Україну вже надійшло понад 22 млрд євро. І остання цифра – єдина правда в цьому фейковому «творінні».

Водночас опитані Deutsche Welle медіаексперти одразу побачили в цьому фейку не стільки «креатив» АДН, скільки авторський стиль російських пропагандистів, які явно розраховували на поціновувачів «русского міра» по всьому світу, не лише окремо взятої Німеччини. На думку фахівців, відео цілком узгоджується з двома типовими мотивами російської пропаганди. По-перше, що Україною правлять нацисти. А, по-друге, офіційний Берлін, допомагаючи українцям, робить це за рахунок власного народу. Прямий «російський слід» видає й той факт, що люди, які зняті в цьому ролику, є маловідомими російськими акторами.

Сьогодення та перспективи українських біженців

Тиск «русского міра» на українських біженців в Німеччині іноді носить характер не тільки віртуальний та суто інформаційний. Час від часу місцеві фанати Путіна (здебільшого це вихідці з СРСР та Росії або так звані «російські німці») на вулицях німецьких міст вдаються до персональних образ, а то й до прямого фізичного насильства. Такі випадки з боку німецьких «ватників» обговорюються не лише в українському сегменті ЗМІ та в соцмережах, цій проблемі присвячуються цілі спеціалізовані конференції. На таких зібраннях їхні учасники з різних федеральних земель безпосередньо інформують топчиновників місцевої влади про бюрократичні перешкоди у підтримці наших біженців, про дряпання машин з українськими номерами і розповсюдження анонімних листівок з написами «Українці геть».

Особлива увага громадськості та ЗМІ – фактам булінгу українських школярів у німецьких школах, до чого причетні переважно учні із сімей російського походження. Хоча іноді цькують молодих українців і українок їхні суто німецькі однолітки. З іншого боку, як пишуть місцеві ЗМІ, для дітей-біженців з інших країн, приміром, із Сирії або Афганістану, ситуація ще гірша. Адже в публічній дискусії їхні проблеми сприймаються не так гостро, як їхніх українських однокласників, хоча вони також є вихідцями з регіонів війни.

Загалом, за оцінками німецької преси, нинішня інтеграція українців в німецьке суспільство відбувається дещо швидше, ніж у попередні міграційні хвилі до Німеччини. 65% українських біженців наразі відвідують мовні курси, ще 10% їх уже закінчили, майже всі діти відвідують або школи, або дитсадки, чого не спостерігалося з жодними біженцями. Восени цього року близько 100 тис. українців закінчать інтеграційні курси, більшість з них планують працювати.  

Згідно з недавнім великим дослідженням настроїв українських громадян в Німеччині, проведеним спільно Німецьким інститутом економічних досліджень (DIW), Інститутом досліджень зайнятості (IAB), Міністерством у справах міграції та біженців ФРН (BAMF), а також Федеральним інститутом демографічних досліджень (BіB), вже працює 18% респондентів. А більше двох третин з майже 7 тис. опитаних українців заявили, що хочуть мати постійну роботу або негайно, або до кінця року.

Українські біженці досі живуть у масових притулках, які призначені лише для короткострокового первинного прийому

Четверо з п’яти українських біженців наразі живуть у приватному будинку або квартирі, дохід домогосподарства на момент опитування становив у середньому 850 євро, тобто основна маса українців в Німеччині вже облаштувалася. За словами батьків, більшість українських дітей і підлітків (майже половина українців прибула до Німеччини хоча б з однією неповнолітньою дитиною) мають добрий або дуже добрий загальний стан здоров'я. Їхнє психологічне благополуччя трохи покращилося порівняно з минулорічним опитуванням, проте все ще нижче нормальних значень для інших дітей в Німеччині.

Дослідники отримали в своєму опитуванні й ключову цифру, яка активно цитується провідними німецькими ЗМІ: 44% українських біженців мають намір залишитися в Німеччині назавжди або ще на кілька років. Порівняно з першим подібним опитуванням наприкінці літа 2022 року, цей показник зріс на 5%. З тих же українців, які не хочуть залишатися в Німеччині назавжди, 38% (31% усіх біженців) планують повернутися в Україну лише після закінчення війни.

Тому головний висновок, що лунає у місцевій пресі, такий: німецьким політикам потрібно швидко вирішити, чи продовжувати тимчасовий захист для українських біженців після березня 2024-го як мінімум на рік. Або створити інші перспективи довгострокового проживання. Адже, як неодноразово наголошувалося, звичайні німці в абсолютній більшості проявляють велику солідарність з українськими біженцями з України та схвалюють їхній прийом в Німеччині набагато сильніше, ніж це було у 2015-2016 рр., коли сотні тисяч людей із Сирії також втекли до цієї країни. Тоді у соціологічних опитуваннях німецькі громадяни заявляли про низький рівень освіти сирійських біженців та не вірили в їхню здатність повноцінно інтегруватися в німецьке суспільство. Тепер же фіксуються зовсім інші показники: половина опитаних німців оцінює рівень освіти українців як високий та 52% наразі вважає, що наші біженці допомагають зменшити брак кваліфікованих працівників у Німеччині.

Олег Поліщук, для «Главкома»