«Голуб миру» Лукашенко та правда про «Мінські угоди»: про що знову збрехала російська пропаганда

В Білорусі знову почали говорити про «мир в усьому світі», допоки очільник Чечні Рамзан Кадиров вимагає почати приховувати реальні втрати російської армії у війні. Це все відбувається на фоні руйнації багаторічного міфу про важливість «Мінських угод» на Кремля, і загалом свідчить, що російська пропаганда вкотре відчуває кризу жанру. Детально про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

Білорусь за мир, а Чечня – за тишу

16 лютого білоруський диктатор Олександр Лукашенко вкотре проявив себе у ролі «голуба миру», заявивши, що не планує вступати у війну з Україною. При цьому, звичайно ж, залишив ремарку про «все можливо, якщо будуть провокації». Таким чином Кремль продовжує просувати свою риторику і меседжі – уже вустами Лукашенка. Сам же білоруський політик усе ще намагається всидіти на двох стільцях: і грошей від Путіна отримати, і нагадати Заходу про себе-коханого. Утім, спроба продемонструвати свою «легітимність» зазвичай закінчується для недодиктаторів погано – варто лише згадати приклад Віктора Януковича, який теж був для Кремля своєрідним «хлопчиком за викликом».

До речі, ще одним таким є і глава Чечні Рамзан Кадиров, котрий закликав губернаторів російських областей приховувати кількість загиблих військових. Прикриваючись бажанням припинити «маніпуляції на темі героїв», Кадиров насправді натякає росіянам, що без втрат на війні не обійдеться, і краще їм помирати мовчки, без зайвого галасу. Очевидно, що ця пропозиція пов’язана з останніми подіями на Донбасі, де під Бахмутом і Вугледаром масово посилають на штурм сотні й тисячі росіян – без розбору на вік, досвід чи стан здоров’я.

«Конвеєр смертей на українському фронті, де Кремль чекає від генералів прориву, запрацював з рекордною потужністю. Втрати армії досягли масштабів, яких з початку війни ще не було, – це видно за відкритими даними», – констатує Сергій Смирнов, головний редактор «Медіазони», яка займається пошуком загиблих громадян РФ у відкритих джерелах.

То Захід не «обманював Росію»?

При цьому російський уряд продовжує шукати винних у тому, що повномасштабне вторгнення взагалі розпочалося. При цьому окремі аргументи починають заперечувати навіть пропутінські чиновники. Як, наприклад, колишній помічник президента РФ Владислав Сурков. Саме він визнав, що працюючи над складання «Мінських угод», «виходив з того, що вони не будуть виконуватись».

Таким чином Сурков власноруч перекреслив багаторічні старання російської пропаганди, за допомогою якої росіяни  намагалися побудувати образ Москви, як справжньої поборниці «мирних рішень». А тільки ж на початку грудня 2022 року Володимир Путін публічно обурювався щодо «Мінську» і зізнання Ангели Меркель щодо підписання фактично недіючих угод. Очільник Кремля роздував щоки, бідкаючись, що «виявляється, всі ці Мінські угоди ніхто не збирався виконувати». При цьому він заявив, що в такому випадку Росія «пізно зорієнтувалась» і, мабуть, мала б «раніше все це розпочати».

Під «усім цим», звісно ж, слід розуміти путінську «спецоперацію», яка розпочалася майже рік тому. Цікаво, що риторика кремлівського карлика нікого не дивує із його прихильників, хоча вона і регулярно змінюється. Як приклад, можна взяти лише 15-16 лютого минулого року – саме на ці дати США та деякі інші західні розвідки прогнозували початок вторгнення. Що робила Росія? Правильно, відбріхувалася у особі прессекретаря Путіна Дмитра Пєскова відбріхувалася.

«Це не що інше, як абсолютно безпрецедентна інформаційна кампанія з провокування та нагнітання напруженості в Європі», – запевняв головний рупор Кремля.

Та і сам Путін стверджував, що війни не хоче, а саме тому російський уряд регулярно пропонує Україні провести переговори «щодо забезпечення рівної безпеки». Це було 15 лютого 2022 року. А за тиждень в Кремлі оголосили «спецоперацію», яка, зрештою, обернулася величезним провалом. Єдина перемога, яку вона могла принести Путіну – це перемогу кремлівської брехні над зазомбованими росіянами, бо більше відзначити і нічого.