Головні установи ЄС цьогоріч очолять чотири жінки. Що про них відомо

Усі головні установи Європейського Союзу у 2024 році очолять виключно жінки. Про це пише Politico з посиланням на власні джерела.

«Урсула фон дер Ляйєн збереже посаду голови Європейської комісії, Роберта Мецола залишиться президенткою Європарламенту, очільниця уряду Данії Метте Фредеріксен стане новою президенткою Ради ЄС, а Кая Каллас обійме посаду Верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки замість Жозепа Борреля», – йдеться у статті.

Один із неназваних європейських дипломатів заявив виданню, що це – «команда його мрії» й додав, що «це було б таким сильним сигналом».

Урсула фон дер Ляєн

Урсула фон дер Ляєн (Альбрехт) народилася 8 жовтня 1958 року у Брюсселі (Бельгія), де її батько працював у Єврокомісії. Батько, Ернст Альбрехт (1930 – 2014) – колишній прем'єр-міністр федеральної землі Нижня Саксонія.

Урсула фон дер Ляєн є німецькою політичною діячкою, членкинею Християнсько-демократичного союзу, міністеркою оборони Німеччини у 2013 – 2019 роках. З 1 грудня 2019 року вона є президенткою Європейської комісії.

Роберта Мецола

Роберта Метсола – мальтійська політикиня. Народилася 18 січня 1979 в Сент – Джуліанс, Мальта. Виросла в приморському місті Гзіра на Мальті. За освітою – юристка, яка спеціалізується на європейському праві та політиці. Вивчала європейське право у Коледжі Європи у Брюгзі. Від 18 січня 2022 року очолює  Європейський парламент.

Метте Фредеріксен

Метте Фредеріксен народилася 19 листопада 1977 у місті Ольборг, Данія. Отримала ступінь бакалавра з управління в Університеті Ольборга (2007) і ступінь магістра в галузі африканістики в Університеті Копенгагена (2009).

У 2000–2001 працювала консультанткою з питань молоді у Данській конфедерації профспілок. 2001 року вперше обрана членкинею Фолькетінгу, переобрана у 2005, 2007, 2011 і 2015. У 2005 – 2011 виконувала обов'язки заступника голови парламентської фракції Соціал-демократів. В уряді Гелле Торнінг–Шмідт була міністеркою зайнятості (2011–2014), обіймала посаду міністра юстиції (2014–2015). З 27 червня 2019 року – Прем'єр-міністерка Данії.

Кая Каллас

Кая Каллас народилася 18 червня 1977 року в Таллінні. Вона є дочкою Сійма Калласа, прем'єр-міністра Естонії, колишнього голови Партії реформ та колишнього віцепрезидента Європейської комісії. Під час радянських депортацій з Естонії її мати Крісті, якій на той момент було шість місяців, була депортована до Сибіру разом із матір'ю та бабусею у вагоні для перевезення худоби, і вона жила там у засланні до десяти років. 

1999 року закінчила Юридичний факультет Тартуського університету зі ступенем бакалавра в галузі права. У 2007 році вона вступила до Естонської школи бізнесу, де у 2010 році отримала ступінь EMBA (магістр ділового адміністрування) в економіці.

Кая Каллас володіє естонською, англійською, російською, фінською та французькою мовами.

26 січня 2021 стала першою жінкою – прем'єр-міністеркою Естонії. 14 липня 2022 року заявила про відставку і розпуск чинного уряду, щоби почати формування нової коаліції. 18 липня Каллас було повторно призначено прем'єр-міністеркою країни, вона зібрали новий уряд, який мав працювати протягом восьми місяців, до наступних виборів до Рійгікогу у березні 2023 року. У березні Каллас було переобрано на посаду прем'єра.

Як зазначає Politico, важливу роль у призначенні Каллас головою європейської дипломатії може відіграти те, що нині на вищих постах Європейського Союзу немає представників Східної Європи. У світлі війни в Україні, країни Східної Європи вважають, що регіон має отримати деякі провідні позиції в ЄС.

Вибори до Європарламенту

Вибори до Європарламенту відбудуться у всіх країнах Європейського Союзу з 6 по 9 червня 2024 року. Новий склад Європейської комісії розпочне роботу з листопада.

Після перших виборів до Європейського парламенту в 1979 році лише три з сімнадцяти голів були жінками: Сімона Вейль, Ніколь Фонтейн і тепер – Роберта Мецола. Що стосується комітетів і політичних груп у парламенті, жінки також представлені недостатньо. Наразі лише три з семи політичних груп мають лідерів-жінок (соціалістів і демократів, зелених і лівих), тоді як лише сім жінок (проти сімнадцяти чоловіків) є головами парламентських комітетів.