Протести в Грузії. Чи закриють Касі Каладзе в’їзд до Мілана?

У Грузії тривають заворушення через спробу влади на чолі з партією «Грузинська мрія» експрем’єра Бідзіни Іванішвілі проштовхнути скандальний законопроєкт про іноземних агентів. «Поставити на облік» іноагентів офіційний Тбілісі намагався ще минулого року, але після численних протестів дав задню, аби зараз повернутися до цієї теми знову.

Попри численні протести перед будівлею парламенту та на центральному проспекті Шоти Руставелі, які переросли у сутички та затримання, 17 квітня парламент прийняв законопроєкт «Про прозорість іноземного впливу» у першому читанні. Він передбачає, що організаціями, які проводять інтереси іноземних сил, є некомерційні юридичні особи, мовники, власники ЗМІ, джерелом понад 20% від загального доходу якого протягом календарного року є «іноземна сила». Вони будуть зобов’язані щороку заповнювати спеціальну фінансову декларацію.

Організації, що підпадають під ці вимоги, мають самі звернутися до Національного агентства публічного реєстру із заявою про реєстрацію як «іноагента». Якщо цього зроблено не буде, то на такі організації очікують чималі штрафи (близько $10 тис.). Підставою для перевірки може стати просто письмова заява, що дуже нагадує переслідування за доносом.

Ініціативу прогнозовано жорстко розкритикували всі західні партнери Грузії, яка декларує рух до Євросоюзу, водночас підтримку вона здобула в Росії, яка вже давно запровадила клеймо «іноагентів» у себе. Грузинська влада отримала похвалу від путінського прессекретаря Дмитра Пескова, заступника голови Радбеза Дмитра Медведєва і навіть від православного ультраконсерватора Олександра Дугіна, який закликав грузинів «знищувати п’яту колонну». Для Кремля зараз є важливою будь-яка маленька перемога на Кавказі, зважаючи на фіаско, якого вона зазнала у своїй «миротворчості» у вірмено-азербайджанському конфлікті. Днями російська армія почала вихід з Карабаху, звідки її, по суті, просто попросили.

Не дивно, що прийняття цього законопроєкту багатьма протестувальниками сприймається як своєрідний вибір між подальшим проєвропейським чи проросійським шляхом розвитку Грузії. Акції протесту підтримали лідери збірної з футболу, яка вперше в історії пробилася на чемпіонат Європи, закцентувавши, що майбутнє Грузії – саме в ЄС. Втім, провладна більшість поки на протести не зважає, роблячи вигляд, що цього разу дійде до кінця свого плану.

Експерт Грузинського центру стратегічного аналізу (GSAC) Гела Васадзе в інтерв'ю «Главкому» пояснює, чим для Грузії може завершитися прийняття скандального законопроєкту, та які засоби впливу лишилися у Заходу для приведення до тями проросійського олігарха Іванішвілі і його партії влади.

Чому закон щодо іноагентів, розгляд якого зі скандалом скасували минулого року, раптом витягнули знову? Що змінилося з тих пір?

А ніхто не знає – чому саме. Є пояснення з російським слідом, тому що в Казахстані та Киргизстані приймаються аналогічні закони. Є фінансово-конспірологічне пояснення, тому що паралельно із цим законом приймається ще один закон – щодо переказу грошей з офшорів до Грузії. І історія з іноагентами – ніби просто завіса для цього. Є думка, що це робиться, аби не виконувати більше вимог росіян, оскільки якщо вже цей закон неможливо ухвалити, то про що інше можна говорити. Є низка інших пояснень, але все це лише версії. Я не виключаю, що мають місце всі вони разом.

Насправді відповіді на це питання не знає ані голова уряду, ані спікер парламенту, ані тим більше депутати. На нього може відповісти лише одна людина – Бідзіна Іванішвілі, але він навряд чи цю відповідь скаже.

Чи влада зараз може дати задню, як торік?

Може. Тому що цей закон зачепив інтереси багатьох людей, зокрема, й близьких до влади. Є два моменти. Понад 80% населення Грузії зацікавлені, щоб країна рухалася шляхом євроінтеграції. І це дуже серйозно. І другий важливий момент: ті, кого за новим законом збираються оголосити фінансовими іноагентами, займаються програмами того самого Європейського Союзу, ти же Сполучених Штатів, Туреччини. А це програми не тільки в галузі прав людини, судової, виборчої реформи, а й в галузях сільського господарства, соціальної сфери, освіти, спорту, тощо. І, можливо, що зіштовхнувшись з таким набором різних соціальних груп, які невдоволені цим законом, влада й дасть задню.

Якщо це станеться вже другий раз, чи це не буде сприйнято просто як слабкість влади, яку можна до чогось змусити вуличними протестами? Тим більше вона вважає, що вони проплачені зовні.

Цій владі не звикати відступати: вони це робили неодноразово, можуть зробити і цього разу. Це не особливо впливає на її рейтинг. Проблема Грузії не в тому, що в неї погана влада, а в тому, що погана опозиція. Просто обійняти і плакати.

Правоохоронці застосували силу проти протестувальників та журналістів. За словами мітингувальників, спецназ діяв досить жорстко

Чому Кремль так зацікавлений у просуванні цього закону, якщо вважати таку версію однією з імовірних?

Кремль може бути зацікавлений у цьому лише з однієї причини – щоб дестабілізувати Грузію. Іншої причини немає.

А Іванішвілі ж нащо її дестабілізувати?

Оце добре питання, відповіді на яке немає. Цікаво, що від цього закону постраждають не тільки європейські чи американські організації, а й російські, які возять до Грузії гроші валізами. Але Росію це не лякає.

Кремлівський «яструб» Дмитро Медведєв вже заявив, що протести у Грузії створені «голлівудською рукою», і навів приклади цивілізованих країн, де діють куди жорсткіші закони щодо іноагентів.

По-перше, те, що пропонують прийняти в Грузії – абсолютна калька з першої редакції російського закону. У Росії саме з цього все й починалося, що викликає обурення. По-друге, на Заході подібні закони приймалися для протидії нацистам і комуністам. А кому збираються протидіяти в Грузії? Коли кажуть, що це все для збереження грузинського суверенітету, то в мене питання – вони хочуть суверенітет зберігати чи йти до Європейського Союзу? Тоді хай так і скажуть: ми – влада, що порушує Конституцію Грузії і відмовляється від євроінтеграції. А таке порушення – це серйозна підстава, щоб влада пішла.

Але ж європейці розуміють, що є грузинська влада, до якої існує багато претензій, і є грузинський народ, який давно довів своє прагнення до євроінтеграції. Власне, і отримання Грузією кандидатства на членство в ЄС було дано, скоріше, авансом – всупереч діям влади, а не завдяки їм.

Якщо цей закон приймуть, це буде катастрофа для Грузії, бо Євросоюз, звісно, все розуміє, але не може інтегрувати країну з такими законами. Скоріш за все, згодом скасують безвіз, припиняться програми, які роками реалізовувалися, а потім будуть дивитися – якщо раптом на виборах знову переможе «Грузинська мрія», тоді що цьому населенню робити в Європі? І ЛГБТ-тема тому зараз в Грузії і розганяється («Грузинська мрія» ініціює внесення законопроєкту про захист від «ЛГБТ-пропаганди» – «Главком») – аби хоч якось загальмувати європейський напрямок країни.

Чи може нинішнє накопичення протестних настроїв призвести до якихось революційних наслідків?

Це може призвести до будь-яких наслідків. У Заходу є повний інструментарій, аби вплинути на ситуацію в Грузії. Чи скористається він ним – це питання. Йдеться про санкції проти всіх, хто бере в цьому участь. Той же Каха Каладзе (ексфутболіст київського «Динамо» та «Мілана», нині – мер Тбілісі, соратник Бідзіни Іванішвілі, член політради «Грузинської мрії» – «Главком») без Мілана не проживе і дня. Коли він дізнається, що йому в Мілан в’їзд закриють, він що – до Мухосранська поїде? Куди вони дітей своїх повезуть за кордон, залежить від того, наскільки жорсткими будуть ці заходи.

Вже йдуть розмови, що безпосередні ініціатори законопроєкта можуть потрапити під санкції. Наші прем'єр-міністр та спікер парламенту навчалися у Німеччині. І весь уряд Іванішвілі навчався у Німеччині та Франції, там із Москви нікого немає.

Тобто чимось раціональним сантименти Іванішвілі до Кремля пояснити не можна?

У нього нема сантиментів, він просто банально боїться Путіна як вогню.

Ви кажете, що нинішня опозиція – біда Грузії. Чи є у нинішніх протестів яскраві лідери? 

Там багато лідерів – сто-двісті-триста чоловік. Щодо політичної опозиції… Ну, от хіба майданівський триумвірат був лідерами? Вони просто так себе називали. Так і в Грузії – опозиція на вулиці є, але сказати, що вони є лідерами, не можна. Зараз навіть багато прихильників влади, що підтримують «Грузинську мрію», вийшли на вулицю проти цього закону. Бо він реально відкине Грузію навіть не знаю в які часи.

Питання, що стосується сусідів Грузії. Росія розпочала виведення військ з Карабаху. Які наслідки це може мати в регіоні в середньостроковій перспективі?

Це означає, що карабаський конфлікт завершено. Також це означає, що коли з Баку росіян дуже настійливо попросили вивести війська, у Росії просто не було ресурсів, аби їх там залишити. Тепер місце російської армії зайняла азербайджанська, яка перемогла у цій війні. Але насправді російські війська вивели звідти Збройні сили України, які настільки ослабили Росію, що вона просто не може там їх лишити. Тієї армії в Карабасі було настільки мало, що за два бої під Бахмутом чи Авдіївкою весь цей контингент просто ляже. 

Яку політику, на вашу думку, Росія зараз буде проводити щодо Вірменії, яка, принаймні гучно на словах, взяла курс на вихід з усіх структур, пов’язаних з Москвою? Путін навряд чи проковтне таку зневагу.

Давайте так – російську військову базу зі своєї території уряд Вірменії вимагає вивезти? Ні. Російських прикордонників вимагає вивезти? Ні. Російський бізнес, який контролює ключові галузі вірменської економіки, вимагає замінити? Ні. Чи до Південно-кавказької залізниці, яка на території Вірменії передана Росії в концесію, є якісь претензії? Ні.

Пашинян (прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян – «Главком») їздив до Казані і обіцяє бути разом з Росією. Просто чому росіяни бісяться? Тому що разом із Росією у регіоні зараз буде присутній і Захід, і Іран ще до купи. Але Росію насправді ніхто не проганяє.

Павло Вуєць, «Главком»