Тайвань обрав нового президента. Чому лютує Китай?

У Тайвані відбулися президентські вибори. Новим лідером острівної республіки став Лай Цінде – політик з правлячої Демократичної прогресивної партії (ДПП), відомий своїми прозахідними поглядами. До слова, перемога Лая Цінде є першим випадком в демократичній історії Тайваню, коли представника однієї і тієї ж політичної партії обрано на третій термін поспіль, і це – потужний негативний сигнал для Китаю. Пекін, певно, натхненний вторгненням Путіна в Україну, останні роки дедалі гучніше озвучує свої погрози на адресу Тайваню.

Лай Цінде, також відомий як Вільям Лай, політикою займався більшу частину життя. Має три вищі освіти, одна з яких – гарвардська. Досяг успіху у медицині: став експертом з ушкоджень спинного мозку, працював національним консультантом з лікування таких травм.

Перша значна політична посада Лая – депутат у законодавчому юані, з 1996 по 2010 рік. За 14 років він чотири рази отримав титул «найкращого законодавця». У 2010-му він стає мером свого рідного міста Тайнань, пробув у кріслі  два терміни. Примітно, що під час перевиборів у 2014 році переміг свого головного конкурента з безпрецедентним відривом у 45%!

У 2017-му президентка Тайваню Цай Інвень оголосила про призначення Лая прем'єр-міністром. До слова, перебуваючи на цій посаді Лай зробив особистий чималий внесок у зближення Тайваню з Японією.

З 2020 до 2024-го Лай обіймав посаду віце-президента.

У листопаді минулого року, розчарована результатами муніципальних виборів, на яких Демократична прогресивна партія зазнала поразки, президентка Цай Інвень звільнилась з посади голови політсили. Тоді Лай подав заявку на участь у виборах нового голови партії і був єдиним кандидатом,  у березні 2023-го він став новим головою політсили. Так само Лай був єдиним кандидатом на праймеріз партії перед президентськими виборами цього року, тому одразу був офіційно висунутий як кандидатом.

Китай vs Тайвань: стає гарячіше?

«Вибори у Тайвані, зміна керівництва відбулася у момент, коли напруга між двома країнами є високою, а збереження стабільності стає дедалі складнішим завданням. Конфлікт за участю Тайваню є малоймовірним у найближчій перспективі. Але якщо він спалахне, його наслідки будуть відчутні в усьому світі», – вважає Аманда Сяо, старша аналітикиня з питань Китаю Міжнародної кризової групи.

Пекін назвав вибори питанням «миру і війни», а Лая – «руйнівником миру». Пекін також неодноразово звинувачував США у втручанні у справи між країнами по обидва боки Тайванської протоки, у заохоченні «приреченої» незалежності Тайваню та в загрозі регіональній безпеці. Вашингтон також дорікав Пекіну втручанням у вибори на Тайвані та загрозі регіональній безпеці, нагадує Newsweek.

Китай давно і щиро ненавидить Лая Цінде, пише CNN. З 2010 року, відколи Цінде став мером міста Тайнань, і впродовж наступних років на цій та інших посадах посаді він відверто заявляв про свою повну підтримку незалежності Тайваню і не змінював своїх переконань.

Одного разу він навіть назвав себе «працівником на незалежність Тайваню». Під час передвиборчої кампанії Цінде дещо пом’якшив риторику: заговорив про «статус кво» для Тайваню та  про вирішення конфлікту з Китаєм виключно дипломатичним шляхом. Власне, обидва його конкуренти на виборах стояли приблизно на таких самих позиціях, однак «рецепт» досягнення цієї мети у Лая був найбільш дратівливим для Пекіна: зміцнення зв'язків Тайваню з демократичними партнерами-однодумцями – США і Японією, при цьому збереження позиції стосовно того, що Тайвань вже є де-факто суверенною державою. У своїй промові перед прихильниками ввечері 13 січня Лай назвав свою перемогу «перемогою демократичної спільноти».

«Ми говоримо міжнародній спільноті, що між демократією і авторитаризмом ми досі ще стоїмо на боці демократії», – сказав обраний президент.

Тож світову спільноту, яка стежила за перебігом виборів, хвилювала не лише прозорість їх перебігу та персона переможця, а й реакція Китаю на вибір тайванців. Нагадаємо, у новорічному зверненні до нації Сі Цзіньпін назвав об'єднання Тайваню з материком «історичною неминучістю», яку, за необхідності, буде досягнуто силою.

Нагадаємо, востаннє, коли на Тайвані змінювався уряд, і до влади прийшла Демократична прогресивна партія (ДПП), Пекін перервав більшість комунікацій з Тайбеєм і відчутно посилив економічний, дипломатичний і військовий тиск на острів. Фактично він перетворив Тайванську протоку на одну з головних геополітичних гарячих точок у світі. Комуністичні лідери Китаю десятиліттями обіцяли врешті-решт «возз’єднати» країну з островом, проте не робили рішучих кроків для цього. Однак у випадку Сі це питання стоїть найгостріше, тепер  йдеться не лише про політичний, а й про демографічний аспект: «національне омолодження» Китаю.

Що буде далі?

Зазначимо, що попри перемогу на президентських виборах, Демократична прогресивна партія не отримала більшості на парламентських виборах. Це може призвести до глухого кута у формуванні загальної політичної лінії, особливо у спірних питаннях. Водночас експерти прогнозують, що сама по собі перемога Лая може спровокувати посилення економічного або військового тиску з боку Китаю.

«У найближчій перспективі ми, швидше за все, побачимо, як Пекін буде максимально тиснути на Тайвань, аби визначити умови для наступних переговорів щодо перетину Тайванської протоки», – вважає Вень-Ті Сун, науковий співробітник Глобального китайського хабу Атлантичної ради. За його словами, це може включати «інтенсивну дипломатичну риторику, яка критикує адміністрацію Демократичної прогресивної партії, економічні санкції, а також ширше використання військових інструментів – як спосіб зафіксувати невдоволення Пекіна». Йдеться про так звану тактику «сірої зони» – це агресивні дії, які не переростають у відкриту війну – те, що Китай дедалі частіше робить щодо Тайваню. За словами Вень-Ті Суна, Китай також «може відкласти більш рішучу відповідь» на якийсь час – принаймні, до травня, коли Лай виголосить інавгураційну промову. В Пекіні її оцінять і вже тоді щось вирішуватимуть.

На думку Чонга Джа-Іана з Національного університету Сінгапуру, Пекін продовжуватиме тиск, але, ймовірно, утримається від ескалації, бо певно, хоче лишати у своїх руках такий потужний інструмент впливу, як погрози вторгненням. За його словами, Пекіну також потрібен час і на владнання проблем із власною економікою.

Якщо завтра війна?

У серпні 2022 року Китай вже демонстрував гру м’язів. Тоді він влаштував масштабні військові навчання навколо Тайваню, аби висловити невдоволення візитом тодішньої спікерки Палати представників Конгресу США Ненсі Пелосі до Тайбею (за яким із напруженням стежив весь світ). Пекін випустив ракети у води навколо острова та імітував блокаду своїми винищувачами і військовими кораблями. Це стало найбільшою демонстрацією сили Китаю за останні роки.

Тайванські силовики 11 січня заявили, що не очікують широкомасштабних військових дій з боку Китаю відразу після виборів, посилаючись на несприятливі зимові погодні умови, проблеми в китайській економіці і зусилля Пекіна і Вашингтона щодо стабілізації відносин після двостороннього саміту в листопаді, пише CNN.

Та раптом вони помиляються?

Видання Newsweek дивиться з оптимізмом на воєнні перспективи Тайваню. «Хоча збройні сили Тайваню значно менші за збройні сили Китаю, який за кількістю кораблів має більший військово-морський флот, ніж США, його географічне розташування як острова зі скелями поперек бурхливої ​​100-мильної Тайванської протоки означає, що на нього нелегко напасти». Крім того, понад 23-мільйонне населення Тайваню має значний потенціал для опору. Тайбей також має модернізовані винищувачі та інше обладнання зі Сполучених Штатів. Понад те, острів може розраховувати на допомогу з боку інших демократичних сусідів, таких як Японія, які побоюються, що Китай посилиться у Тихому океані.

У свою чергу відставний високопоставлений військовий чиновник Лі Сі Мін, який до 2019 року обіймав посаду начальника Генерального штабу збройних сил Тайваню, не поділяє цього оптимізму. «Тайвань повільно засвоює уроки російського вторгнення в Україну і повинен прискорити відхід від проєктів військових літаків і кораблів з високими витратами і перейти на маневрені види озброєнь: безпілотники і мобільні системи ППО, які можуть створити Китаю серйозні проблеми», – зазначив він в інтерв’ю виданню Politico.

Лі Сі Мін зауважив, що за останні два роки тайські військові «покращили свій стратегічний підхід», в тому числі, інвестуючи в безпілотники. Проте експерт  вважає, що занадто багато грошей досі витрачається на проєкти зі створення звичайних озброєнь. На його думку, Тайваню потрібно буде більше зосередитися на мобільних системах ППО. «Немобільні, великомасштабні, далекобійні системи легко знищити… Тайваню також потрібна невелика кількість сучасних безпілотників, доповнена великою кількістю недорогих малих ударних дронів. Якщо у нас їх буде достатньо, це стане великим головним болем для Китаю», – пояснив він.

На думку Лі Сі Міна, Тайваню також слід почати поступове виведення з озброєння військових літаків «Міраж» французького виробництва, придбаних у 1997 році. Відповідаючи на запитання, чому військово-повітряні сили чіпляються за ці винищувачі, і в липні планують продовжити термін їхньої служби, експерт сказав: «Вони не можуть їх відпустити. Вони не можуть відмовитися від старого. Немає грошей, щоб купити нові».

При підготовці статті були використані матеріали CNN, Politico, Newsweek.

Наталія Сокирчук, для «Главкома»