Тривога Польщі. Європейська канарка у вугільній шахті
До застереження прем'єр-міністра Моравецького слід прислухатися
Якою хоче бути Європа, коли виросте? Багатою чи безпечною, чи і тією, й іншою? Сподіваємося, Європа вирішить бути такою, як Польща – країною з твердим характером, моральним хребтом, згуртованим населенням, сильною економікою і залізною відданістю зміцненню європейської безпеки. Польща подвоює чисельність своїх збройних сил через загрозу з боку Москви. Польща стала першою європейською «колонією», яка успішно повстала проти Совєтського Союзу у 1980-х.
В останні роки Польща фактично самотужки попереджала континент про небезпеку, яку становлять російські трубопроводи, енергетичне домінування та вплив у Європі. Тепер європейців знову попередили про небезпеку, що чекає на них попереду, у потужній промові прем'єр-міністра Польщі Матеуша Моравецького в німецькому Гейдельберзі.
«Європа обеззброїла себе, дивлячись на російську агресію, як кролик на світло фар. Моє бажання для країн Європи – бути настільки сильними у військовому плані, щоб у разі нападу не потребувати допомоги ззовні. Сьогодні це не так. Без американського втручання України вже не існувало б. І Кремль перейшов би до своєї наступної жертви».
Заклики Польщі перед вторгненням в Україну в 2022 році в Брюсселі, Берліні, Парижі та Римі здебільшого ігнорувалися або відкидалися. І прямим результатом їхньої байдужості є нинішні геноцид і руйнування в Україні, а також підрив світового порядку та глобальної економіки. Моравецький рекомендує подвоїти або й потроїти військові бюджети по всій Європі, щоб відповідати зобов'язанням Польщі у розмірі 4% від ВВП. Польща має намір створити найбільшу в Європі сухопутну армію, вдвічі більшу за німецьку, й інші єврорейські дежави повинні зробити те ж саме, оскільки російська загроза ще далека від завершення. Він застерігає Європу від посилення залежності від потенційно ненадійного та небезпечного Китаю, номінального союзника Росії.
Послання Моравецького є прямолінійним, що різко контрастує з тонкою дипломатичною грою, яку нещодавно зіграв у Китаї президент Франції Еммануель Макрон, або з російськими тезами, які виголошує дволикий прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан.
«Боротьба європейських народів за свободу не закінчилася в 1989 році, – заявив Моравецький. – З 24 лютого 2022 року українці щодня борються за свободу всієї Європи. І від того, як розгортатиметься ця війна, залежить і наше майбутнє. Поразка України буде поразкою Заходу. Понад те, всього вільного світу».
На його думку, Європа має озброїтися та посилити військову підтримку України. Інакше поразка Києва підбадьорить не лише Путіна, як це було з Гітлером, а й Китай.
Непродумані заяви наївного французького президента Макрона після його триденного квітневого візиту до президента Китаю Сі Цзіньпіна не лише розчаровують, а й завдають стратегічної шкоди. Після візиту він заявив американському журналістові, що Європа має чинити опір тиску, аби не стати американським «васалом», втягнувшись у конфронтацію між Сі й Вашингтоном щодо Тайваню. Він обливав брудом Америку і підривав міжнародне право, західний альянс, а також Тайвань. Чи був цей ляпсус просто продажем фуа-гра китайцям?
Очевидно, що ні. Додавши дурості до образи, він зневажив головного благодійника Європи, США, після того, як французькі угоди були підписані в Пекіні. Потім він відступив, але вже після того, як зазнав нищівної критики. Але було надто пізно. У Кремлі та Пекіні вже вилітали корки від шампанського, тому що євролідер публічно зневажив Сполучені Штати, концепцію територіального суверенітету і Тайвань.
«Якщо Україна впаде, наступного дня Китай може напасти на Тайвань»
Моравецький сказав, що таке потурання Китаю і торгівля на високих ставках є самогубством і повторює те, що Європа зробила з Росією, влаштувавши континентальну любов до Путіна, яка переконала військового злочинця, що він може безкарно розгулювати по Україні. «Китай не був покараний, – докоряє Моравецький. – Європейські лідери не можуть сказати: «Тайвань – це не наша справа». Якщо Україна впаде, наступного дня Китай може напасти на Тайвань».
І відповідальність за цю війну має «розділити комуністичний Китай», додав він. «Відносини між Китаєм і Росією є ключовими для майбутнього світу. Я стурбований підтримкою, яку Сі надає Путіну. Сподіваюся, він не перетне червону лінію, постачаючи зброю Росії. Він не робить цього, і це доречно, оскільки Росія вторглася в Україну. Але це шлюб за розрахунком. Росія недооцінює виклики майбутнього, з якими вона зіткнеться, в тому числі і з Китаєм. Довгострокове проти короткострокового. У цьому контексті росіяни недалекоглядні».
На щастя, президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн розуміє це і коли була в Китаї разом з Макроном, то виступила з жорстким посланням. Вона пропонує «знизити ризики» у торговельних відносинах між ЄС і Китаєм у таких сферах, як відновлювана енергетика, сировина, технології та оборона – це необхідно, оскільки ці сектори піддаються надмірному втручанню через «явне злиття Китаєм свого військового і комерційного секторів». Вона також попереджає, що план Китаю зіштовхнути країни Європейського Союзу з метою просування власних геополітичних інтересів вже «в дії». «І зараз настав час для Європи також перейти до дій. Настав час продемонструвати нашу колективну волю, час спільно визначити, який вигляд матиме успіх, і показати ту єдність, яка робить нас сильними. Ми рішуче виступаємо проти будь-якої односторонньої зміни статус-кво, зокрема із застосуванням сили».
У своїй промові Моравецький зазначив: «Торгівля з тиранами має приховані витрати. Розвиток гарантований лише з передбачуваними партнерами зі спільними цінностями. Але європейці хочуть продавати більше товарів Китаю за величезну геополітичну ціну, роблячи нас більш залежними від Китаю, а не менш залежними».
Інша проблема полягає в тому, що амбіції членів континенту відрізняються. «Захід? Не всі мають однакову думку щодо виклику безпеці Європи. Наш західний сусід (Німеччина) зробив помилку, зблизившись з Росією. Її макроекономічна та бізнес-модель базувалася на п'яти стовпах: дешева енергія з Росії, низька вартість капіталу, дешева робоча сила з Центральної Європи, безкоштовна безпека від США і високомаржинальна продукція, що продається до Китаю. Тепер ця модель розвалилася на друзки, і дехто хоче швидкого припинення вогню майже за будь-яку ціну. Багато західноєвропейських політиків хочуть (але не всі) якнайшвидшого припинення вогню, і вони не розуміють, чому Україна воює. Вони хочуть, аби поставки високоприбуткової продукції до Китаю продовжувалися».
Моравецький вважає, що найбільшим викликом для Європи є те, що Німеччина та Франція відстають від менших країн з погляду їхньої прихильності до війни або до створення сильнішого європейського військового альянсу. Це загрожує континенту, оскільки Росія не зупиниться, а імперіалізм, колоніалізм і націоналізм «лежать в її основі».
«Німеччина і Франція хочуть, щоб Україна перемогла, але до якої міри вони готові долучитися, я не знаю, – сказав Моравецький. – Я не бачу серйозних міжнародних кроків або великих пожертвувань з їхніх власних [військових] складів Україні, як це роблять інші країни, такі як Великобританія, Чехія, Польща, країни Балтії та інші. Це викликає велике занепокоєння, і я хотів би, щоб було більше підтримки».
Вже вкотре в історії Польща є європейською «канаркою у вугільній шахті». До застереження її прем'єр-міністра слід прислухатися. Західна, Центральна і Східна Європа, а також країни Балтії перебувають під загрозою з боку жахливого режиму, але вони розділені щодо подальших кроків, хоча не можуть дозволити собі бути фрагментованими. Перед обличчям екзистенційного виклику Європа має подорослішати й набути твердості духу, моральної стійкості, громадської згуртованості та відданості посиленню безпеки, яку демонструє Польща. Перед обличчям безжального ворога головна мета Європи має полягати в тому, щоб стати сильнішою і здатною стояти на своєму – а не продавати винищувачі і фуа-гру Пекіну чи покладатися на підтримку Америки.
Європа потребує перевірки реальності. Америка, Британія, Японія, Південна Корея, Австралія та інші їхні союзники в Європі та за її межами мають «зачитати Акт про бунт» Брюсселю, Берліну, Риму і Парижу. І то зараз.
Переклад з англійської Вікторії О. Романчук