Так простіше убивати. Про роль «клікух» у шкільному насиллі

Сучасні війни простіші. Тобі не треба дивитись в обличчя ворогові. Солдат у більшості випадків не бачить тих смертей, які несе його зброя. Тобі вже немає потреби дивитись у вічі людині, з якої ти витягуєш свій меч. Так простіше. Психологічно простіше убивати. Ворог деперсоналізується.

Понад те, ти вбиваєш не людину. Ти вбиваєш «нацистську свиню», «насильників», «бандитів». В українській є чудове слово – «нелюдь». Саме воно є показником того, що відбувається з твоїм противником. Він дегуманізується, перестає бути людиною. Кожен опонент, який стає ворогом, проходить цю стадію. І не важливо чи це справжня війна, чи довготривале протистояння з сусідом за межу, з протилежного боку – завжди морально гірші індивіди. Нелюди.

У Філіпа Зімбардо є дослідження про Стенфордський тюремний експеримент. Так ось, він говорить, що осіб спеціально позбавляють власного імені, їх дегуманізують через присвоєння номера. Так само дегуманізують свою особистість ті, хто застосовує насилля. У Зімбардо, наприклад, - це відбувається через дзеркальні окуляри, які стають психологічною бронею, що захищає твою особистість. І дає змогу застосовувати зло щодо інших. Я думаю можна піти далі – псевдоніми, позивні. На кшталт Гіві, Стрелкова чи Сталіна. Вони створили додаткову особистість, яка реалізує зло. Роблячи (на рівні особистого сприйняття) і Толстих, і Джугашвілі, і Гіркіна позитивними персонажами. Саме тому протестувальники застосовували балаклави – це не лише засіб уникнути відповідальності перед законом, це – засіб уникнути відповідальності перед собою.

Саме тому українці перетворились на «фашистів» у Росії. «Поганяло» замінює необхідність думати. «Фашист» - «нелюд». А емоціями досить просто керувати. І спрямовувати ненависть. Бо ми ж уже не «брати-українці», як «фашистів» нас можна убивати.

Дегуманізація і деперсоналізація – це спроба виправдати і ненависть та насилля, що застосовується до жертв, і власний садизм.

До чого тут шкільне насилля? До того, що всі ці власні круті «клікухи» чи поганяла для інших – по змісту мало чим відрізняються від великої політики. Ба більше, чи не з дитинства у нас закладена здатність привласнювати і роздавати прізвиська?

Тому в епоху інтернет-анонімності, досить просто вести пресинг реальної людини, ховаючись за «лівим» акаунтом. Це вже не я, це хтось інший. І не важливо, що сталось з тим, хто сидить по той бік екрана. Це не я його вбивав.

Та ви маєте розуміти, що якщо від ваших дій постраждає людина, то скільки б ви себе не виправдовували іншою реальністю, винними будете ви.

І якщо ти хочеш зупинити насилля у класі, в своєму колективі, але не знаєш з чого почати, спробуй «бика» і «лоха» називати їх власними іменами. Саша чи Вася. І можливо це стане початком до змін. Початком, але – не панацеєю.

Читайте також: 

• Лише 17 хвилин спілкування на день. Ви вважаєте, що вашу дитину виховає інтернет?
• Stop-булінг. Три проблеми батьків, які впливають на дитячу агресію
• Булінг – тиша, яку ми маємо почути
• Я сьогодні в школу не піду! Про новомоднє слово «булінг» і його значення
• «Б’є – значить любить»? Історія однієї мами очима психолога
• Психологічне та фізичне насильство у школі. Хто має відповідати за законом
• Безпечний простір для вашої дитини. Як протидіяти шкільному булінгу
• Убивчі забавки в інтернеті. Яку шкоду може завдати кібербулінг?
• Протидія булінгу та екстремізму. Рада Європи запустила спеціальний проект у Албанії
• Коли вашу дитину цькують. Посібник для батьків
• Стоп шкільний терор. Як зупинити дитяче насилля (дослідження)