Навіщо Банкова свариться із нашими союзниками?

Журналісти одного видання хизуються, що накричали на конгресвуман Вікторію Спартц. І ще й закликали наших політиків «припинити спілкуватися з подібними політками».

Я з 2007 працюю в медіа, але таке бачу уперше.

По-перше, трохи тупо сваритися із лобістом українських питань тільки тому, що вона представляє Республіканську партію. У США двопартійна система, і нам потрібна підтримка як республіканців, так і демократів.

Друге. Нагадаю 2016, коли наш тодішній президент, міністри писали пости в стилі «президенство Хілларі Клінтон уже в кишені», «Трамп смокче чупачупс». Пам’ятаю, як опісля, після ночі виборів окремі політики витирали ці образливі пости, але всі, хто їх мав почитати – почитали. І так, кілька років нова адміністрація вважала наших політиків недалекими.

Третє. Великі претензії коментаторів до Спартц, що вона сказала «ваш президент», «ваша країна» – ну так, це наша країна. Вона політик українського походження. Але американський політик. Все чесно.

Чотири. Багатьом образливим здався заклад «триває війна, ваша індустрія має працювати, не треба чекати, що Захід все дасть». Давайте чесно – все по ділу сказано. Ми не можемо жити в борг за кошти платників європейських та американських податків. Все чесно. Почитайте, як жили США і Велика Британія в часи війни.

Журналісти видання накинулись на Спартц на заувагу, що «її турбує, що скорочують місцеві бюджети за рішенням офісу президента». Вибачте, але випилювання мерів постраждалих міст із ефірів, заборона їм на поїздки закордон, заяви клерків ОПУ – яскраве свідчення, що все, що мало бути почути на Заході – почуте.

Далі Спартц іще раз наголосила на призначенні очільника САП, на які «США витратило мільярдів».

Далі була агресія на прозицію конгресменки, що за зброєю і коштами має «бути нагляд». Ну так, а в чому тут проблема? Якщо мої кілька джерел із СБУ, розвідки кажуть, що незадоволення закупівлями української сторони від західних союзників є прям велике, бо до ума не доведені закупівлі, які мали бути ще у березні(!)

Далі двоє журналістів агресивно напали на конгресвуман за Єрмака. Вибачте, але сваритись через клерка, якого ніхто не призначав із американським політиком, який буде в активній політиці ще років 25 – тупо.

Від себе додам. Мені фіолетові прізвища західних політиків. Особливо тих, з ким можна працювати і підсилити свою позицію у протистоянні з РФ.

У недалекому майбутньому політики нової формації, аби Україна нарешті вибралась із цього лайна – треба дружити із ПіС і Громадянською платформою. Із ХДС, Партією Зелених, адекватними соціал-демократами у Німеччині. І далі – якщо ми беремо США, то і з республіканцями, і демократами. Тим паче, є велика вірогідність, що республіканці візьмуть чимало місць на майбутніх виборах. І повірте, сваритися із конгресменом українського походження від дуже багатого штату і одного із «найжирніших» округів – це тупо підірвати себе гранатою, а потім переїхати розірваний труп танком.

Нам потрібна західна підтримка.

Нам потрібні наші серйозні союзники по усьому світу. Велике щастя, якщо успішні люди, які вписуються за нас ще й українського походження. І цікавляться Україною.