Аналіз озброєнь Росії та Північної Кореї. Що очікувати Україні?
По Росії та Північній Кореї, і по реакції від Південної Кореї на ось це все
Якщо говорити про сегмент «конвенційних» озброєнь, то тут РФ може цікавити буквально усе, що є в КНДР для бойових дій на суходолі. Якщо опиратись на цифри у відкритому доступі, то виходить, що Північна Корея має у своєму розпорядженні запаси по зброї, доволі близькі до російських по масштабах: 3,5 тисячі танків, починаючи від Т-34-85 і до танка під позначенням М-2020 (щось середнє між локалізацією Т-62 та спробою у свою «Армату»), понад 21 тисячу артсистем різних типів, ну й ОТРК у необлікованій кількості.
Але тут відкритим є питанням, а якою частиною з цього арсеналу готовий ділитись Ким Чен Ин. Ну і якщо про авіацію, то тут Північна Корея сама б хотіла отримати від росіян новітні Су-35, бо найновіше у неї – це отримані від Радянського Союзу МиГ-29 та Су-25.
Якщо ж про перспективи передачі ракетних та ядерних технологій від РФ до КНДР, якої різко перелякались неназвані «західні аналітики» в публікаціях провідних західних ЗМІ, то схоже, що ці неназвані персонажі у своїх оцінках та застереженнях наглухо запізнились на 5-тирічку, якщо не на дві.
Аналітичний центр CSIS, наприклад, стверджує, що Північна Корея уже могла накопичити арсенал в 50-60 ядерних боєзарядів. А усі відкриті дані по північнокорейській ракетній програмі можна узагальнити так – парадоксальним чином Північна Корея робить балістичні ракети за російськими технологіями навіть краще, аніж сама Росія.
За прикладами можна далеко не ходити, просто беремо і порівнюємо, скільки хоч просто пусків відбулось по російському «Сармату», і скільки пусків пройшла північнокорейська міжконтинентальна балістична ракета Hwasong-18. Різниця дуже здивує.
Як тільки влада Південної Кореї оголосила, що «перегляне рішення» по наданню зброї для України, то чомусь одразу колективно в усіх склалось хибне враження, що Сеул нам із широких штанів дістане сєрпастий-молоткастий (закреслено) сучасні танки К2, самохідні гаубиці К9 та аналог «Хаймарса» під індексом К239 в індустріальних кількостях.
Тут же проблема не тільки у тому, що таке озброєння Південна Корея зазвичай постачає в помірних кількостях і за комерційними контрактами на сотні мільйонів, або й на мільярди доларів одразу.
Проблема і у тому, що Південна Корея ще у квітні 2022 року не відповіла на наш запит передати нам хоча б Т-80 у кількості 43 штуки та БМП-3 у кількості 67 штук, отримані від Росії за борги СРСР (як он на фото). Схоже, що тут мала місце не тільки «страх ескалації», але й більш специфічний момент.
Наприклад, підозріло схожа на «Іскандер» балістична ракета є не тільки у Північної, але й у Південної Кореї також.
Або – якщо ми подивимось на топовий південнокорейський ЗРК K-SAM, і нам здасться, що він підозріло схожий на С-400, то нам насправді не здасться. Бо Росія та Південна Корея мали доволі глибоку історію воєнно-технічної співпраці. Тому тут явно треба бути більш прагматичними, та опиратись на реалістичні очікування. Тобто – що якщо Південна Корея віддасть нам хоча б свою бронетехніку російського зразка, це уже буде суттєве досягнення.
Один із західних аналітичних центрів вказував, що Південна Корея також має десь 200 умовно «вільних» гаубиць К105 TH на шасі вантажівок, та десь 3,4 млн снарядів калібру 105-мм до них. Якщо і це нам південні корейці хоча б теж передадуть, це уже можна сказати буде надмірно-оптимістичною стелею в очікуваннях.
- Війна на виснаження: наслідки для України та Росії
- Глобальний Південь та Україна. Чи є у нас шанс на співпрацю?
- «Ми зараз у 1938 році». Війна Путіна в Україні – невивчені уроки історії
- Велика війна в Азії може спалахнути будь-якої миті
- США та союзники вступають у період ядерної невизначеності – The Economist
- Новий світовий уряд або Що буде з ООН