«При Рейгані такого не було»: хто бере лідерство в Республіканській партії США

Останні кульбіти американської політики, зокрема провал голосування у Сенаті 7 лютого за комплексний міжнародний пакет допомоги, викликають збентеження по всьому світу.

Щодо суті проблеми сказано вже достатньо, тому варто перейти до висновків, які вже давно назріли.

Ще цілком недавно аналітики з жахом обговорювали перспективи розвалу світової системи безпеки внаслідок агресії одного з постійних членів Ради Безпеки ООН. Здавалося, що може бути гіршим як непокараний злочин проти основоположних засад міжнародного права з боку одного з його названих гарантів?

Виявилося, може бути й гірше. Гіршим стало формування «міжнародного інтернаціоналу» держав, які контролюються автократичними лідерами без жодних моральних гальм. В їхніх руках опинився колосальний смертоносний ядерний потенціал світу.

Але віднедавна ще гострішим постало нове сакраментальне запитання. А що буде, якщо світовий клуб «реальної політики» у химерний спосіб доповнить правління Трампа, якщо його оберуть на посаду Президента Сполучених Штатів?

Саме таке запитання виникає внаслідок провалу в Сенаті США голосування за комплексний міжнародний пакет допомоги. І це - після згоди адміністрації Байдена на штучну прив’язку пакету міжнародної допомоги до вирішення проблем південного кордону США. Після багатьох місяців двопартійних переговорів стосовно суті імміграційного законодавства і згоди демократів на ключові вимоги республіканців. На фоні динамічної переорієнтації на 180 градусів переважної більшості республіканців не лише в Палаті представників, але вже й у Сенаті під тиском і шантажем з боку наразі навіть не номінованого претендента в кандидати на посаду Президента США з вражаючим шлейфом серйозних політичних і кримінальних звинувачень.

Поважна політична школа «рейганівської» традиції, яка ще донедавна повністю домінувала в головному законодавчому органі США і присягала у відданості боротьбі з російським агресором і боротьби за свободу України, фактично «здулася» під погрозами Дональда Трампа. Невже очільники Республіканської партії не усвідомлюють фатальних наслідків такого розвитку подій для власної репутації і, найважливіше, для інтересів Сполучених Штатів?

Чимало американських експертів вважають, що нинішня політична ситуація свідчить не лише про істотні проблеми взаєморозуміння між американцями, але й про розлад основ кількасотлітньої американської демократії, її двопартійної політичної системи та системи непрямих президентських виборів.

Оглядачі стверджують, що Республіканська партія останнім часом перестала представляти чітку ідеологію, на яку десятиліттями орієнтувалися виборці і міжнародні партнери, і зробила різкий розворот на користь егоїстичних інтересів нового лідера.

І основна ідеологічна боротьба останніми місяцями велася не між республіканцями і демократами, а всередині самої Республіканської партії, де «рейганівська» більшість з тріском програє маленькій групі радикалів.

Чи не полягає корінь проблеми в тому, що в цій двопартійній системі збереження конгресменами своїх посад повністю залежить він позиції лідера партії і його моральних якостей?

Усередині Демократичної партії теж існують суттєві протиріччя. Але вони не такі деструктивні для американської політики. А решта американців, які не погоджуються з демократами і водночас не приймають зради республіканців, опиняються в аморфному політичному просторі так званих «безпартійних».

Не менший негатив несе в собі й застаріла система президентських виборів. Згадаймо хоча б результати президентських виборів 2016 року, в яких перемогу отримав Дональд Трамп, хоча за його суперницю Гіларі Клінтон проголосувало на два мільйони виборців більше…

Провал голосування в Сенаті Сполучених Штатів 7 лютого 2024 року – це програш лише однієї з «битв», а не всієї «війни» за американську демократію.

Адміністрація Байдена й адекватні конгресмени та лідери Республіканської партії продовжують боротьбу. Хотілося б побажати їм сил, терпіння і перемоги.

***

6 лютого Федеральний апеляційний суд США підтвердив рішення попередньої інстанції, що Дональд Трамп не захищений від судового переслідування за ймовірні злочини під час свого президентства і після нього, зокрема коли намагався скасувати результати президентських виборів 2020 року. Це відкриває можливості для судового переслідування експрезидента за його спроби маніпуляції з результатами виборів і участь у подіях 6 січня 2021 року, що може усунути його з цьогорічних президентських перегонів.