«Велика угода» між США і Саудівською Аравією. У чому суть ситуації

Останніми тижнями Саудівська Аравія переконує Штати укласти з ними жаданий оборонний пакт без прив'язки до нормалізації з Ізраїлем і врегулювання палестинського питання.

Я нагадаю, що Ер-Ріяд хоче підписати зі США договір, у рамках якого Вашингтон зобов'язується продати їм купу нового озброєння, дозволити запустити повний цикл своєї ядерної програми і дати реальні гарантії безпеки в разі нападу на Саудію із залученням американських військ.

США готові були укласти такий договір, але тільки якщо Саудія встановить дипвідносини з Ізраїлем, чого адміністрація Байдена домагається вже давно, по суті продовжуючи лінію Трампа на створення проамериканської близькосхідної коаліції в складі Єгипту, Йорданії, Ізраїлю та аравійських монархій Затоки, яка б стримувала Іран, Туреччину, Китай і Росію.

У відповідь, саудівці заявили, що можуть піти на нормалізацію з Ізраїлем, але тільки якщо Ізраїль візьме зобов'язання зі створення Держави Палестина і припинить війну в Газі.

Об цю скелю переговори і розбилися. Ізраїльське керівництво не хоче йти на компроміс щодо Палестини і Гази. І в міру того, як розвалюється діалог про перемир'я, саудівці дедалі більше розуміють, що такими темпами вони договору або не дочекаються, або палестинське питання стане таким токсичним, що вони не зможуть просто взяти й домовитися зі США та Ізраїлем, не ризикуючи своїм лідерством і авторитетом у мусульманському світі.

Крім того, у самих США немає гарантії, що Конгрес підтримає оборонний пакт із Саудією, а він має бути проголосований у парламенті, інакше жодних гарантій безпеки ніхто не побачить.

У частини конгресменів і сенаторів є претензії до Саудії, особливо в питанні ядерної програми. Мовляв, доступ до повного циклу програми розвитку мирного атома – це питання часу, коли саудівці захочуть свою бомбу. До того ж, США не хочуть давати Ер-Ріяду гарантії безпеки, тим самим прив'язуючи себе до Близького Сходу ще на роки, ризикуючи вступити в чергову війну, наприклад з Іраном.

Не проводити таку угоду через Конгрес можна, але в такому разі вона не буде зобов'язуючою для адміністрації, і може повторитися історія з «ядерною угодою» з Іраном, яку готували 10 років, а Трамп вийшов з неї за дві хвилини.

При цьому, судячи з коментарів Білого Дому, у них немає жодного плану Б. Вони хочуть почати з договору з саудівцями, а потім уже робити все інше щодо Палестини, Ізраїлю та інших напрямків. Зрозуміло, це не влаштовує саудівців, і вони почали вмовляти американців піти на угоду без Ізраїлю.

Самій Саудівській Аравії ця угода потрібна не стільки для війни з Іраном в інтересах Ізраїлю і США, скільки для отримання повного доступу до американського ВПК, ослаблення експортних обмежень США у сфері оборони та залучення військових і ядерних технологій, які допоможуть підняти на новий рівень саудівську економіку, енергетику і ВПК. Усе в логіці «Візії 2030» і примату економічного розвитку Саудії.

У США ж вірять, що угода допоможе зробити Саудівську Аравію більш поступливою, і вмовити принца Мухаммеда бін Сальмана поменше дружити з РФ, Китаєм та Іраном, а може навіть допомагати Заходу їх стримувати. Гарантії того, що саудівці прямо так і робитимуть, звісно, немає. Але іншої стратегії у США щодо Близького Сходу немає.

По суті, зараз усе залежить від ізраїльсько-палестинських переговорів. Буде припинення вогню – шанси на угоду підвищуються. Буде штурм ізраїльтянами Рафаха – угоду буде відсунуто на другий план, і саудівці намагатимуться досягти її або без прив'язки до Ізраїлю, або вже після виборів у США.