Щодо перспектив вступу України до НАТО
Україна – це територіально велика країна, парасолька безпеки над якою буде коштувати досить дорого
Наша проблема, на мій погляд, полягає у тому, що ми мислимо категоріями днів та місяців, а наші партнери – десятиліттями.
І цей смисловий розрив утворився ще до повномасштабної війни.
Про НАТО у нас згадують або під час виборів, або як припече.
Логіка наших політичних еліт у цьому контексті зрозуміла:
або консолідація електорату під час виборів навколо маркерної теми, або поточна стабілізація кризової ситуації шляхом залучення зовнішньої парасольки безпеки.
А тепер поглянено на ситуацію очима наших партнерів.
Для них, кожен новий учасник розглядається або як ресурс, або як відносно дешевий пазл загальної системи трансатлантичної безпеки.
До першого типу, віднесемо Польщу з її стабілізованим за рахунок мігрантів демографічним потенціалом та економічним драйвом.
До другого типу – країни Балтії, Балкан, Центральної Європи.
Є гібридні варіанти, наприклад, Фінляндія.
Тут і зиск, і відносна дешевизна.
Україна – це територіально велика країна, парасолька безпеки над якою буде коштувати досить дорого.
Крім того, на відміну від решти учасників блоку – з перманентною перспективою війни з величезною ядерною державою.
Отже, єдине, що може спонукати Захід прийняти рішення про включення нас до своєї безпекової ойкумени – це наш потенціал, який посилить НАТО, а не послабить.
Натомість, в моменті, такий військовий потенціал у нас є: географія та ЗСУ.
Але згадаймо мою стартову тезу – що буде з цим потенціалом у перспективі десятиліть.
Негативні сценарії, які розглядаються на Заході, включають у себе модель, коли у нас станом на 2050 рік залишиться приблизно 21 млн мешканців.
З них, 10 млн пенсіонерів та 3 млн дітей.
Населення у віці 18-60 років складе 8 млн чоловіки та жінки приблизно порівну.
Тезу про обов'язкову військову службу жінок серйозно розглядати не будемо.
Отже, мобілізаційний потенціал складе до 4 млн осіб, реально – до 500 тис.
Це в рази менше ніж зараз.
Тобто замість потенціалу, НАТО отримує величезну територію, яку доведеться захищати від небезпечного супротивника.
Геополітична географія, у цьому контексті, перетворюється з переваги на географічне прокляття.
З іншого боку, якщо б Україна продемонструвала успіхи в репатріації населення, відновленні демографічного потенціалу та у зростанні економіки (ВВП вище 500 млрд дол), така країна (аналог Польщі) була б цікава для блоку НАТО, адже посилила б потенціал блоку, а не послабила.
Тобто, для вступу до НАТО нам необхідно стати економічно та демографічно сильними.
Тоді наше географічне положення перетвориться на географічне благословення.
А для цього, необхідно змінити саму систему, саму суть нинішнього політекономічного укладу, зокрема подолати корупцію, яка у нас є не багом чи фічею системи.
Корупція у нас і є самою системою і ця матриця має бути перезавантажена.
Про що, зокрема і натякнули нам у Вільнюсі.
- Україна – не Netflix
- НАТО адекватно оцінює ситуацію у світі. І ось чому
- Саміт НАТО: добре і погане для України
- В України є рік
- НАТО продовжує грати в «кішки-мишки». І когітки Заходу все ближчі до мишки
- Ми вже в НАТО
- Саміт НАТО у Вільнюсі: перший день. Підсумки для України
- «Не пускайте Україну до НАТО». Як переконують Байдена: ключові аргументи
- Україна і НАТО: будемо брати грошима