Саміт НАТО. Не варто тиснути на Байдена
Не накручуйте себе надмірно у цьому питанні, щоби потім не довелося розчаровуватися в союзниках
Можу, звісно, помилятися, але посилення публічного тиску на Байдена перед самітом НАТО може призвести лише до зворотнього результату. Просто тому, що президент США (а) не діє під тиском, і (б) не може дозволити будь-кому подумати, що він може діяти – а також змінювати свої рішення – під тиском.
Тому здається мені, що запрошення приєднатися до НАТО Україна у Вільнюсі точно не отримає. Отримає щось на зразок second best option – «ось вам зброя, ось гарантії ізраїльського типу, а про решту поговоримо після війни» – але запрошення ні.
Мораль: не накручуйте себе надмірно у цьому питанні, щоби потім не довелося розчаровуватися в союзниках. Вони не ідеальні, але (а) кращих в нас не було й не буде, а (б) розчарування в них точно не дасть нам жодного конструктиву на майбутнє.
Пам'ятаєте кампанію «НАТО, закрий нам небо!», єдиним підсумком якої стало кількамісячне соціологічно значуще розчарування українців в ідеї приєднатися до НАТО? Тоді навіть деякі притомні й розумні люди на певний час повірили, що це реально, просто НАТО «не хоче цього робити». Потім в ОПУ зрозуміли, що ця карта на переговорах з Росією все одно не зіграє – а отже, немає заради чого хитати українців від НАТО до «озброєного нейтралітету» – і відкрутили довіру до НАТО назад. Ну от, не треба цей шлях «розчарування в НАТО» проходити на «біс», хай наскільки щирою з боку українців є ця накрутка.