Смертельна хвороба Росії

Колонізацію території можна порівняти з появою в організмі пухлини.

Пухлини бувають доброякісні та злоякісні. Перші просто розсувають сусідні тканини, другі з'єднуються з ними і руйнують їх.

Британський колоніалізм «доброякісний». Британці ніколи не змішувалися з колонізованими, а тих допускали в своє середовище лише неохоче і суто в індивідуальному порядку.

Французький та німецький колоніалізм ближче до доброякісного, але з окремими проявами злоякісності. Для французів це «чорноногі» (pieds-noirs), для німців їхні сусіди-«арійці» (наприклад, голландці). Там і там були спроби змішування, тобто колективної інкорпорації колонізованих як «другосортних, але своїх».

Російський колоніалізм – ідеальний приклад злоякісного. Він намагається перетворити на «друго/третєсортних, але своїх» всіх, кого зможе колонізувати. Байдуже, під якими гаслами – панславізму, православ'я, «цивілізаторства» чи комунізму.

Ось чому росіяни як власне «русские» залишилися «віртуальною нацією» – imagined community – причому уявленою не «знизу», як німці та українці, а «зверху», як французи; але ця віртуальна нація, на відміну від тих же французів, так і не стала реальною (не розвинула власної культурної гомогенності). В цієї геополітичної пухлини такі розмиті края, що неможливо виокремити її «ядро» – оцих-то «русских» – і перетворити їх на реальну націю, що живе у власній, достатньо культурно гомогенній, національній державі.

Єдиний вихід – пошматувати і дати розвиватися кожному шматку окремо. Тоді ще є шанс, що з них по окремості розвинеться щось позитивне і відносно неагресивне.

P.S. Для тих, хто взагалі не розуміє метафор, додатково поясню: під «руйнуванням тканин» у цьому контексті слід розуміти руйнування не тіл (життів), а ідентичності колонізованих. Мені здавалося, це цілком зрозуміло. Але з коментів бачу, що не всім.