НАТО повторює помилку 2008 року?

Днями посол Британії при НАТО Девід Кворрі заявив, що Україна повинна знизити очікування від ювілейного саміту Альянсу, що відбудеться в липні 2024 року у Вашингтоні.

Позавчора посол США при НАТО Джуліан Сміт сказала, що не очікує на саміті запрошення Україні вступити до Альянсу.

За традицією обидва посли підкреслили, що місце України в НАТО не підлягає сумніву, що буде якийсь сигнал про стрімке зближення тощо.

Дві по суті однакові заяви з коротким інтервалом – це навряд чи збіг. Моє припущення: напередодні засідання ради «Україна-НАТО» в Брюсселі партнери вирішили попередити якісь дії/заяви нашої країни і знизити градус дискусії.

Перед такими зустрічами в робочому режимі йде обмін інформацією про настрої та очікування. По суті, посли США і Британії спробували виставити Україні рамки публічної риторики.

По-перше, «це вже було» неодноразово, особливо – у 2008 р. І призвело до плачевних результатів.

По-друге, зайвий раз звернули увагу, в якій нетривіальній ситуації перебуває Альянс. Настільки, що це викликає погано приховуваний хтонічний жах і паніку в низки посадових осіб.

Річ у тім, що ювілейний саміт у Вашингтоні, де 75 років тому було створено Альянс, мав стати історичним. Там мали прозвучати якісь важливі заяви, оформитися проривні рішення тощо. До саміту мав піддатися екзекуції товариш Орбан, аж до читання покаянних промов шведською мовою. У такому форматі саміт міг стати непоганою підмогою і для виборчої кампанії зокрема.

Але зараз усе заграло іншими фарбами.

Не виключено, що все заплановане в липні заявлять/підпишуть. Але вага цих рішень буде зрозуміла не раніше листопада 2024 р. Бо в день саміту пан Трамп може написати у твіттері «А ось і ні» і підвісити ситуацію.

Якщо ж країни НАТО в Європі збільшать витрати на оборону (що кров з носу необхідно давно), це буде черговий аргумент для Трампа. Який зможе дістати діаграмку і показати: бачите, ось я їх почав тиснути – ось вони почали платити, моя ідея перемогла.

Публічна пікіровка генсека НАТО Єнса Столтенберга з по суті приватною особою, якою зараз є Трамп, – це вельми незвично. Столтенберг може дозволити собі таку риторику, тому що сподівається таки піти з посади генсека. Але загалом атмосфера тривожна.

На тлі, коли натовці самі не знають, що на них чекає, активність України буде подразником. Брюсселю потрібні якісь реальні кроки, щоб не розгубити залишки авторитету. Але ухвалювати рішення – некомфортно.

Значить, буде якийсь новий виток міркувань, що Україна має щось пофіксити, ще раз підстрибнути на одній нозі й тільки потім щось трапиться.

Треба з усією доброзичливістю показувати партнерам, що ми розуміємо їхні мотиви і тому не приймаємо черговий потік єресі.

Бо це ж уже було.