Нашому поколінню випало виправляти тисячолітні помилки

Мені соромно про це говорити, коли довкола стільки жаху та пекла, але всередині себе я справді радий, що нашому поколінню випало виправляти тисячолітні помилки. Що ми маємо шанс перемогти одне з найбільших зол у світовій історії та точно найбільше у наш час. Що ми буквально рятуємо планету.

Я щасливий жити саме в цю епоху. Я щасливий бути в найгероїчнішій армії людства. Я щиро не розумію людей, які свідомо втрачають цей шанс. Ви збираєтесь жити вічно? Розумію, я теж. Але я не хочу жити нудно. Для мене абсурдна сама ідея їхати кудись працювати, хоч далекобійником, хоч айтішніком, коли можна битися з драконами. Дракони страшні, але безсенсовне існування страшніше.

Так, ми не знаємо наших шансів. Це – стрибок віри. Ми не знаємо, хто з нас доживе до перемоги, ми віримо в неї – але не впевнені в ній. Але ми вже пройшли більший шлях, ніж усі наші попередники. Ми нищимо зло так, що кіно про нас звинуватили б у нереалістичності. Ми завжди знатимемо, чого ми варті.

Ми вже увійшли в історію.

Слід пройти наскрізь та вийти переможцями.