Кадрові призначення у Росії. Перші підсумки

1. Те про що я говорив доволі давно, стало реальністю. Путін після виборів повністю обнулив всі домовленості з елітами. Тепер старі правила гри вже не працюють, у нових ще нема.

2. Головна перестановка – не у Міноборони, а пониження статусу екссекретаря Радбезу Миколи Патрушева до рівня помічника Президента. До звільнення з Радбезу Патрушев був куратором всіх силовиків. Тепер взагалі такої людини, яка б курувала силовиків, просто не існує з усіма відповідними наслідками. Щодо самого Патрушева, то його нове поле діяльності – кораблебудування.

Це з однієї сторони схоже на призначення Будьонного заступником міністра АПК з питань конярства. А з іншої – це не лише конфлікт з керівництвом ВТБ, (банк відповідає за будівництво нових кораблів), але й надважлива ділянка роботи повʼязана перш за все з Північним морським шляхом та всіма воєнними флотами.

3. Щодо Міноборони, то у часи Шойгу воно було поділене між власне Шойгу та людьми Патрушева і Чемезова (плюс залишки від Сердюкова, який наразі працює у структурах Ростеха). Так от, зараз ми бачимо бліцкриг по зачистці МО від топменеджерів, які орієнтувалися на вище названих персонажів. А разом з тим і спробу знищити існуючий корупційний ланцюжок: Міноборони (Шойгу) – ВПК (Чемезов) – силовики (Патрушев). Не секрет також і те, що у вищому керівництві ФСБ є ряд людей Патрушева та Чемезова і поки треба лише дивитися, чи будуть звільнення і там.

4. Перемога Чемезова в уряді поки, звичайно не стала для нього пірровою. Але всіма кадровими призначеннями Путін розвалив найсильніший тандем у своєму оточенні: тандем Патрушева і Чемезова, який міг стати державою у державі. Власне всі кадрові зміни останніх днів повʼязані саме зі зростанням впливу і навіть зрощенням цього тандему.

5. Новий міністр оборони ніякий не ідеолог «економічного контрсанкційного дива», як про це багато хто писав в останні дні. Він – був перш за все «государєвим оком» в уряді Мішустіна. В Міноборони він має дві функції: провести зачистку і перенаправлення корупційних схем, а також покращити технологічні ланцюжки між Ростєхом і армією. Чекати дива, як багато хто пише, – малореально. Проте, у певних точкових задачах він, напевне, покаже результат. Повторюся: у точкових проєктах.

6. Важливо звернути увагу на малопримітну посаду міністра спорту, яка дісталася ставленику Сергія Кірієнка Михайлу Дегтярьову. Судячи з усього, у Кремлі побоялися створювати окрему структуру по молоді (молодь і мігранти – дві головні проблемні точки російської влади) і «прикрилися» спортом. Важливо, що це питання, хотів би курувати Кірієнко, але новому міністру дали іншого президентського куратора – Дюміна.

Дюмін у своєму функціоналі також матиме Госсовет (теж конкуренція з Кірієнком) і ВПК (конкуренція з Чемезовим і, напевне, поки підтримка Білоусова). Зараз всі аналітики говорять, що посада помічника президента для Дюміна – це транзит перед стрибком вгору. Напевне це так. Але попередній транзит (посада губернатора) затягнувся на довгі роки.

7. Головне питання на яке немає відповіді: на кого в усіх цих кадрових іграх опирався Путін. Поки ми можемо лише здогадуватися хто це, але від відповіді на це питання буде залежати те, хто буде утворювати нове найближче коло Путіна після того, як політик номер два (Патрушев), як мінімум тимчасово, втратив свій статус.