Війна за ресурси: Роль Білоусова у військовому керівництві Росії

Його призначення міністром війни у Росії означає: війна – це вже економіка, гроші й ресурси. Тепер війну поведе не військовик, а економіст. Війна ресурсами – найгірший варіант для нас зі зрозумілих причин.

Бєлоусова називають архітектором і розробником так званої путіноміки. Цим неологізмом економісти називають породжений війною новий тип державного господарства, який викристалізувався у Росії.

Бєлоусов (закінчив економічну кібернетику МГУ) прописав доктрину нової економічної дійсності й адаптував державну махіну під неї. Базові аспекти путіноміки можна порівняти з аутизмом: усі функції звужуються лише до необхідних. Ставка не на всі галузі одночасно й рівномірно, а лише на самовідтворювальні й драйверні (у Росії це ВПК, який тягне решту). Цю модель можна назвати рециркуляційною: в умовах, коли заблоковані зовнішні інвестиції та вливання, всі внутрішні ресурси запущено в економічний замкнутий рецикл.

Позаяк відпали зовнішні ринки, все націлено на максимальне розширення внутрішнього, тому економічний ізоляціонізм використано на користь власного виробника. Ця система й дала ворогові змогу амортизувати (пом’якшити) ефект від міжнародних санкцій і перепрофілюватися на довгу війну.

Економіст на посту міністра оборони – найпряміший натяк, що війна стає змаганням кількостями, а, як гласить теорія і практика війн на виснаження, у них безумовну фору має крупніший. Це зовсім інший горизонт задач для держави, і тут навіть у телескоп не видно когось, хто б мислив такими категоріями.