Замороження російських активів. Чи дійсно є загроза світовій економіці?

Нобелівській лауреат Дж. Стігліц у нещодавній статті розвіяв побоювання щодо економічних наслідків для країн Заходу від конфіскації заморожених суверенних активів Росії. Від себе додам та розширю, зосередившись на трьох основних економічних доводах тих, хто побоюється рішучих кроків в питанні конфіскації активів країни-агресора (юридичні питання полишу відповідним фахівцям).

Про загрозу долару та євро

Питання про попит на долар або євро – це питання про попит на безпечний актив. Для РФ «безпечний» зараз звучить як такий, що не заморозять або не конфіскують. Але для решти це маргінальний аспект. Головний – той, що не «згорить», й той, курсом якого влада не маніпулює на власний розсуд (як є з юанем). Долар та євро і є такими активами. Є послуга, яку вони надають. Послуга має попит. США та ЄС вирішили обмежити її надання у зв’язку із розв’язаною Росією війною. Є ті, хто вважає, що із солідарності з РФ інші країни тепер відмовляться від послуг, які їм надає долар та євро. Чи вони можуть відмовитися через те, що тепер побачили ризик, що їм самим можуть відмовити? Але такий ризик був завжди, про нього думали завжди, випадок застосування до РФ нічого не змінив.

Подальше скорочення вкладень незахідних країн в інструменти, номіновані в доларах або євро, можливе в дуже обмежених масштабах через брак у світі надійних та ліквідних фінансових інструментів, які можуть зараховуватися до міжнародних резервів, та невисоку ємність ринку золота.

До речі, більшість падіння вартості довгострокових казначейських облігацій США, якими володіє Китай, у 2021-2023рр. пов’язана з переоцінкою активів, а не з чистими продажами (ставка ФРС зросла, доходність держоблігацій разом із нею теж, вартість держоблігацій впала). Більш того, китайські вкладення не обмежуються казначейськими облігаціями США. Китай переводить частину свого портфеля з казначейських облігацій до агентських облігацій США (облігації, випущені чи гарантовані федеральними агентствами чи компаніями, спонсорованими урядом США).

Про витіснення долара або євро юанем

Частка юаня в міжнародних резервах – 3%. Частка долара – 60%, євро – 20%. На долар припадає 80% міжнародних фінансових та 40% торгових розрахунків. Значущість долара та євро посилюється їх ліквідністю, відкритістю США та ЄС до торгівлі та інвестицій. Фінансова система Китаю, навпаки, менш розвинена, її валюта не є повністю вільно конвертованою, є жорсткий контроль над курсом юаня та рухом капіталу з боку влади.

Один з важливих факторів, що визначають, чи стане юань в один ряд з доларом та євро, буде те, чи зможе він досягти масивного використання в транзакціях, не пов’язаних з китайськими компаніями. Резервна та торгова валюта – це не та валюта, яка використовується за межами країни-емітента, але та, що використовується для операцій між іншими країнами. Юань не буде по-справжньому інтернаціоналізованим, доки не використовуватиметься, наприклад, Аргентиною для торгівлі з Японією. Цього немає, за рідкісними винятками.

Навіть якщо Саудівська Аравія почне приймати юані за всю нафту, яку вона продає Китаю, на нафтові контракти, номіновані в юанях, припадатиме 7% їх світового обсягу. Якби Китай та Саудівська Аравія здійснювали розрахунки по всій своїй двосторонній торгівлі у юанях, частка юаня у розрахунках світової торгівлі збільшилася би на 0,2 процентних пункти.

Про єдину валюту БРІКС, яка стане альтернативою долару

Умови, за яких група країн може свідомо зробити вибір на користь єдиної валюти та які необхідні для цього вимоги мають співпадати для успішного створення єдиного валютного простору, описані лауреатом Нобелівської премії Р.Манделлом («Теорія оптимальних валютних зон»). Одна з умов – схильність до схожих шоків. Тобто, умовно кажучи, якщо в одній країні спостерігається рецесія, то бажано, щоб рецесія була й в інших, оскільки монетарна політика однакова для всіх країн-учасниць.

Графік вище показує, що решта країн БРІКС схильна до набагато більших коливань інфляції, ніж Китай, який і є лідером цього квазі-об’єднання й буде проваджувати грошово-кредитну політику суто в свої інтересах. Монетарні політики в країнах БРІКС зазвичай також дуже відрізняються, про що свідчить графік нижче.

Друга умова – якщо країни зазнають різних шоків, то при цьому мобільність факторів виробництва має бути високою. Як адепти єдиної валюти БРІКС уявляють собі міграцію між Росією та Бразилією, відстань між якими становить 15 тис. км.? Чи якими «пряниками» можна масово залучити російських працівників до Індії?

Ще більш важливим є те, що капітал не може навіть відносно вільно переміщатися через різний ступінь контролю за рухом капіталу в Росії, Індії та Китаї.

Й кінець кінцем – що таке БРІКС? Це не міжнародне об'єднання (економічне чи політичне) – це зустріч/нарада глав кількох держав. Члени БРІКС декларують прагнення створити альтернативу контрольованим Заходом міжнародним фінансовим та економічним союзам, але 15 років після створення БРІКС країни не уклали жодної валютної, торгової, митної, оборонної або іншої угоди.

Отже, найбільш часто згадувані проблеми економічного характеру, які нібито матимуть західна фінансова система взагалі, та долар й євро зокрема, внаслідок конфіскації заморожених суверенних активів Росії, необґрунтовано перебільшені. Знерухомлені на Заході суверенні активи РФ мають бути конфісковані й передані Україні для компенсації збитків, завданих країною-агресором.