Вибори у Великій Британії. Момент, який вразить кожного українця

Що мене найбільше вразило на виборах в Британії? Не повірите. Бюлетень.

Їх не можна було фотографувати, але це простий папірець, який можна роздрукувати будь де, зі списком кількох кандидатів.

Ніяких тобі «коренців», печаток і водяних знаків. І коли я запитала: «це ж так легко сфальсифікувати?». Мені відповіли: «Так, але ми тут такого не робимо».

Вичерпна відповідь.

Тут будь-які спроби фальшувати вибори означають смерть для будь якого політика. Політичну.

Другий мій подив – це заява Ріші Сунака відразу після виборів. «Це суто моя провина, – сказав він, – що так багато депутатів консерваторів, які тяжко працювали на своїх округах, втратили свої мандати. Всю відповідальність за провал партії на виборах я беру на себе, бо не зрозумів вчасно такий великий запит суспільства на зміни».

Чому це здивувало? Бо «відповідальність» взагалі не популярне слово в українському дискурсі відносно самих себе.

Ну і третє. Люди. Все тримається на волонтерах: від кампанії кандидатів, до муніципальних округів.

PS. Розказую одному британському експерту про те, як багато технологій фальсифікації принесли в Україну російські технологи. І як багатьом це сподобалося.

– Ні, у вас більше не будуть фальсифікувати вибори, каже він.

– Чому? Це ж вже майже типова історія?

– Ви навіть не уявляєте, під яким ви будете мікроскопом після війни, каже він. Надто багато людей у вас повірили. Всі можливі західні спостерігачі будуть у вас. І ви мусите довести, що є демократією. Власне, доводити це доведеться постійно…

– Дай Бог, кажу я. Це точно більше треба нам…