Заколот у РФ може нести загрозу Україні та Білорусі

Заколот вагнерівців став найбільшою військово-політичною кризою у РФ за останні 30 років – після подій осені 1993 року. Мова про розгін З’їзду народних депутатів і Верховної Ради росії, відомого також як «Штурм Білого дому», «Розстріл Будинку Рад» та «Жовтневий путч» (тривав з 21 вересня по 4 жовтня 1993 року).

Тому, гадаю, російське керівництво доклало максимум зусиль, щоб нинішню кризу локалізувати якнайшвидше.

У цьому контексті роль лукашенка як миротворця видається не випадковою. Він уже давно на підтанцьовуванні у кремля – і діє належним чином.

Я думаю, що пригожин спочатку мав на меті не повалення путінського режиму. Адже саме путін фактично створив військово-кримінальну армію вагнерівців. Скоріше, пригожин хотів політичного знищення міністра оборони РФ – шойгу, який є його конкурентом у плані впливу на фінанси Міноборони. Це факт.

Пригожин чітко побачив малий авторитет шойгу у військах. І події 24 червня це лише підтвердили. Той же керівник генштабу герасимов, з яким також воює пригожин, має значно більший авторитет і серед офіцерів, і в армії загалом.

Сам формат завершення конфлікту свідчить про бажання всіх сторін обмежити його негативні наслідки. Але навряд чи можна сказати, що все вже вирішено. Що пригожин просто перебереться тепер у Білорусь і буде там тихенько сидіти.

Треба розуміти, що пригожин – військовий злочинець із величезним стажем, який уже відчув запах крові. Про це свідчать його численні заяви, дії. Та й дії самих вагнерівців.

Пам’ятаєте, 2020 року в Білорусі затримали понад 30 вагнерівців, яких потім передали росії? Тепер їх там можуть опинитися вже сотні, тисячі. З реальним бойовим досвідом. І це дуже серйозна загроза Білорусі. Тим більше – у контексті майбутнього розміщення там російської тактичної ядерної зброї.

Росія (і мені це здається очевидним) робить результативну спробу інтернаціоналізувати російсько-українську війну. Перетворити її, як мінімум, на регіональний військовий конфлікт. Із залученням до нього низки країн регіону. Це серйозна небезпека.

При цьому 24 червня і Україна, і багато держав світу могли переконатись, що російська система влади абсолютно прогнила. Ось тільки швидко використати ці знання ми, схоже, навряд чи зможемо. Це не ефект чарівної палички. Але я впевнений, що наші захисники обов’язково скористаються здобутими знаннями. Нехай не завтра, нехай післязавтра. Але це неодмінно станеться.