Речник проєкту «Хочу жити» розповів, як росіяни здаються у полон

Під час здачі росіян у полон українські спеціалісти ретельно перевіряють росіян та проводять допит на детекторі брехні. Охочі втекти з війська країни-агресорки переважно родом із Москви та великих міст, а також прифронтових регіонів і глибин Росії. Про це в інтерв’ю «Главкому» розповів речник проєкту «Хочу жити» Віталій Матвієнко.

Українські фахівці спершу зʼясовують, чи бажання окупантів здатися у полон не є підставою від ФСБ (федеральна служба безпеки РФ), зокрема визначають геолокацію дзвінка, з якої саме території він відбувається. Матвієнко запевнив, російські агенти не можуть таким чином потрапити в Україну: це неможливо, бо усіх перевіряють на детекторі брехні. Питання підбираються таким чином, щоби з'ясувати, бреше військовополонений чи ні.

«Ми гарантуємо кожному полоненому, що його буде оформлено як такого, що був взятий у полон під час бою. Таким чином ми страхуємо його від втрати всіх належних росіянам соціальних та інших виплат від їхнього уряду.

Той, хто здається, перед цим, у будь-якому випадку, проходить комунікацію з нашими співробітниками. Інша справа, якщо здаються безпосередньо на фронті, не зв’язуючись попередньо з нашими представниками. Такі можуть розповідати, що ми, мовляв, тут тільки окопи рили, нічого не знали тощо», – зауважив речник проєкту «Хочу жити».

Він розповів історію про п’ятьох росіян. Живим залишився лише один із них. Окупанти сиділи гуртом у бліндажі й вагалися, чи здаватися у полон нашим військовим. У них є методичка, за якою ні в якому разі не можна здаватися у полон, а краще покінчити з життям власноруч.

«Один із них дістав гранату, аби всіх разом підірвати. Проте наш військовий вмовив потенційного самогубцю не робити цього. Нещасний викинув гранату з бліндажа, але вона вдарилася об сітку і повернулася туди, звідки її кинули. Стався вибух, четверо з п’яти загинули. Вижив тільки той, хто невдало відкинув гранату», – поділився Матвієнко.

Він додав, що деякі з родичів окупантів взагалі телефонують самі замість військового, адже бояться, що «Хочу жити» – проєкт ФСБ і хоче виявити тих, хто схильний до дезертирства. Та щойно дізнавшись, що «Хочу жити» – це український проєкт, родичі російських військових стають більш лояльними. У деяких випадках українці, які із ними спілкуються, стають на певний час для них психологами. Нерідко бувало й таке, що родичі російських комбатантів плакали у слухавку, просячи вибачення (за те, що їхня країна пішла на нашу війною, – «Главком»).

А дехто телефонував і просився до РДК чи ЛСР (Російський добровольчий корпус і Легіон «Свобода Росії» – воєнізовані формування, які від початку вторгнення воюють на українському боці. Воюють у цих формуваннях, в основному, етнічні росіяни й громадяни Росії, – «Главком»).

Серед охочих здатися найбільше звернень окупантів із Москви, Пітера, Краснодарського краю, Челябінська, прифронтових регіонів та далі у глибину Росії. Прикметно, що абсолютна більшість мешканців країни-агресорки, які потрапляють в Україну, не мають вищої освіти.

«Торік ми провели перше соціологічне опитування, де було задіяно всього 400 респондентів. Ми з’ясували, що рівень освіти у них дуже низький. Серед чотирьох сотень респондентів лише 10.9% мали вищу освіту. У них відсутня довіра до командування, вони розуміють, що командування їх кидає у «м’ясні штурми», але вони не можуть нічого протиставити. У всьому винна оця сумнозвісна рабська ментальність», – пояснив речник проєкту «Хочу жити».

Це перше опитування відбулося у березні. Результати дозволили покращити якість рекламної кампанії проєкту спеціально для регіонів Росії. Кількість звернень після врахування результатів опитування зросла на 5%, порівняно з минулими місяцями. 

Зауважимо, держава витрачає на утримання одного військовополоненого 10 тис. грн на місяць. Потрапивши в український полон, російські військові опиняються у комфортних умовах. Окупантам щодня виплачують кошти за їх працю та добре годують, а також їм доступне медичне обслуговування, зокрема стоматолог – речник «Хочу жити» розповів про табори для полонених росіян.

Окрім того, росіяни мають право отримувати посилки від родичів. Вага може досягати максимум 20 кг. Можна присилати різну їжу: цукерки, сало, хліб та смаколики. Дозволяється отримувати два блоки цигарок.

До слова, сплеск активності зі здачі у полон трапився під час контрнаступу. Наразі по 3 тис. окупантів щомісяця здаються добровільно: скільки росіян звернулися із проханням взяти їх у полон – речник «Хочу жити» назвав число.