Психологія Донбасу. Як вісім років війни змінили людей на окупованих територіях

Евакуація населення окупованого Донбасу через загострення, спровоковане Росією, в черговий раз засвітило проблему згубного впливу пропаганди на широкі маси. Частина мешканців ОРДЛО, повіривши путінському телебаченню, відразу вирушила до Росії. Хто – з міркувань самозбереження, хто – через бажання отримати обіцяну фінансову допомогу у розмірі 10 тис. рублів (3,7 тис. грн). Проте прийом виявився не таким, як обіцяли кремлівські канали.

Декому довелось ніч провести в холодних автобусах, кілька діб шукати місце для поселення і відчути вороже ставлення місцевих. Розчаровані тим, що їх ніхто не чекав із хлібом-сіллю та апартаментами, частина «біженців» намагалися повернутися додому. Проте це вже було складно зробити…

«Це фарс. Декілька тисяч вони показово вивезли. Наша розвідка має точну інформацію, що люди самостійно повертаються додому. Їх там ніхто не годує, не розселяє. Тобто це суто постановка для «Мосфільму»…», – заявив міністр оборони України Олексій Резніков.

Попри обман з евакуацією частина мешканців ОРДЛО досі продовжує боготворити країну-агресора. У мережі з’явилося відео з центральної площі донецька, де люди раділи рішенню Путіна про визнання незалежності «ЛДНР». Ключова деталь: пропагандисти знайшли для цих кадрів всього кілька десятків осіб. І це ще раз свідчить: багато вже зрозумів згубний вплив Росії. Донецьк, який приймав Євро-2012, в який літали європейські авіакомпанії, перетворився у зону відчуження, епіцентр розрухи, небезпечне місце, яке варто уникати.

Операція «Евакуація»

Що ж у головах тих, хто досі вірить Путіну? На думку соціального та військового психолога Олега Покальчука, ключова причина – відсутність контрпропаганди та інформаційної роботи з боку України.

«Ми дуже погано уявляємо, як функціонує інформаційний і соціальний простір на цих територіях. Ми ніколи не слухали, що і як говорять про це українські патріоти, уродженці тих місць. Це вже не різниця між НДР і ФРН, як було понад 30 років тому, це Північна і Південна Корея. Ціле покоління виростає в умовах абсолютного домінування російської пропаганди, для них це єдина існуюча реальність. Наша пропаганда абсолютно непереконлива, тому що вона орієнтована не на результат, а на нескінченний процес демократичних балачок. Ми для них вже незрозумілі», – зазначив Покальчук в коментарі «Главкому».

При цьому хвиля невдоволення на окупованих землях наростає... І дехто лише тепер починає розуміти, що проблема не лише у ненависній України. У соцмережах є кілька відео, на яких жінки скаржаться на ситуацію, щедро приправляючи свій спіч ненормативною лексикою. «Ми вже нікому тут не віримо», – каже одна з місцевих, наголошуючи, що Росії також вже не йме віри.

Ті ж, хто знову покладає на Путіна та його маріонеток, опинилися у черговій пастці ілюзій. Евакуйовані мешканці «ДНР» отримали прихисток на кшталт «койки» у спорзалі університету. Хоча разом з оголошенням про евакуацію отримували перелік готелів, де на них мали чекати. Однак «гості з Донбасу» виявилися нікому не потрібними. Найбільш фартові родини отримали маленьку кімнату у гуртожитку одного з ростовських вишів: задля того, щоб їх туди поселити, студентів терміново повиганяли, на збори дали три години, пише «Ехо Москви». Частина розраховує отримати від РФ обіцяні 10 тис. рублів підтримки, але й це не так просто – потрібно подати певний пакет документів.

Варто зазначити, що у коментарях у соцмережах співчуття до евакуйованих практично немає і серед українців, і серед росіян: «Позвали «рускій мір» – майте. Це був ваш вибір».

На думку політичного психолога Валентина Кіма, ставлення до окупантів трансформується хіба що у незначної частки населення. «Російська пропаганда навіть цей невдалий експеримент з евакуацією чудово використає у своїх цілях: винні будуть «кляті укропи», у відповідь на агресію яких необхідно було вивезти людей в нелюдські умови ростовського степу. Прорахунки спишуть на помилки місцевої влади, але образ російської держави залишиться чистим у свідомості цих людей. Серед росіян, а також мешканців окупованих територій, які зазнали впливу пропаганди, дуже міцна ідея «хорошого царя і поганих бояр», – пояснює він у коментарі «Главкому».

Кім наголошує: ми маємо справу з ретельно вибудованою і чітко працюючою системою задурювання. «Вона виросла з більшовицької пропагандистської машини, і нараховує вже близько ста років. І впродовж цього часу відточувалися кліше, прийоми впливу. Тому не дивно, що шансів «протверезіти» у мешканців окупованих територій практично немає», – додає він.

Більше того, психолог зазначає, що російська пропаганда плекає виключно радянські наративи, де народ є безпорадним, безініціативний, очікує якихось актів від держави.

«Пропаганда просуває парадигму страждання населення «ЛДНР», та ж сама «евакуація» саме на це і спирається. Вони самі не рятуються, а страждають, чекають на месію і вірять, що «держава їх врятує», – каже експерт.

Психолог зазначає: для пересічного споживача телебачення – вірний спосіб формування картини світу

«Російська пропаганда роками формує у свідомості росіян та мешканців окупованих територій дуже просту картину: є добро, є зло. Добро – це «високодуховна» Росія з її величезним культурним пластом. Вони використовують різноманітні культурні коди, починаючи з Київської Русі, російської інтелігенції 19 століття, і далі – Другу світову війну, досягнення росіян у спорті тощо. І є Захід, який виступає в ролі зла, – зазначає він. – Не випадково пропагандисти так підносять історію Великої вітчизняної війни як доказ західної агресії».

«Ідея знищення мирних мешканців досі експлуатується російською пропагандою у різних вимірах – від намагання розміщувати відходи атомних станцій, до використання населення багатостраждальної Росії як біоматеріал для фармакологічних експериментів західних медичних корпорацій», – підкреслює експерт.

Тим часом реальність бере своє: поки одні евакуйовуються, інші не втрачають можливості збагатитися. В одному з телеграм-чатів евакуйованих з ОРДЛО з’явилось повідомлення про те, що у Донецьку та Макіївці станом на вечір 20 лютого мародери вже розграбували близько сотні спорожнілих помешкань.

І ті, хто пакує валізи до Ростова, і ті, хто вирішив, що нікуди зі свого дому не поїде, вже зіштовхнулися з новими труднощами: окупанти мобілізують чоловіків на війну, а так званий центробанк «ДНР» обмежив видачу готівки.

«У місті немає чоловіків. Луганськ став містом інвалідів, жінок та дітей. Нема кому привезти хліба і щось полагодити. Абсолютно всі чоловіки призивного віку сидять вдома чи ховаються на дачах, по селах. Ніхто не відкриває двері – аби не отримати повістку. Жінки і діти або евакуюються, або сидять на місці – бояться полишати своїх чоловіків», – описує ситуацію читачка «Главкома» з Луганська. Вона переконує, ніякої масової радості від «визнання» Путіним у місцевих немає.

Змарновані вісім років

Але тут знову включається російська пропаганда, яка показує все в іншому світлі. У мережі ще вчора потрапили кадри того, як невідомі люди радіють на центральній площі Донецька.

«Поведінку цих людей можна пояснити поетичним узагальненням, яке недалеке від істини, – в головах «вата». Але життя в окупації – це життя в окупації. Колаборація з окупантами насправді це дуже широкий спектр соціальних позицій: від ідеологічного схвалення окупантів до «Стокгольмського синдрому», – пояснює поведінку Олег Покальчук.

Психолог наголошує: вісім років – це дуже тривалий час, який Україна «змарнувала на безглузду ліберальну балаканину, на самозаспокоєння і дерибан коштів начебто на ідеологічний вплив».

«Якщо у держави немає власної чіткої національної ідеології, а лише кепський переклад безпринципних брюссельских кліше, то люди інстинктивно схиляються в бік виразної сили, піддаються їй, це інстинкт виживання. Достатньо і трьох років, щоб соціальні установки змінилися безповоротно», – констатує Покальчук.

Психолог Валентин Кім обнардіює: не варто сприймати мешканців окупованих територій як суто слухняне стадо. «Я підтримую контакти з деякими людьми, які проживають в «ДНР», і хочу сказати, що Денис Пушилін (ватажок «ДНР») не має там авторитету і визнання – і це кажуть ті, хто в цілому підтримує «ДНР». Тобто у мешканців квазідержави накопичується невдоволення. Це мислячі люди, але вони перебувають у полоні російської картини світу», – зазначає експерт. НА його думку таким людям у подальшому буде необхідно проводити «процедури інформаційно деінтоксикації», поетапно і поступово вводити їх в іншу картину світу, де немає підступного Заходу і святої Росії, де світ різноманітний.

Журналіст Віталій Портніков також вважає, що Україні слід було займатися вибудовою інформаційної контрпропаганди. «Після 2014 року я неодноразово вказував, що проблема України зовсім не полягає в тому, що окуповані Крим чи Донбас, а в тому, чи українська держава вціліє взагалі і на яких, власне, територіях. Але який був наш власний порядок денний? Ми переконували себе, що треба просто «розвивати країну» і тоді Крим та Донбас «повернуться самі»… Виборці Зеленського і, здається, він сам вірили, що війна з Росією продовжується просто тому, що на війні «наживається» українське керівництво та «треба просто перестати стріляти», – нагадує він.

Наталія Сокирчук, «Главком»