Директор Центру допомоги біженцям: Українці у Молдові сплять із паспортом під подушкою

Молдова однією з перших відчула наслідки повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Сусідня республіка з трьохмільйонним населенням за чотири місяці прийняла понад сто тисяч українців.

Один з центрів допомоги українським біженцям створено Національним конгресом українців Молдови, у партнерстві з іншими благодійними організаціями. Виконавчий директор проєкту Дмитро Лєкарцев розповів в інтерв’ю «Главкому», як Центр намагається зменшити гуманітарні виклики, як для біженців, так і для молдовського суспільства, яке також переживає кризу через агресію Росію.

«До нас люди навіть з гусьми приїжджали»

Розкажіть, як працює Центр для біженців? Коли розпочали роботу?

Наш центр ми створили 27 лютого і вже ввечері приймали людей. Створили його за два дні. Нам приміщення дали безкоштовно. Там взагалі були голі стіни після ремонту. Люди почали нести, хто що може: подушку, ковдру, стілець. Зараз Центр вже обладнаний усім необхідним: wi-fi, телебачення, холодильники, пральні машинки, праски, триразове харчування безкоштовне. Тобто є все необхідне.

Люди у нас перебувають постійно. Є кілька напрямків, за якими ми допомагаємо. Співпрацюємо зараз з усіма активними гравцями, які залучені до цих процесів: і з ООН, і з агентством по біженцях. У нас є окремий напрямок «евакуація», постійно вивозимо людей з Миколаївщини, з Одещини. Разом із нашими партнерами нам вдалося евакуювати вже понад 40 автобусів з людьми. Це відбувається щотижня, два-три рейси.

Як люди, які хочуть евакуюватися, вас знаходять?

У нас є волонтери, вони самі знаходять людей, котрі цього потребують і супроводжують їх.

Це узгоджується з українською стороною якимось чином? Ви маєте інформацію про гуманітарні коридори у разі небезпеки?

Звичайно. Наші менеджери повністю проробляли схему руху: як людей збирати, як знаходити волонтерів, як контактувати з місцевою владою.

Бували певні проблеми з цей час, різні ситуації. Наприклад, якось раптово прийняли рішення, що не можна виїжджати без закордонного паспорта, а в нас якраз автобус на кордоні з жінками і дітьми. Куди ми тільки не дзвонили.

Зараз, наприклад, їдуть 23 людини з Миколаєва, з них 17 людей з тваринами. Ми, до речі, єдиний центр, який приймає з тваринами. Коти, собаки, морські свинки, хом’яки, до нас навіть з гусьми приїжджали.

Звідки загалом люди їдуть у напрямку Молдови? Переважно, які це регіони України?

Звідусіль: і з Маріуполя, і з Харкова, але більшість, десь 80% – з Миколаєва, Одеси, Херсона.

«Українці бояться статусу біженця»

Скільки людей працює у центрі?

У нас велика команда, зараз працює 16 людей. Це і волонтери, і менеджери з різних напрямків. Кожним напрямком керує окремий менеджер. Окрім того, що ми забезпечуємо притулок і евакуацію, організовуємо безплатний трансфер до Німеччини. Центр також працює і на видачу гуманітарної допомоги. Видаємо все необхідне, все, що в нас є.

Як ви збираєте гуманітарну допомогу?

Перші 60 днів ми просто були на зв’язку з усім світом, у держави нічого не просили, бо розуміли, що у них у самих маленький ресурс. Ми вважаємо, що нашою роботою допомагаємо й державі.

Ще один напрямок нашої роботи – збір гуманітарки безпосередньо для України, ми єдина організація, яка цим займається. Зараз ми поставляємо медичні товари та харчі. Коли це питання постало, до нас звернулося молдовське Міністерство охорони здоров’я, яке шукало організацію, яка б взялася за це. Ми погодилися. Не знали, як це робити, але навчалися й напрацювали весь алгоритм, шукали партнерів, які нас скоординували з лікарнями, дитячими організаціями безпосередньо в Україні.

Зараз готуємо вантаж на Хмельницький, потім на Миколаїв. До цього відправляли на Київ і Волноваху. Ми допомагаємо всім, хто до нас звертається.

Як змінилися потреби українських біженців за останні чотири місяці?

У кінці червня ми відкриваємо дитячий табір, якій працюватиме два місяці. Планується, що у ньому відпочиватимуть діти біженців і діти українців Молдови, 50/50.

Для них будуть організовані лекції й різні цікаві інтерактиви. Для нас це також новий досвід. Все буде відбуватися на базі польської бібліотеки. Цей проєкт дуже важливий, оскільки восени питання, куди пристроїти дітей, постане дуже гостро. У нас у дитячих садочках не вистачає місць навіть для молдован, а що робити з 45 тис. дітей українських біженців? Це одна проблема. Плюс, ми прекрасно розуміємо, що восени будуть проблеми з цінами. Це буде соціальний вибух.

Ми написали декілька проєктів, щоби працевлаштувати українців. Питання у тому, що за молдовським законодавством, щоби влаштуватися на роботу, треба отримати статус біженця, а це дуже складно. Тільки шість тисяч українських переселенців отримали цей статус. Це дуже мало.

Люди бояться брати статус біженця у Молдові і сплять з українським паспортом під подушкою. Так відбувається тому, що і регіон небезпечний, і це ж треба віддати свій український паспорт на зберігання. Люди бояться, що потім не зможуть звідси виїхати.

У нас була зустріч з президенткою Молдови й ми про це поговорили. Наразі є опція, щоби надати цим людям статус тимчасового захисту, як це зробила Німеччина, щоби вони могли працювати і отримувати медичну допомогу. Ми написали декілька таких проєктів і пропонуємо дозволити бізнесу брати на роботу цих людей.

Що пані президентка Санду на це сказала?

Взяла до уваги. Від президентки був чіткий меседж, що вона хоче допомогти. Вона спитала нашої думки, бо ми найкраще розуміємо цю проблему. Мені розмова сподобалася, бо вона була по ділу. Я прекрасно розумію можливості Республіки Молдова і взяти на себе вирішення якихось додаткових питань країна просто не може. Молдова насправді також зараз переживає кризу.

З нами поговорили і нас почули. Чекаємо.

«Росіяни дискредитують українських біженців у Молдові»

Чи є у Молдові розуміння, що є першопричиною економічної, соціальної і політичної кризи у їхній країні, і що призвело до потоку біженців?

Чесно кажучи, я ще ніколи не бачив такого об’єднання молдовського суспільства. Люди віддавали останнє. До нас якось прийшов малий, просто зі своєю скарбничкою, розбив її і віддав всі свої заощадження. Люди були щирі й відкриті.

Потім почалася інша історія: пішла хвиля вкидів, різних відео у TikТok, мовляв, українські біженці погані і невдячні тощо. У нас у відповідь з’явилася кампанія Moldova Pentru pace («Молдова за мир» – «Главком»).

Хто стоїть за цією дискредитаційною кампанією?

Це структури Російської Федерації, бо у нас у Молдові більше нема кому таким займатися. Ніхто інший у цьому не зацікавлений. Наші ЗМІ намагалися прослідкувати, звідки це береться. Я вам скажу, що 90% цих відео навіть знімалися не у Молдові.

Маріанна Паньків, для «Главкома»