Мер окупованого Ізюма: Натовського озброєння ми поки не бачили й не чули

В Ізюмі, що у 125 км від Харкова, до війни проживало 45 тис. мешканців. Дві третини з початком бойових дій евакуювалися. Близько 15 тис. жителів досі залишаються у місті, яке нині перебуває в епіцентрі бойових дій. Щодня, за повідомленнями центральної влади, у напрямку Ізюма ворог зазнає найбільших втрат. «Наступ росіян у районі Ізюма зупинився. Тактичні дії є, але тиснути ворог перестав», – йдеться у повідомленні радника керівника Офісу президента України Олексія Арестовича у п’ятницю, 29 квітня.

Попри такі реляції влади нині місто повністю контролюють окупанти. Для росіян Ізюм має стратегічне значення: місто виконує роль логістичного центру для ворога, який атакує Донбас з півночі. Близько тижня тому над будівлею райдержадміністрації був піднятий російський прапор. Погодився це зробити місцевий колаборант, колишній кандидат на посаду міського голови Владислав Соколов.

Натомість представники легітимної влади виїхали із захопленого міста. Міський голова Ізюма Валерій Марченко перебуває у Харківській області, але за межами Ізюмського району. В інтерв’ю «Главкому» чиновник розповідає про поточну ситуацію в цій частині області та про те, як окупанти «дбають» про жителів, які залишилися у місті.

«Ізюмський напрямок – найважчі бої»

Росіяни атакують українські сили під Ізюмом, повідомляє Американський Інститут вивчення війни (ISW). З іншого боку, як пише радник глави МВС Віктор Андрусів, в районі Ізюма от-от українці атакуватимуть окупантів з натівського озброєння. То українці атакують чи захищаються, що насправді відбувається?

Щодо натівського озброєння, поки ми не бачили й не чули. Може, буде трохи пізніше. На даний час ситуація складна. Місто Ізюм (для окупантів) як логістичний центр, туди нагнали дуже багато військ, переправляють її на цю сторону Сіверського Дінця (на південь). Йдуть наступальні дії в бік міст Барвінкове і Слов’янська. Наші обороняються, поки тримають позиції, але сил противника дуже багато, як техніки, так і живої сили. Місто Ізюм ними забите. Ізюмський напрямок – найважчі бої, які йдуть на території України.

Місяць тому «Главком» спілкувався з вами, тоді ворог контролював лише половину міста.

Так ситуація за цей час змінилася. Місто Ізюм повністю окуповане.

Скільки людей у місті залишається?

Близько 15 тис. Більша частина з тих, що і були місяць тому, в місті і залишилася. У приватному порядку частина людей виїхала, але це не дуже багато. За цей місяць якщо легковими машинами 1 тис. людей вивезли легковими машинами, це добре. Людей з міста ніхто не випускає, коридори ніхто не узгоджує, централізовано евакуацію зробити неможливо. Людей випускають тільки у бік Куп’янська – в Росію. Навіть не випускають, а ледь не примусово вивозять.

Скільки людей таким чином вивезли в Росію?

Точних даних немає. Знаю, що було спроби вивозити. Самі по собі люди також потроху виїжджають: спочатку до Росії, потім до Білорусі, потім до країн Балтії.

Відомо, що для мешканців Донецької області окупанти влаштували так звані фільтраційні табори з перевірками людей. Чи є подібне на Харківщині, в Ізюмі?

Знаємо, що є люди, яких схопили окупанти, їхня доля невідома. А взагалі, коли намагаєшся виїхати, тебе роздягають догола, перевіряють наявність наколок, слідів від автоматів. Перевірка дуже ретельна як на виїзді з міста, так і на в’їзді до нього.

«В Ізюмі люди стоять у черзі за гуманітаркою пів доби»

Чи залишаються у місті хтось з представників української влади?

Ні, немає нікого, легітимної влади немає. Є так звані «народний мер» й всякі інші представники окупаційної влади, у місті діє комендатура.

На що у місті можете впливати, які проблеми вирішити?

Ніяких питань не має можливості вирішувати. Намагаємося координувати вивезення людей у приватному порядку, доставку якихось медикаментів невеличкими партіям. Це і все.

Якою є гуманітарна ситуація в самому місті? Чи завозять окупанти харчі?

Ситуація погана. Так, вони завозять для своїх фільмів, які показують по російському ТБ, гуманітарну допомогу. Але її дуже мало. Знаю, що люди стають у чергу по допомогу о 3 годині ночі і отримують її тільки о 14:00 годині вдень. Електроенергію вони намагалися поновити. Ніби зробили, потім вона знову пропала. Газу немає, зв’язку зовсім немає, все блокується. От вже п’ятий день як зв’язку зовсім немає. Раніше хоч люди знаходили місця на пагорбах, звідки пробивався зв’язок.

«Залишатися мером в окупованому місті неможливо»

Здебільшого керівники окупованих населених пунктів одразу виїжджають і пояснюють свої дії неможливістю роботи в цих умовах. А чи в принципі можливо залишатися на проукраїнських позиціях і працювати в окупованому місті?

Це зовсім неможливо.

Але ж є випадок Херсона, де міський голова працював і зараз не поспішає виїжджати.

Але ж їх (владу Херсона) з мерії повиганяли, або вони самі пішли з мерії. Ви ж розумієте, до Херсона одразу зайшли (окупанти), без боїв. Там не було руйнувань, не було таких боїв, які ідуть за Ізюм вже третій місяць. Люди, яких ми витягли з Ізюма, вже коли місто було окуповане, розповідають, що там робиться. У них (окупантів) є списки і працівників міської влади, учасників Антитерористичної операції і Операції об’єднаних сил на Донбасі, поліції. Відбуваються по три-чотири обшуки в помешканнях цих людей. Їх відловлюють, ламають. Кого вдається, ті починають співпрацювати (з окупантами). Кого не вдається – люди зникають невідомо де.

Що ще розповідають люди, які змогли виїхати з Ізюма? Чи збираються вони повертатися у місто, яке зазнало значних руйнувань?

Більшість з ким я спілкувався налаштована повертатися. Багато хто мені телефонує і каже, що як тільки буде можна, дзвоніть, ми одразу повернемося. Люди кажуть, що хочуть відбудувати наше місто, зробити його ще кращим. Таких дуже багато. Але є й такі, що не збираються повертатися. Особливо це стосується тих, хто вирушив за кордон. Здебільшого це жінки і діти. Хтось вже знайшов роботу за кордоном роботу...

Згаданий вище мер Херсона Ігоря Колихаєва декілька разів публічно звертався до центральної влади за інструкціями, як діяти в окупації. Чи ви мали такі інструкції?

Розпорядження голови обласної воєнної адміністрації надійшло ще 5 березня, де було сказано, що при окупації міста влада повинна покинути окуповане місто, вивезти усіх своїх рідних, щоби потім це не становило проблему. Я так і зробив, сам перебуваю у Харківській області неподалік Ізюмського району. Наш район майже повністю захоплений росіянами.

Чи є у вас інформація, хто нині воює проти Україні на території Харківщини? Це лише регулярна російська армія?

Там усі. І російська армія, і Росгвардія і бойовики так званих «ЛНР» і «ДНР». Є випадки, коли російські військові розстрілювали представників цих формувань.

Чи є у вас контакт із центральною владою? Яку задачу вона ставить перед вами зараз?

Ми постійно на зв’язку з обласною владою, отримаємо від них якісь директиви, даємо їм якусь інформацію. Вони знають, де ми, зустрічаємося, їздимо до Харкова. Основне наше завдання – хоча б приблизно оцінити збитки, які завдані місту, зрозуміти скільки людей виїхало й готуватися до відбудови після звільнення. Також працюємо з грантодавцями. Допомагаємо з гуманітаркою нашим переселенцям, які оселилися у Харківській області.

Михайло Глуховський, «Главком»