Мер Ізюма Валерій Марченко: Людей закопують у парках, на городах. Ховати нікому

Мер Ізюма Валерій Марченко: Людей закопують у парках, на городах. Ховати нікому

Ізюм – остання перешкода для входу окупантів у Донецьку область

фото: objectiv.tv

«Місто заблоковане. Продуктів максимум на тиждень»

Місто Ізюм, де до війни проживало близько 45 тис. мешканців, сьогодні є однією з найгарячіших точок на карті бойових дій в Україні. Ізюм тепер зазнає навіть більших ударів, ніж обласний центр – Харків. Принаймні такої точки зору дотримується місцева влада. Місто знаходиться на межі Харківської і Донецької областей. Саме Донбас російські фашисти тепер прагнуть окупувати найперше. Невдачі на усіх напрямках змушують Москву зосередитись на цьому напрямку, і продемонструвати росіянам хоч б одну перемогу. Інформацію про пріоритетність захоплення Донбасу тепер підтверджує і Генштаб держави-агресора.

Як результат, понад два тижні за Ізюм йдуть жорстокі бої з використанням танків, авіації і артилерії. Російські окупанти майже з самого початку війни захопили північну частину цього міста. А от південну контролюють Збройні сили України. Утримувати її вдається в тому числі завдяки підірваним через Сіверський Донець мостам. Ворог намагається взяти стратегічно місто будь-якою ціною через те, що з нього відкриється пряма дорога до Слов’янська.

Хоча у частині міста є українські війська, населений пункт заблоковано: ані виїхати, ані заїхати гуманітарний конвой або евакуаційні машини не можуть. Виїзд з міста у бік Слов’янська обстрілюється, а це чи не єдина дорога, якою можна доправити вантажі та евакуюватися.

В Ізюмі відсутні електроенергія, тепло і водопостачання. Та попри всі складнощі місто залишається під контролем України і з українською владою на місці.

Треба визнати, що спроби Росії знайти колаборантів у місті мали свій результат. Нещодавно Державне бюро розслідувань розпочало розслідування щодо двох місцевих депутатів Анатолія Фомічевського та Юрія Козлова, колишнього міліціонера Владислава Соколова, та колишнього мера Ізюма Олександра Божкова. Усіх їх підозрюють у державній зраді та роботі на ворога.

Попри те, що в Ізюмі немає ані світла, ані зв’язку, «Главкому» вдалося зв’язатися із міським головою Валерієм Марченком, який продовжує залишатися в цей критичний момент зі своєю громадою. В ексклюзивному інтерв’ю мер розказав, якими аргументами ФСБ намагається перетягнути місцеву владу на свій бік, скільки місто зможе протягнути у блокаді та яка допомога потрібна зараз понад усе.

Міський голова Ізюма Валерій Марченко: Запасів їжі вистачить максимум на тиждень (фото: city-izyum.gov.ua ) Міський голова Ізюма Валерій Марченко: Запасів їжі вистачить максимум на тиждень (фото: city-izyum.gov.ua )

«15-20 тис. мешканців Ізюма опинилися в блокаді»

Бої за Ізюм тривають понад два тижні. Днями російське командування заявило, що зосередиться на «звільненні» Донбасу. Що це означає для Харківщини та Ізюма зокрема?

Місто Ізюм перебуває на кордоні Харківської і Донецької областей. Це останній форпост для входу у Донецьку область, через наше місто намагаються прорватися окупанти. Якщо у самому Харкові іде спад (обстрілів), то у Ізюмі військові дії дуже гарячі. Найбільш гарячі в усій Харківській області. Йдуть обстріли, бомбардування, вони відбуваються цілодобово. Їм потрібно захопити Ізюм для того, щоби безпроблемно рухатися до Слов’янська.

Яку частину міста контролює Росія?

Понад три тижні північну частину міста займають окупанти, вони там накопичують свою військову техніку. До південної частини міста вони не змогли зайти тому, що були підірвані мости. Вони будують понтонні мости за територією міста. Таким чином обходять Ізюм. З боку Слов’янська йдуть постійні бої.

Трагедія блокадного Маріуполя відома тепер всьому світу. Яка ймовірність, що Ізюм, не дай Боже, може повторити його долю?

В Ізюмі вже два тижні така ситуація, як в Маріуполі. Місто майже повністю розбите, немає коридорів ані евакуаційних, ані гуманітарних. Вже два тижні в нас така ситуація. Вони з боку Слов’янська закрили нам заїзд і виїзд з міста. А з боку Харкова частина вже давно окупована.

Ще два тижні тому коридори були і люди виїжджали з міста. Чому зараз не вдається їх організувати?

Останній раз коридор було організовано був 14 березня. Після цього ані виїхати, ані заїхати неможливо.

Яка кількість людей залишається у місті?

Точно ніхто не може сказати. Адже і самотужки виїжджали, і волонтери допомагали вибратися з міста. Ми централізовано вивезли майже 5 тис. людей. На мою думку, в Ізюмі залишилося приблизно 15-20 тис. людей.

«Запасів їжі вистачить максимум на тиждень»

Зараз неможливо завезти продукти, чи має місто запаси? На який час їх вистачить?

Максимум, на тиждень. Дуже важка ситуація в південній частині нашого міста з продовольством. У північній частині, яку окупанти захопили, ситуація трохи краща, оскільки там приватний сектор і поряд є села. У південній частині більшість будинків – багатоповерхівки. Там майже усе розбомблено. Люди понад три тижні сидять у бомбосховищах. Води, світла, тепла, зв’язку немає. З міста я виїхав, перебуваю в Ізюмському районі, де є зв’язок.

Чи маєте зв’язок з Києвом, обласною Харківською воєнною адміністрацією? Якої допомоги найбільше потребуєте?

Постійно на зв’язку з головою Харківської обласної воєнної адміністрації Олегом Синєгубовим. Потрібна гуманітарна допомога. У нас на відстані 30 км від міста є склад гуманітарної допомоги. Там не одна фура стоїть. Її би завезти в місто. Постійно воєнна адміністрація через Офіс президента намагається допомогти зробити гуманітарні коридори. Вже чотири рази ніби було досягнуто домовленості, виїжджала колона, але потім поверталася. У машинах там і ліки, і продукти харчування, і вода. Але російські війська не пропускають.

Який аргумент міг би допомогти організувати гуманітарні коридори?

Ви розумієте, окупанти це все роблять спеціально, щоби створити гуманітарну катастрофу. Роблять у південній частині міста так, як вчинили з північною. Туди також не дозволяли завозити нашу гуманітарку. А потім приїхали їхні військові з гуманітарною допомогою. Розповіли місцевим які вони хороші, ми вам допомагатимемо, ремонтуватимемо електрику і воду. А Україна нічого не робить. Думаю, це все робиться спеціально.

Росіяни дають коридор, але його потім постійно обстрілюють. І це ж не тільки в Ізюмі таке, а багато де в Україні.

Якщо за тиждень не доїде гуманітарна допомога, маєте план дій?

Немає плану дій. Тому що у нас лише одна дорога, якою ми можемо завезти гуманітарну допомогу. Там постійно ідуть не просто бої, а важкі бої. Там і артилерія, і авіаудари, техніки дуже багато.

Чи рахуєте, скільки цивільних загинуло?

Спочатку розуміли скільки, а зараз не розуміємо. У місті не ховають людей, не працює лікарня, тому що розбомблена. Людей закопують у парках, у городах тому, що ховати нікому. Служби різні в місті не працюють. Трохи хіба що працює Державна служба з надзвичайних ситуацій (ДСНС). Сама частина ДСНС знаходиться на окупованій території. Перед тим, коли ми зрозуміли, що місто розріжуть навпіл, пригнали сюди дві машини ДСНС. То вони трохи їздять по місту, збирають і ховають трупи. Але це крапля в морі.

Наприклад, влада сусіднього Куп’янська перебігла на бік окупантів. Чи виходили вони на вас росіяни, пропонували щось? Якими аргументами вас переконують?

Знаю ситуацію в інших містах області: десь проводили зустрічі (влада з окупантами), переговори були. Я відмовився проводити такі переговори. З ними (окупантами – «Главком») спілкувався по телефону. Телефонували військові, потім трубку брали співробітники ФСБ. «Ви мер міста, ви ним і залишитеся, якщо ми зайдемо. Як не буде супротиву, то все буде добре, не будемо вас чіпати». Ось таке кажуть.

На шкільному футбольному полі в центрі Ізюма утворилася 12-метрова вирва (Фото: Maxar Technologies) На шкільному футбольному полі в центрі Ізюма утворилася 12-метрова вирва (Фото: Maxar Technologies)

«Є люди, яким байдуже хто контролює місто»

У населених пунктах, які під обстрілами, можна почути таку думку: байдуже яка влада, аби припинили стріляти. У вас багато таких?

Є частина людей, яка розуміє ситуацію, а є частина, яка ставиться так, як ви кажете.

У вашому місті на виборах завжди був великий відсоток підтримки проросійських партій. Наприклад, ОПЗЖ у 2019 році взяла понад 30%. Як війна позначилася на настроях?

Війна вплинула. Більшість тепер тих, які були проросійськими і підтримували ідеї ОПЗЖ, змінили своє ставлення. Я знаю багато таких людей. Але є і такі, в кого і зараз проросійські погляди.

Хто саме залишився у місті?

Більшість – літні люди і ті, кому нікуди і немає за що виїжджати.

А є такі, хто виїхали до Росії, або їх вивезли?

Є інформація, що таких вивозять через Куп’янськ. Але скільки таких людей я сказати не можу.

До речі, щодо Куп’янска і мера-колаборанта Геннадія Мацегори. Ви з ним спілкувалися про те, що він вчинив?

Зв’язки у мене були з міським головою Куп’янська. Але після того, як він став зрадником, ніяких контактів з ним не маю вже місяць чи навіть більше.

Валерій Марченко: Ізюм – Це останній форпост для входу у Донецьку область(фото з відкритих джерел)

Валерій Марченко: Ізюм – Це останній форпост для входу у Донецьку область(фото з відкритих джерел)

«Чотири колаборанти в Ізюмі – верхівка айсберга»

У цілому ряді населених пунктів на Харківщині виявилися колаборанти. Не виняток й Ізюм. ДБР проводить розслідування проти чотирьох осіб. Скільки всього зрадників, як вони співпрацюють з ворогом?

Їх більше, ніж чотири. Ці колаборанти (Фомічевський, Козлов, Соколов, Божков) – верхівка айсберга, є ще й ті, які їм допомагають. Вони зливають інформацію ворогу про активістів, учасників АТО, міську владу, депутатів, учасників тероборони, поліцію, та про всіх. Тобто у ворога вже вся інформація є. Вони (колаборанти) ходили по бомбосховищах, переписували людей. Мовляв, хто не запишеться, той не отримає гуманітарну допомогу. Ще до того, як стосовно них почалося розслідування, вони ходили по місту і розповідали, що Ізюм вже здали, Київ здали, а вони домовилися з російськими військовими про гуманітарну допомогу. Потрібно працювати з росіянами – така от політика.

Чи є факти викрадання людей, яка їхня доля?

Конкретні випадки вам не назву. Але розмови ходять щодо окупованої частини міста. Дуже багато людей до нас звертається з проханням допомогти знайти їхніх близьких, дуже переживають. Тому що немає зв’язку, його глушать. Є ДСНС, волонтери, які їздять по бомбосховищах і домах й перевіряють, чи живі мешканці міста.

Чи підтримуєте контакт з міськими головами інших міст, що вам радять?

Більше спілкуюся з мерами міст у Харківській області. Такої ситуації, як у нас, немає ніде в області, якщо не враховувати Харків. У них бувають обстріли. Але таких руйнувань як у нашому місті, більше немає ніде.

Наскільки зруйновано Ізюм?

На 70-80%. Якщо у нас було дев’ять шкіл, то цілих (незруйнованих) з них залишилося тільки дві. Спортивні об’єкти усі зруйновано. Багатоповерхівки на 80% зруйновані, котельні також. Знищена уся інфраструктура.

Михайло Глуховський, «Главком»

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів