Пастка для Кличка. Безкоштовний проїзд у Києві: хто за це заплатить

Уночі проти 7 листопада Росія тричі вдарила балістикою по Києву. Під удар потрапили енергетика, житлові будинки та Північний міст. А наступного дня президент Володимир Зеленський несподівано заговорив про те, що в столиці може з’явитися безкоштовний проїзд.

Глава держави доручив прем’єр-міністру Сергію Корецькому представити програму безкоштовного проїзду в міському наземному транспорті Києва. А ще – подбати про достатній резерв автобусів. Логіка така: якщо метро зупиниться або виникнуть проблеми з мостами через Дніпро, кияни мають чимось пересуватися містом.

За словами президента, прем’єр, секретар РНБО та міністр внутрішніх справ уже показали варіанти запасних транспортних схем. Тепер рахують, скільки потрібно техніки, і продумують, як змінити рух на дорогах у певних частинах міста.

Головних відповідей, втім, поки немає: коли альтернатива зможе запрацювати, який саме транспорт охопить програма і на яких умовах? Деталі обіцяють озвучити після затвердження плану. 

Станом на вечір 10 листопада в офісі прем’єра «Главкому» повідомили, що робота над ініціативою ще триває.

Варто нагадати, що безкоштовний громадський транспорт – це фішка нового міністра з відновлення Миколи Калашника. Коли він очолював Київську обласну військову адміністрацію, то вже запроваджував безкоштовні муніципальні автобусні маршрути у громадах Київщини, використовуючи для цього автобуси, які Україна отримала з Франції як гуманітарну допомогу. Але це були деякі маршрути в області, а не в такому мегаполісі, як Київ.

Громадським транспортом Києва опікується не уряд, а міська влада. І тут «щедру» ініціативу згори сприйняли зовсім без ентузіазму. Мер Віталій Кличко відреагував доволі різко і аргументовано.

«Главком» розбирався, що стоїть за ініціативою, скільки вона може коштувати і чому міська влада не рада такій «допомозі».

КМДА: автобуси є, водіїв немає

Кличко у своєму Telegram-каналі написав, що «безкоштовний» проїзд – це «нова ідея центральної влади покращення для Києва». 

Свою відповідь він почав із питання, на яке центральна влада, схоже, досі ще не відповіла: де під час війни гроші на таку програму? Далі – про резерв автобусів. За словами мера, транспорт в Києва є. Бракує водіїв. «Може, їх, як і електриків, наловить поліція?» – дозволив собі болючу іронію Кличко.

Цифри, які навів мер, такі: нині, коли електротранспорт не працює, в столиці збільшено кількість автобусних маршрутів до 129. На них курсують 418 автобусів, за кермом яких 685 водіїв. Ще 114 маршрутів обслуговують приватні перевізники – це 680 маршруток.

КП «Київпастранс» може додатково випустити на лінію ще 25 технічно справних автобусів. Але для цього потрібно щонайменше 50 водіїв категорії D. Їм ще треба пройти стажування на маршрутах, а через встановлений ліміт підприємство навіть не може забронювати нових працівників.

Щоб повністю замінити метро за кількістю перевезених пасажирів, за словами мера, знадобилося б до 1020 автобусів. І навіть тоді регулярності метро не буде досягнуто: автобус їздить вулицями в одному потоці з приватними авто і стоїть у тих самих гігантських заторах.

Окремо Кличко зачепив тему грошей. Перед тим як шукати кошти на ініціативу, уряд міг би просто віддати Києву борг за 11 років субвенції на безкоштовне перевезення пільговиків. Це вже понад 8 млрд грн. Щороку за кошти міського бюджету столичний транспорт возить понад мільйон пасажирів, пільги яким має забезпечувати держава.

Завершив мер геть уїдливо: з планом стійкості Києва центральна влада «розібралася», заблокувавши його на пів року, а тепер узялася за громадський транспорт.

Варто нагадати, що це не перша заява мера на тему безплатного проїзду. Наприкінці жовтня, в одному інтерв’ю, його запитали, коли проїзд у київському метро стане безкоштовним, як у Харкові. Кличко відповів приказкою: «Сир безкоштовний – лише у мишоловці». Усі хочуть нових автобусів і європейських доріг, пояснив він, але платити за це не хочуть. А транспорт – це ще й зарплати тих, хто на ньому працює.

Нагадаємо, з 15 липня проїзд у Києві подорожчавз 8 до 30 грн. За розрахунками міської влади, економічно обґрунтована вартість поїздки в метро – 64,60 грн, в наземному транспорті – 44,10. Різницю між тарифом і реальними витратами місто покриває з бюджету.

Безоплатно – логічно, але ненадовго

Транспортний експерт Дмитро Беспалов в коментарі «Главкому» каже, що з технічного боку безкоштовний проїзд у Києві цілком реальний. Це вже дійсно працює в Харкові та Кривому Розі, а громадський транспорт у всьому світі й так дотаційний.

За словами Беспалова, мер раніше називав суму, яку місту довелося б виділяти на транспорт із бюджету, – 12 млрд грн. Але то було до подорожчання проїзду, тож актуальних цифр немає. Кілька мільярдів підприємства збирають із квитків, а 70–80% вартості перевезення й так оплачують платники податків. Тож питання лише в тому, чи знайдеться в міському бюджеті решта – ті кілька мільярдів, які нині дають квитки.

Беспалов припускає, що президент підняв тему не просто так. Можливо, держава допоможе Києву субвенцією. Або знайшлися міжнародні партнери, які готові профінансувати це. Тут важливо, грант це чи кредит.

Експерт бачить у цій історії ділову логіку. Коли в комерційної компанії просідає якість сервісу, вона часто робить його безоплатним (Беспалов уточнює: саме безоплатним, бо безкоштовного нічого не буває), наводить лад і лише потім знову починає брати гроші. Якість київського транспорту за останній місяць упала дуже сильно, і це легко відчути. Беспалов навіть припускає, що президентові таку схему порадив менеджер із приватного сектору, де так заведено.

Але є два запитання. Перше. Скільки це триватиме? За словами експерта, акція з безоплатним поганим сервісом має тривати тиждень-два, доки він не покращиться, а за цей час треба не просто не брати гроші, а реально працювати над якістю. Друге – хто платитиме? Якщо це лягає на всіх платників податків Києва, то чим тоді доведеться пожертвувати?

Головний аргумент Беспалова: безкоштовний наземний транспорт не допоможе тим, хто лишився без метро, а навіть може посилити тиск: частина людей почне робити зайві поїздки, а ті, кому справді треба доїхати, не доїдуть ні безплатно, ні за гроші.

Беспалов нагадує про опитування, яке його команда проводила для транспортної моделі Києва ще до війни. Вартість проїзду для киян ніколи не була головною проблемою. На перших двох місцях стояли безпека й передбачуваність транспорту. На його думку, кияни розуміють, що за проїзд треба платити, і підтверджують це щодня, коли їздять у маршрутках, які безкоштовними точно не будуть.

Що держава могла б зробити замість цього

Експерт зізнається, що йому дивно: держава раптом береться за транспортне планування, яке не входить до її повноважень. Але якщо вже береться, то планування починається з аналізу попиту: хто, куди і навіщо їздить. А далі є кілька речей, які допоможуть і без безкоштовних квитків:

– Розвести піки. Якщо частина людей почне працювати раніше, а частина пізніше, ранковий і вечірній пік стануть м’якшими. Для цього треба узгодити роботу шкіл і садків, а це якраз сфера держави.

– Переключити частину людей на віддалену роботу. Міністерства, університети, сімейні лікарі з телемедициною – як це було під час коронавірусного локдауну.

– Зробити так, щоб працювали виділені смуги. Автобус, за образним порівнянням експерта, як літак лоукостера: має весь час бути «в небі», а не стояти в заторі. Але смуги треба контролювати – поліцією чи камерами, а це справа держави.

– Допомогти з автобусами й водіями. Дизельних автобусів в Україні вистачає: Європа переходить на електробуси, і багато техніки подарували як гуманітарну допомогу. За словами Беспалова, прем’єр і президент можуть зробити два дзвінки, і в Києві з’явиться 100, 200 чи навіть 500 додаткових автобусів. Справжня проблема – водії, механіки, обслуговування й пальне.

Тут, вважає експерт, варто послабити кваліфікаційні вимоги, щоб залучити до роботи молодь, ветеранів, жінок і людей з інвалідністю. А гроші, які підуть на безоплатний проїзд, може, краще вкласти в зарплати й премії водіям та механікам. Порахувати, що дасть більший ефект.

Гроші – лише половина проблеми

Колишній урядовець на умовах анонімності розповів «Главкому», що безкоштовний проїзд лише з першого погляду виглядає як благо, але має кілька небезпечних наслідків. За його оцінкою, компенсація безкоштовного проїзду коштуватиме Києву щонайменше 10–15 млрд грн на рік, а може, й більше. Хто платитиме? Центральна влада не може просто так узяти й почати напряму компенсувати витрати комунального підприємства. Інакше виникає питання: а чому тоді не Вінниці чи Чернігову? Це було б нецільове використання бюджетних грошей.

Реалістичний механізм, каже співрозмовник, інший. Через бюджет міста. У держбюджеті можуть закласти для Києва окрему програму, наприклад на інфраструктуру чи водоканал, а місто на вивільнені гроші само компенсує транспорт. Офіційно ніхто не скаже: «ми даємо 10 млрд на водоканал, а ви віддайте стільки ж на транспорт». Це подадуть як підтримку розвитку й модернізації міста.

Такі історії, каже співрозмовник, зазвичай закінчуються однаково: перший рік державні гроші приходять, а на другий про них забувають. Люди вже звикли й вимагають від мера: чому не даєте? Скасовувати цю «послугу» буде надзвичайно важко, а той, хто наважиться, стане для киян ворогом номер один. Тож, вважає співрозмовник, Київ «підсаджують» на голку, від якої потім важко відмовитися.

Співрозмовник бачить ще одну небезпеку – зростання корупції в галузі. Нині з міського бюджету компенсують втрати і комунальним підприємствам, і приватним перевізникам. Електронний квиток для пільговиків не працює, тож ніхто не знає, скільки реально їздить таких пасажирів. Тому суми підганяють під збитки: стільки, скільки потрібно, щоб вижити.

Коли проїзд стане безкоштовним, каже колишній урядовець, перевізники скористаються ситуацією. Вони пояснять, що все подорожчало, водіїв немає, зарплати треба піднімати, і виставлять рахунок, який у півтора раза перевищує реальний. За оцінкою фахівця, виплати значно зростуть, а система стане простором для зловживань: хто більше отримав, той більше віддав.

Співрозмовник «Главкома» не виключає, що ідея має політичну складову, і для Кличка це – пастка. Якщо він погодиться, то мусить віддавати на транспорт значну частину міського бюджету, обмеживши інші видатки. Якщо ж відмовиться, його виставлять мером, який не хоче блага киянам, коли «центральна влада хотіла його зробити».

Люди, каже ексурядовець, не розбираються в бюджетних тонкощах. Вони бачать, що в Харкові проїзд безоплатний, отже, у Києві це теж можливо. А якщо Кличко таки погодиться, то подяку отримає не він, бо ідею запропонував не він. Саме тому співрозмовник прогнозує, що мер на це не піде.

Прем’єр, на його думку, також міг би відмовитися від ідеї, але навряд чи піде напряму сперечатися з президентом, який уже публічно про неї заявив.

Харківський «рай» – боргове пекло

Коли ж заходить мова про безкоштовний проїзд, перший приклад, який спадає на думку усім, – Харків. Там проїзд у комунальному транспорті безкоштовний із початку повномасштабної війни. Мер Ігор Терехов уже казав, що від цього не відмовляться, доки місто може це забезпечувати. А можливо, і після війни. Хоча й визнавав, що утримання безкоштовного проїзду коштує місту колосальних грошей.

Про масштаб цих щедрот можна судити з бюджету. Наприклад, на 2023 рік місто заклало 874 млн грн на п’ять підприємств «Міськелектротрансу»: здебільшого на зарплати працівникам і оплату електрики.

Але справжню ціну «харківського раю» видно в боргах. Міністр енергетики Денис Шмигаль заявив: Харків і харківські комунальні підприємства накопичили майже 31 млрд грн боргів перед державними компаніями за енергоносії. За електроенергію – майже 8 млрд грн, за газ – 23. «Колосальні суми», – сказав міністр. За його словами, харківські комунальні компанії – найбільші боржники державних компаній.

Так, ці борги не лише транспортні. Найбільша частина припадає на тепло: підприємства теплокомуненерго області заборгували за газ 27,3 млрд грн, це близько чверті газового боргу всієї країни. Комунальні підприємства Харківщини винні за електроенергію ще 4,55 млрд грн. Критики безкоштовного проїзду кажуть: це частина однієї політики, коли місто живе в борг за рахунок державних компаній.

Співрозмовник «Главкома», що працював в минулому уряді, також вважає, що харківська модель побудована на несплачених рахунках. Терехов, каже він, зробив людям благо, але комунальні підприємства не платять за газ та електроенергію. Тобто місто живе фактично за рахунок «Нафтогазу», «Укренерго» та інших. Борги ніхто не списує, вони нікуди не діваються. Коли зміниться влада чи уряд, ці рахунки виставлять місту. А субвенції на погашення можуть закінчитися банкрутством міста.

Київ більший і складніший за Харків. Тож напрошується питання: чи не отримає столиця той самий сценарій запрограмованого банкрутства, тільки у значно більшому масштабі.

Кароліна Терещенко, «Главком»