Біжи, Тьомо, біжи! Хто такий депутат Дмитрук, який втік з України?

…9 травня 2020-го він брав участь в автопробігу до «Дня пабєди», який влаштувала партія Шарія. У січні 2022-го бігав по столах Одеської міськради, а ще бився та ламав меблі. А у серпні 2024-го побіг знову – цього разу за кордон. «Де ця криса ФСБешна?» – запитує військовослужбовець та заступник командира 14-го полку ЗСУ Євген Карась. 

Таким епітетом він нагороджує державного діяча – народного депутата України, колишнього члена фракції «Слуга народу» Артема Дмитрука. Відповісти на питання Карася, де Дмитрук, у принципі, не складно. Востаннє депутата бачили у місті Штефан-Воде, що у Молдові. Про це повідомляє ЗМІ з посиланням на джерела в офісі прикордонної служби у Кишиневі. За неперевіреною інформацією, депутат начебто вже перебуває в Італії. Але цікавішими є інші питання: хто такий Дмитрук, чому він утік та як він зумів виїхати з України?

Бодібілдер-диякон з мандатом

Про втечу Дмитрика за кордон увечері 25 серпня повідомило Державне бюро розслідувань. Перед тим «світ ловив його, та не впіймав»: правоохоронці безрезультатно намагалися затримати депутата, починаючи з 23 серпня. Напередодні Офіс генпрокурора оголосив йому підозру через напади на правоохоронця та військового. Це сталося в Одесі, коли Дмитрук побив представника МВС та ще й намагався заволодіти його зброєю. Тепер до старих обвинувачень додалося нове – незаконний перетин кордону.

Коментуючи подію в ефірі телемарафону, речниця ДБР Тетяна Сапьян зробила різку заяву. Вона зазначила, що сприяти втечі Дмитрука могли прикордонники. Сам Дмитрук раніше жалівся, «певні організовані злочинні групи розпочали підготовку замаху» на нього та його родину, крім того, він та його родичі «щодня отримували погрози вбивством».

«Мою сім'ю намагалися викрасти! Мою матір, дружину і двох маленьких дітей вчора намагалися вкрасти з готелю в Європі. Після першої невдалої спроби та вжитих нами заходів вони повторили спробу вже в аеропорту», – написав Дмитрук у своєму Telegram-каналі. За його словами, очевидці викликали охоронну фірму, яка запобігла їхньому викраденню.

«Було написано заяву у правоохоронні органи, після чого місцева поліція одразу провела розслідування на місці щодо зазначених нами осіб. Усіх їх, їхні автомобілі було встановлено», – додав Дмитрук.

Буцімто рятуючи своє життя, нардеп і чкурнув за кордон. Це була саме втеча, адже Верховна Рада підтвердила: у службове відрядження Дмитрука не відправляли. ДБР вже взялося за розслідування, і Тетяна Сапьян наголошує: самотужки Дмитрук не міг перетнути кордон та обійти пункти пропуску.

Водночас представниця ДБР не готова оприлюднювати імена тих, хто сприяв Дмитруку, але запевняє: слідство ведеться і висновки будуть зроблені. 

Забагато знав?

Артем Дмитрук народився у Козятині Вінницької області. А от обирався в депутати від Одещини. У 2019 році він пройшов до парламенту від партії «Слуга народу» за виборчим округом №133 як безпартійний. Пізніше офіційно вступив до лав «Слуги народу», а також увійшов до комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності.

На думку голови Центру протидії корупції Віталія Шабуніна, Дмитрук не був надто вагомим політиком для середовища «слуг народу». Він увійшов до проросійського лобі Верховної Ради разом із депутатами Бужанським та Дубінським. Згодом, каже Шабунін, Дмитрук остаточно маргіналізувався у своїй фракції – через поширювані ним російські наративи та грубий лобізм Московської церкви.

На думку Шабуніна, Дмитруку «допомогли» двічі. Вперше це зробили ті, хто злив йому інформацію про підозру. А вдруге – ті, хто безпосередньо підняв шлагбаум на кордоні. «Повідомили і дали можливість виїхати. Можливо, через те, що Дмитрук знав дуже багато. Як знали ті проросійські люди, яких випустили. Мураєва, я нагадаю, випустили. А це один з ключових провідників російських інтересів в Україні, на якого оформляли медіаактиви, які промивали мізки українцям. Єфремова випустили, у якого тільки одні апартаменти в Москві чотири мільйони баксів коштують. Забагато і зачасто випускають людей, пов’язаних з Росією», – констатує Шабунін. 

Людина у сутані

До депутатства Дмитрук був приватним підприємцем, володів мережею фітнес-клубів Barbell Barbell gym та Baza. Був співзасновником ГО «Я одесит – мені не все одно» та членом ГО «Ілля Муромець». Потрапивши до парламенту, Дмитрук в одному з інтерв’ю не зміг назвати ім’я прем’єр-міністра України, хоча й зазначив, що «зустрічався з ним у Трускавці». Але це ще був не скандал – лише «розігрів».

Події, у яких відзначився Дмитрук, вельми показові. У 2020 році він покладав квіти до будівлі Будинку профспілок в Одесі, де 2 травня 2014 року загинула група сепаратистів під час протистояння з прихильниками Євромайдану. Того ж року Дмитрук в приміщенні Верховної Ради України вчинив бійку з Сергієм Власенком, депутатом від «Батьківщини».

Наступного, 2021 року, Дмитрук пішов на зближення з проросійським блогером Анатолієм Шарієм, нині підозрюваним у держзраді. Він знявся у його фільмі та дав йому інтерв’ю, де висловив розчарування фракцією «Слуга народу».  

Паралельно із цим Дмитрук увійшов до списку нардепів, які демонстративно відмовились вакцинуватись від коронавірусу. Він також почав виконувати роль лобіста Московської церкви, та навіть посилив цю діяльність під час великої війни. Не цурався служити іподияконом в УПЦ МП. Мабуть, закономірно, що 2021 рік завершився для депутата «відлученням» від президентської політсили: його виключили з фракції «Слуга народу». Натомість Дмитрук спочатку долучився до групи ексспікера Разумкова, та виявився надто токсичним і для нього, тому згодом увійшов до депутатської групи «Відновлення України», яку утворили колишні члени ОПЗЖ. 

Під час повномасштабного вторгнення Дмитрук, як встановили журналісти Bihus.info, купував дорогі авто, не відповідні депутатській зарплаті. Ті ж таки розслідувачі встановили, що Дмитрук  співпрацював із підозрюваним у державній зраді священником з Генічеська Сергієм Чертиліним. Співпраця, зокрема, полягала у протидії законопроєкту 8371, який має на меті заборону пов'язаних із Росією релігійних організацій. Врешті закон було ухвалено напередодні Дня Незалежності. 

Мир з Росією і засудження курської операції

Але захищав Дмитрук не тільки російську церкву – російська мова також була постійним об’єктом його опіки. У 2023-му він вступився за таксиста, який демонстративно відмовився обслуговувати пасажирів українською. Дмитрук так перейнявся його ситуацією, що пообіцяв працевлаштувати чоловіка, якщо його виженуть з роботи.

«Велика кількість російськомовних громадян зараз воює на фронті, займається волонтерством та робить все задля нашої перемоги. Невже на другий рік війни комусь ще незрозуміло, що любов до Батьківщини та вірність своєму народу доводиться не знанням мови, а справами», – використав звичний прийом для любителів «русского мира» Дмитрук.

У тому ж 2023-му Дмитрук разом із депутатом Олександром Куницьким побили людину у центрі Києва. За цим фактом генеральна прокуратура відкрила кримінальну справу проти нардепів, проте наразі у даній справі  жодних просувань. Дмитрук та Куницький стверджували, що хлопець напав на них першим, а вони, мовляв, лише перевіряли незаконний кол-центр. 

У 2024 році Дмитрук вніс заставу за Павла Музичука, ієродиякона УПЦ МП, затриманого СБУ за підозрою у виправдовуванні збройної агресії РФ проти України. Пізніше – після російського ракетного обстрілу лікарні «Охматдит»! – депутат закликав до миру з росіянами. 

Нарешті, останнє, що встиг зробити Дмитрук перед втечею, це розкритикувати Збройні сили за курську офензиву, звинувачуючи їх у нібито скоєних на території Росії злочинах. «Останнім часом починають з'являтися кадри, на яких зображені дії наших бійців у Курській області. Хтось руйнує пам'ятники, хтось знущається з місцевих жителів, дідусів, вдаючи з себе німців, хтось влаштовує заворушення у магазинах», – стверджував він. 

На цей допис депутата відреагували військові та активісти. Так, Сергій Стерненко закликав покарати нардепа, а волонтер Ігор Лаченков наголосив, що слова Дмитрука – державна зрада. Депутата він назвав потенційним колаборантом і гауляйтером.

«З самого початку відчувалося, що він – доволі ватний, – кажуть «Главкому» колишні колеги Дмитрука зі «Слуги народу». – Це проявлялося, наприклад, в його покладанні квітів до пам’ятника тим, хто загинув в Домі профспілок в Одесі. Але спочатку думали, що це якась його персональна одеська історія, бо він не один туди ходив». 

Співрозмовники «Главкома» серед депутатів пригадують і те, як Дмитрук бігав по Раді, будучи вигнаним зі складу фракції.

«Цікаво, що спочатку він навіть побіг до Разумкова, але недовго там пробув, бо навіть для Разумкова був занадто одіозним. А от групи, які створились на уламках ОПЗЖ, доволі утилітарно підходили до свого наповнення, бо їм просто потрібна була певна кількість людей. І Дмитрук, до речі, у «Відновленні» не просто картку тримав та кнопки натискав, а часто виступав з трибуни», – зазначають вони.

Що ж до втечі народного депутата за кордон, то люди, які добре знають Дмитрука, говорять таке: хоч він і був іподияконом, але борцем за ідею ставати не збирався. Його релігійні переконання, «підсилені донорством спонсора та смотрящого за Московською церквою в Україні мільярдером Новинським», точно не передбачали «мученичества за віру».

Саме тому Дмитрук й перебуває зараз подалі від України, де це «мученичество» могли забезпечити йому правоохоронні органи. 

Наталія Лебідь, «Главком»